WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат

Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат

радянське кіно почалося з хронікально-документальних фільмів. Події державного та суспільного життя були основною тематикою цих кінострічок. Як діячі мистецтва, так і політики вважали тоді, що мистецтво мусить перетворитися в рупор певних політичних інститутів. Тобто фотографія мусила замінити малярство, архітектура повинна була стати виключно функціональною, а кіно б використовувало тільки документальні матеріали.
Засновником українського документального кіно став кінооператор і режисер Дзига Вертов (Д.А. Кауфман). В кінці 20-х років він у своїх фільмах відтворив спосіб життя громадян тогочасної України. Такі фільми принесли йому славу і визнання. Більш того, Д. Вертов намагався у своїх роботах відтворити власне процес народження фільму. І тут він добився блискучого успіху, тому що відкрив новий напрямок в документальному кіно, пов'язаний з художнім тлумаченням справжніх фактів.
В Україні тоді ще не існувало не тільки своєї кінопромисловості, а й фахових спеціалістів. Та в кінці тих же 20-х років спочатку були побудовані в Києві, а потім перебудовані в інших великих містах, зокрема і в Одесі, кінофабрики.
Вважається, що кінематограф України почав утверджувати себе як справжнє мистецтво тільки з 1927 року, коли на екрани вийшли "Звенигора" О. Довженка і "Два дні" Г. Стабового. В ті часи вражав своєю всебічною талановитістю видатний кінорежисер, скульптор і поет І. Кавалерідзе.
А світового визнання українськими кіномитцями було досягнуто з виходом на екрани картини О. Довженка "Земля". Вона була створена на ідейній базі міфології, що й принесло їй світову славу. Ця, та й решта подібних картин, були сприйняті як легенда про напрочуд гармонійне життя. Здавалося, що в ньому навіть смерть відступала перед переможним і нескінченним рухом і боротьбою біблійних героїв.
Саме таким і був погляд на дійсність у багатьох українських митців напередодні 30-х років. Та ілюзії ці швидко розсіялися, як тільки влада "робітників і селян" поставила мистецтво на обслуговування політики.
Архітектура як літопис світу.
Архітектура - це мистецтво просторово-часове. М. Гоголь назвав архітектуру і скульптуру літописом світу. Вони промовляють навіть тоді, коли мовчать пісні і перекази, і вже ніщо не свідчить про загиблий народ. Архітектура - це сфера людської діяльності, що організовує антропогенне довкілля. Це те, що ми називаємо пам'ятками архітектури, історичним середовищем, а загалом - культурною спадщиною. Отже, архітектура формує усталені стереотипи поведінки, смаки і уподобання великих людських спільнот.
На початку століття вчені та інженери були впевнені, що наступила золота доба людства - доба пари і електрики, аеропланів і підводних човнів. Швидкості руху, що виросли, дали тому часові нову систему вимірів і стали його специфічною ознакою. Динаміка оволоділа технікою і прояви-лась в способах життя. Вона ж стала епіграфом деяких художніх напрямів і теорій і поступово перетворилась в основний принцип концепції сучасної архітектури.
Спочатку архітектура розглядалась, як результат реалізації певної суспільної програми, який отримується на основі індивідуального досвіду і з допомогою індивідуальних виражальних засобів. Тоді архітектура ще вважалась одним із видів мистецтва. Тому головним було вирішення естетич-них питань, хоча й просторове розміщення архітектурного об'єкта повинно було відповідати своєму призначенню.
На той час приходиться поява залізобетонних конструкцій. Архітектура надзвичайно яскраво висловила відчуття часу - світу розвинутої техніки і історичного романтизму, що відходив. Міста Італії і Франції з їх історією і витонченістю називають вінцем західної цивілізації. А мегаполіси США з відсутністю в них історії і смаку, але з багатством, стали фундаментом цивілізації. Східноєвропейські столиці на кшталт Вільнюса, Риги чи Таллінна вважаються золотою серединою цієї цивілізації - кабінетом і спальнею. Тут добре відчувається тенденція, розвиток якої передбачається в третьому тисячолітті. Тобто природною формою існування людини стане золота середина між селом і мегаполісом - маленьке цивілізоване містечко.
Мікромоделлю Європи став католицький собор. В ньому кожна деталь витончена, досконала й індивідуальна. Це модель внутрішньої архітектури душі і суспільства, сходження вгору сходинками краси: від однієї досконалої форми до іншої.
В другій чверті XX століття в архітектурі стала характерною посилена увага до наукового дослідження і виявлення фізичного її призначення. Тоді ж були закладені основи індустріалізації будівництва. Архітектурна форма стала створюватись, виходячи з міркувань раціонального характеру. Архітектори і містобудівники одночасно взяли напрямок на доцільність. Все частіше архітектори представляли місто як просторову структуру. Характерною рисою XX століття стало районне планування, яке розповсюдило проблематику містобудування на більш широкі територіальні зв'язки.
Заперечення історизму минулого століття стало спільним спочатку для окремих творів, а пізніше зразу для декількох художніх напрямків, які суттєво відрізнялись від усіх попередніх. Вони виникли майже одночасно, але мали специфічні риси і різні назви. Найбільш значними і чітко ви-раженими були: англійський рух "Мистецтва і Ремесла", у Франції, Бельгії і Голландії це було "Нове мистецтво", в Німеччині - "Югендштиль", а в Австрії - віденський стиль "Сецесія". Так під різними назвами в Європі зародився стиль модерн.
Виникнення стилю модерн в архітектурі і прикладному мистецтві пов'язане з заснуванням в Англії товариства "Мистецтво і Ремесла". Йому ми зобов'язані першими містами-садами в Європі. Для "Нового мистецтва" було характерним використання нових матеріалів і надання їм зовсім нових форм. Прихильників цього стилю приваблювала криволінійність природних форм. Вони буквально марили декоративністю рослинних мотивів. Такимибули Е. Галле, Е. Андре, Е. Валлен - французи, В. Орта і А. Ван де Вельде - бельгійці, А. Гауді - іспанець та інші. Всі будинки епохи модерн відрізнялися від інших стилів проявом індивідуальності архітектора і замовника. Виразники стилю модерн відкинули імітацію минулого і безстилевість XIX століття. Цим було відкрито шлях у XX століття. Отже, модернізм був протиставлений еклектиці.
Для архітектурного стилю "сецесія" стало характерним використання вільно скомпонованого плаского декору рослинного або фігурального походження. Художники сецесії вважали архітектуру одним з видів мистецтва. Сецесія - це розкол, розрив з традиціями класичного мистецтва попередніх поколінь. Групу "Сецесія" очолював професор віденської академії мистецтв О. Вагнер. Його творчість пройшла через період неоренесансу, і він одним з перших підвів сецесію до індивідуалістичного (персонального) модерну. Талановитими послідовниками і виразниками ідей персонального модерну стали Ле Корбюз'є, Місвандер Рое і В. Гропіус. Завдяки їх зусиллям, в перші 15 років XX століття були розвинуті ідеї О. Вагнера, які потім були підхоплені багатьма представниками авангардистської архітектури. Серед них був архітектор віденської школи А. Лоос, американець Ф. Л. Райт, німець П. Беренс та інші.
Цікавим явищем в архітектурі був футуризм, очолюваний італійцем А. Сант-Еліа, супрематизм вітебської групи Ель Лисицького, К. Малевича, В.
Loading...

 
 

Цікаве