WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Східна Європа: занепад культури в 40-х, початок її відродження в кінці 80-х років - Реферат

Східна Європа: занепад культури в 40-х, початок її відродження в кінці 80-х років - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Східна Європа: занепад культури в 40-х, початок її відродження в кінці 80-х років
ПЛАН
1. Занепад культури.
2. Всезаборонство в художній творчості
3. Необхідність подолання догматизму і схоластики у дослідженнях суспільствознавців східноєвропейських країн.
4. Культурне відродження: повернення народу імен і творів видатних діячів культури.
5. Роль культури в становленні нових незалежних держав Східної Європи
1. Занепад культури.
Після приходу до влади комуністи серед інших проблем звернули увагу на культуру. Логіка світової гармонії побудована на інформації. Саме доступ до інформації про досягнення світової культури і був заборонений новою владою в країнах Східної Європи. Одночасно з цим не тільки мисте-цтво і література, а й освіта, дозвілля, спорт і релігія мусили стати апологетами комуністичного режиму. Одним з проявів цього був соцреалізм в мистецтві всіх видів і жанрів. "Соціалістичним за змістом і національним за формою" мусив бути твір письменника, художника, архітектора, ком-позитора. Це була ідеологічна вимога Й.Сталіна. Його політику відносно культури проводили "Сталіни" меншого калібру в країнах всього соцтабору. Таким "Сталіним" для болгар був Червенков, для чехів і словаків - Готвальд, для поляків - Берут, для німців - Пік і тому подібні.
Набагато серйознішими за своїми наслідками були нові форми "гуманітарного знання": Інститути марксизму-ленінізму, що не мали аналогів на Заході. Так само катастрофічними за наслідками були безкінечні постанови і загрози, що видавалися за юриспруденцію, або, скажімо, "нова історія", з якої було вилучено все, крім "героїчної боротьби партії комуністів". Була навіть зроблена спроба захопити народну музику чи заборонити в ній все те, що не узгоджувалося з офіційною ідеологічною доктриною марксистів-ленінців. Спорт став символом соціалістичного патріотизму, а його досягнення перетворилися в "чергові перемоги соціалізму".
Наступ нової влади на культуру йшов зразу в декількох напрямах: політичному, ідеологічному і адміністративному. Наприклад, на час закінчення війни з усіх репресованих в СРСР письменників половина припадала на Україну. Це була відверта спроба сталінського режиму знищити саму душу українського народу.
Була встановлена строга дисципліна офіційної комуністичної культури. Ті письменники, художники та композитори, що вціліли, були змушені доказувати свою лояльність по відношенню до режиму. Деяка частина робіт офіційної науки отримала визнання, а їх автори - премії і посади. Певна частина акторів чи співаків, решта митців були не тільки сприйняті владою, а досягли навіть народного визнання. Та за виключенням спорту, офіційна культура швидко, втрачала вплив серед інтелігенції, а потім і всього народу. * Партійний квиток люди мусили мати, як паспорт про благонадійність. Не можна було зробити кар'єру, не ставши членом партії.
Офіційне мистецтво і офіційні гуманітарні дисципліни настільки дискредитували себе в очах свого народу беззастережним виконанням партійних директив, що стали об'єктом знущання і презирства. Церкву, школи, клуби підпорядкували своєму впливові комуністи. Офіційна культура була позбавлена творчих засад і втратила довір'я громадян, хоча й була обов'язковою для всіх.
Але оскільки наш світ складається з явищ-антиподів, то занепад офіційної культури не міг не привести до розквіту культури неофіційної, забороненої. її ще називають культурою андерграунду або катакомбною культурою. В різних країнах Східної Європи виникали свої форми цієї культури. В Польщі вона виникла в середині католицької церкви. В Чехо-Словаччині вона мала світський характер, більш інтелектуалістський чи пов'язаний з народною музикою. В Угорщині ця культура існувала частково завдяки кальвіністській церкві.
Це була правдива, справжня національна культура кожного народу. Перш за все тому, що ця культура охоплювала як інтелігенцію, так і маси народу. Прикладом цього може бути польська католицька церква з її звичаями і традиціями, з допомогою якої виникла висока культура пізнього католицизму. В ній вчені і митці втілили свій релігійний спадок. У польській культурі виникло парадоксальне явище, коли поети, музиканти і художники як світочі духу переважили терези історії. Ставкою було існування народу, позбавленого державності. І не врятувала його праця практична, торгівля чи технологія, а, власне, великі злети духу.
По-друге, ця культура нікому насильно не накидалася, вона виросла, живлячись суспільними силами. По-третє, саме культурні об'єднання людей, які мали спільні інтереси, і наповнили сенсом їх існування. В-четверте, як всяка справжня культура, вона прагнула оформитись в певні заклади: церкву, товариства і клуби, підпільні навчальні заклади.
2. Всезаборонство в художній творчості
Між Сходом і Заходом існує розбіжність в розумінні того, для чого потрібна література як складова культури. В СРСР панувало утилітарне розуміння призначення літератури. Вона була покликана виховувати своїх читачів. В половині 40-х pp. радянський ідеолог А. Жданов картав і карав письменників, громив людей і організації, які не дотримувалися цієї засади. Література була ідеологічним засобом, а народ - вічними школярами. Ця концепція прийшла до нас ще з Візантії, де панівними жанрами були житія святих, тлумачення Святого письма й проповіді.
На думку відомого українського вченого-філолога Ю. Шевельова, панування напучувальної літератури виключало появу "Декамерона", пародійного "Дон Кіхота" чи трагічних блазнів Шекспіра. Все це виникло в Західній Європі, де література не конкурувала з церковними казаннями.
Отже, в колишніх країнах соціалізму читачі були учнями, а письменники - вчителями життя. І в цьому немає ніякого протиріччя. Адже, за словами брата знаменитого філософа і філолога М.М. Бахтіна - Миколи Бахтіна, в прямому значенні слова поезія - дія, навіть дія переважно - поезіс. Так само до дії, до подвигу кликали читачів повісті і романи письменників країн світової соціалістичної системи. Комуністичний режим дуже пильно стежив за духовним життям своїх громадян та оберігав учнів від поганих вчителів.
Читачі ж євроамериканських країн ніколи не навчаються вмінню жити з художньої літератури. Вони читають книги заради задоволення, переживаючи події разом з героями твору, або щоб згаяти час в дорозі чи у відпустці.
Однак Г. Бьолль дотримується іншої думки з цього приводу. На долю сучасної літератури, стверджує він, випадає відповідальність, до якої вона ще не доросла. Не дочекавшись відповіді на складні запитання, які ставить життя, від науки, політики або церкви, люди вимагають її від письменників. Саме від письменників люди хочуть почути те, про що не бажають говорити вчені, політики і священики, які не хочуть брати на себе відповідальність за те, що діється. Справді ж бо, "людина є продуктом її читання" (Й. Бродський)
В Західній Європі були традиції античності, було італійське Відродження, французькі ідеїПросвітництва, і навпаки, Східна Європа на довгі століття застрягла у візантійстві - і в культурі, і в політиці. Ідея прогресу була підходящою метафорою для історії Заходу, тоді як в країнах Східної Європи вона перетворилася в ідеологію (Ю. Шевельов). Ідеологія ж заперечує і відкидає ідею поступу. Марксистська ідеологія представляє собою таку "картину світу", яка трактує
Loading...

 
 

Цікаве