WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат

Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат

інститут фотографії при академії мистецтв. Працюючи в Харкові, він створив цілу низку портретів, серед яких і найвідоміший портрет П. І. Чайковського. Фотографії А. Федецького публікували кращі газети і журнали світу. В середині 1895 року в Росію привозять перші кіноапарати Люм'єрів, Едісона і Пате. А. Федецький зразу починає зйомки перших в історії українського кіно хронікально-документальних фільмів. Перша зйомка відбулась 30 вересня 1896 року. Тоді А. Федецький зняв "Перенесення чудотворної ікони в Харківський Покровський монастир", а 2 грудня в Харківському оперному театрі відбувся перший публічний кіносеанс в Україні.
Кіно - вид синтетичного мистецтва, не просто специфічного для XX століття, айв певному значенні його символу. Кіно - це просторово-часове мистецтво. Образ героя включає в себе пластичне відтворення реальних подій за допомогою таких виражальних засобів, як кінозображення і монтаж. В кіно історично склалося три жанри: фільми ігрові, тобто художні, неігрові - хронікально-документальні і науково-популярні. Третій жанр - це фільми мультиплікаційні.
В художніх фільмах образ створюється на основі сценарію. За допомогою художніх засобів ігрового кіно відтворення фактів з життя людей на плівці створює ілюзію реальності того, що відбувається на екрані. Свої сюжети ігрове кіно бере з життя, користуючись віками накопиченим людством досвідом і знаннями. Всі сюжети ігрового кіно вже були пережиті людством і відтворені в книгах, театрі і образотворчому мистецтві. Кіно - мистецтво синтетичне тому, що при створенні фільму обов'язково використовується література (сценарій), музика і пісні, які супроводжують дію практично будь-якого фільму, а також образотворче мистецтво. Кіно постає як рух думки, особливістю якого є зовсім інше, ніж в дійсності, уявлення про час і рух.
Отже, в XX столітті почало розвиватись "сьоме мистецтво" - кіно. "Винними" у виникненні кіно виявились два старих, традиційних мистецтва - художня література і образотворче мистецтво. їх так би мовити "шлюб" і призвів до цього. Дійсно, беручи до рук книгу, ми бачимо, що про що б вона не оповідала, розповідь витягується в книжковий рядок, оскільки вона заснована на "лінійній мові" писемності. А поява на книжковій сторінці ілюстрацій надає нової якості як сторінці, так і книзі в цілому. Лінійна ж мова писемності узгоджується з мовою образотворчого мистецтва (у даному випадку мовою "площинною").
Отже, еволюція образотворчого мистецтва напередодні XX століття привела до народження кінематографа. А останній зумів передати реальну послідовність руху у замкнутому просторі екрана. Як сказав Ж.Л. Годар, кіно - це правда двадцять чотири рази в секунду.
Насправді ж в кіно як ні в якому іншому мистецтві дуже важко розмежувати реальність і вигадку, ілюзію. Ілюзія в кіно виглядає як справжнісінька реальність, достатньо лише згадати кінофільми, створені на принципах голографії. Письменники-фантасти, розробляючи цю тему у своїх твоpax, дають можливість глядачам у кінотеатрах спілкуватись з героями на екрані.
На початку XX століття кінематограф перебував ще під великим впливом театру, тим більше що кінофільм був власне пантомімою, знятою на плівку. Першою "зіркою", королем екрана став у німому кіно Макс Ліндер. Скандінавське кіно відзначалось силою виражальних засобів, тоді як італійське вело перед у пишності постановок історичних фільмів. На американському континенті створюється "фабрика снів" - Голлівуд. В ці ж роки там зароджується світова слава коміка Чарлі Чапліна:
А тепер в Париже, в Шартре, вАрле - Государит добрый Чаплин Чарли, - В океанском котелке с растерянною точностью На шарнирах он куражится с цветочницею.
(О. Мандельштам).
Кінематограф знаходився під великим впливом психоаналізу. Фільми відображали не стільки певні переконання, скільки психологічні настрої колективної душі людства, які залягають набагато глибше свідомості. Особливо це стосується німецького кіно тих часів. Кіномистецтво Німеччини завжди було психоделічним, прагнуло в захмарні сфери надособистісного, колективно несвідомісного. В 20-х роках в Німеччині неподільно панував експресіонізм - могутній суперечливий стиль. Візуальним контекстом епохи стали фільми Фріца Ланга. Саме в Німеччині кінематограф з чисто розважального заходу перетворився в мистецтво. І перший в світі повнометражний анімаційний фільм Лотти Райнінгер "Пригоди принца Ахмеда" теж був поставлений в Німеччині.
Однак у своїх експериментах німецькі кіномитці ніколи не впадали в формалізм. Найкраще цю специфіку німецького кіно демонструють, принаймні, два фільми - "Кабінет доктора Калігарі" (1920) і " Фауст - німецька народна легенда" (1926). Містицизм їх героїв, яких спокушають демони влади, виявляється через галюціонарність заекранного простору. Гіпнотизм німецького кіно 20-х років є незаперечним. Його фільми начебто покликані довести, що кінематограф - це колективне сновидіння людства, "електричний сон вочевидь"(О.Блок). "Кабінет доктора Калігарі" режисера Роберта Віне став законодавцем кінематографічної моди. Це найбільш відомий німецький фільм епохи експресіонізму, безумовна класика.
В ці роки голосно заявив про себе в кіно французький авангард. В 1926 і 1928 роках двоє іспанських сюрреалістів - Сальвадор Далі і Луїс Бунюель, створили два знаменитих фільми - "Андалузька собака" і "Золотий вік". В цих фільмах представлена звичайна для сюрреалізму техніка вільних асоціацій, образів несвідомого тощо. В цей період в США великих успіхів досяг жанр кінокомедії. У цьому зв'язку можна навести приклад фільмів Ч. Чапліна "Малюк", "Золота лихоманка", "Цирк" тощо. Це був час розквіту німого кіно.
В 1927 році в США вийшов на екрани фільм "Співак джазу" - перший звуковий фільм. Для багатьох з акторів німого кіно це стало справжньою трагедією, тому що їх зовнішній вигляд часто не відповідав голосовим даним. За короткий час німі фільми щезли з екрана, їх місце зайняли звукові фільми.
В 1925 році на екрани Росії і СРСР вийшли фільми С Ейзенштейна "Страйк" і "Панцерник Потьомкін", а в 30-ті роки - "Олександр Невський". А в 1943 році вийшов його фільм "Іван Грозний". Недоброзичливіколеги називали режисера "потьомкінським селом радянського кіно". Насправді ж С. Ейзенштейн в "Панцернику Потьомкін" не стільки оспівував революцію, скільки закликав припинити всяке насильство взагалі. В образі потьомкінських сходів в цьому фільмі - протистояння репресивному режиму, незалежно від того, де ці репресії відбуваються - в Росії чи в Ірландії.
В цей період творчості Ейзенштейн віддає перевагу експресіонізму. Для нього, як і для німецьких режисерів Кайзера чи Толлера, важливі не особистості, а людина-натовп, людина-маса. С. Ейзенштейн - антитрадиціоналіст, скоріше модерніст. Сучасники режисера, займаючись естетикою кіно, намагались відокремити кіно від інших видів мистецтва. Історична ж заслуга С Ейзенштейна полягає втому, що він поєднував кіно з іншими видами мистецтва.
Фільм С. Ейзенштейна "Іван Грозний" зовсім недавно очолив список з дванадцяти кращих фільмів усіх часів і народів. Спочатку його очолював "Панцерник Потьомкін", потім довгий час царював "Громадянин Кейн" Орсона Велса, зараз знову прийшла пора С. Ейзенштейна. До цього списку внесено також фільм О. Довженка "Земля".
Українське
Loading...

 
 

Цікаве