WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат

Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат

тоді мали паризькі містико-еротичні рев'ю з шансонетками і досконалою хореографією. Несамовито вирувало театральне життя з його лівими і правими напрямками - активізмом, зенітизмом, симультанізмом, а також пуризмом, машинізмом, конструктивізмом.
Англійському реформатору сцени Гордону Крегу належала ідея трагедійного театру. Вона була провідною у формуванні всеосяжної концепції сценічного мистецтва, наприклад, театру Б. Брехта. Втративши віру в, як здавалось, вичерпані можливості реалістичного театру, Г. Крег радив режисерам шукати джерела натхнення в суспільстві. Основним жанром Крег вважав тільки трагедію.
Наприкінці 20-х років XX століття німецький режисер і драматург Б. Брехт сформулював ідею епічного театру. Завданням такого театру Брехт вважав створення цілковитої ілюзії життя на сцені. Глядач на спектаклі не переносився в іншу епоху, тому акторові не було потреби перевтілюватись. Навпаки, через гру він показував, яким є герой. Таким чином, через гру актор примушував глядача думати, а не переживати. Взагалі ж німецький театр в цей час пройшов шлях від експресіоністсько-пацифістської драми до епічно-політичного театру.
Як Крег, так і Брехт дотримувались принципів модернізму, найповніше втілених в творчості російського режисера Всеволода Мейерхольда та в його "театрі соціальної маски". Такий театр відображав не стосунки між людьми, а виводив серію соціальних типів. Однак панівною в сценічному мистецтві Росії була система Станіславського. Цей радянський режисер створив теорію, метод і артистичну техніку, що отримала його ім'я. Завдяки цій системі вперше вирішувалась проблема свідомого оволодіння творчими процесами, досліджується шлях органічного входження актора в образ.
Вже 10-ті роки XX століття були в Україні відзначені бурхливим розвитком театру. Так, в 1918 році тільки в Києві працювало три театри, серед них і "Молодий театр", очолюваний Лесем Курбасом. В репертуарі цього театру були твори не тільки світових, а й вітчизняних класиків і модер-ністів - Лесі Українки, В. Винниченка, О. Олеся. Тоді ж на базі свого "Молодого театру" Л. Курбас створив об'єднання "Березіль". За задумом режисера, це мистецьке об'єднання повинно було стати синкретичним. Тобто в ньому мали б поєднуватися різні види мистецтва - театрального, літе-ратурного, музичного.
Особливо яскраво режисерський талант Л. Курбаса про -явився після переїзду "Березіля" в 1926 році в Харків. Там режисер продовжив свою реформаторську діяльність, орієнтуючись на всесвітню естетику. Л. Курбас створив теорію мистецького перетворення життя, поєднував в спектаклях українське бароко і новоєвропейський експресіонізм. Постійний експеримент та пошук талановитого режисера справили великий вплив на все мистецьке і літературне життя України.
Вдалою була спроба розвивати українське театральне мистецтво і в Одесі. Тут в 1925-1930 роках діяла Одеська держдрама, в якій працювали такі майстри сценічного мистецтва, як В. Василько, М. Терещенко, М. Ердман та інші.
Однак, як відзначив Д. Антонович, зрушити український театр з побутового репертуару так до кінця й не вдалося. Він так і не зміг засвоїти всі осягнення модерної театральної творчості. Вся театральна праця в радянській Україні мала характер постійного експерименту з постійними змінами завдань. Навіть і в 30-х роках в Україні не було чути таких імен модерних акторів, щоб звучали так само голосно, як імена корифеїв побутового театру. А разом з тим кожне нове ім'я майстра театрального мистецтва, не встигнувши до кінця проявити всі свої таланти, швидко зникало з обрію. Так зникло ім'я талановитого драматурга Миколи Куліша, щезло ім'я Леся Курбаса. Радянська влада вважала кожну творчу особистість небезпечною для себе.
Зате все відомішим ставало в українському театрі ім'я драматурга О. Корнійчука. Його багатоактові літературно-сценічні вироби користувалися у влади підвищеним попитом. А сталося так тому, що подібні йому діячі театру і мистецтва взагалі стали обслуговувати пануючу ідеологію марксизму-ленінізму і бюрократичний апарат радянської влади.
Так після Станіславського і його МХАТу з унікальним стилем психологічного театру завдяки ідеологічному контролю влади сценічне мистецтво стало масовим народно-героїчним. А оскільки ідеологія тоталітарних режимів була схожою, то і в радянській Росії, і в фашистській Італії, так само як і в нацистській Німеччині, чи в франкістській Іспанії і салазарівській Португалії театр обслуговував політику.
Для кращого контролю за працівниками сцени Гітлер запровадив творчі спілки, а потім міністерство пропаганди і палату культури рейху. За Сталіна було створено Комітет у справах мистецтв, а в Італії Муссоліні таку функцію виконувало міністерство народної культури. Майже одночасно сталінський і гітлерівський режими повели боротьбу за чистоту сценічного слова. Пропаганда вимагала виразності. А з початком Другої світової війни проблеми мистецтва взагалі були зневажені в багатьох країнах світу. Справді, коли говорять гармати, музи мовчать.
Шлях до нової музики...
Музика відноситься до виражального мистецтва, так само, як і архітектура, декоративно-ужиткове мистецтво, хореографія. Кажуть, що архітектура - це музика, що завмерла. Недарма архітектуру називають царством застиглих звуків, а музику - архітектурою, що ожила. Музика позбавлена предметної наочності скульптури і живопису чи визначеності понять, властивих літературі. Зате музика - єдиний вид мистецтва, матеріалом якого є звук. Незмінність звучання ноти є результатом вібрації повітря.
Музика споконвічно формувала свої звукові засоби із звучання живої мови, з безсловесних звукових сигналів. Вона, як і мова, представляє собою звучання в часі. Ще Платон говорив, що в мелосі є три частини: слово, гармонія і ритм.
Музика - це танцювальний рух, який прийшов до звуку. А звукові ми завдячуємо виникненням музики. Музика може існувати лише в сполученні і протистоянні тихого і голосного, звучання і мовчання. Музична творчість проявляється у висловленні своїх емоційно-душевних станів через рух мелодії, ритму і гармонії. Правда, вона не є особливістю виключно людської натури. Може, тому І. Кант назвав музику мистецтвом неввічливим. Музика стала одним з найоригінальніших продуктів людського духу.
Музика - індивідуальна, тому що її пише одна людина - композитор, і сприймає її кожен слухач по-своєму. На думку В. Кандінського, музика завжди була мистецтвом, яке не вживало свої засоби на облудне відтворення явищ природи, але робило з них "засіб вираження життя душі художника". Але музика й універсальна, тому що кращі її твори відображають характерні риси епохи.
Разом з тим музичний твір представляє собою результат колективної творчостірізних людей. Завдяки композитору він з'являється на світ, однак в партитурі він існує тільки потенційно. Оживає ж і звучить музичний твір тільки завдяки майстерності виконавця.
Нарешті музика - це музичні інструменти і голоси людей, що співають, установки для виробництва музичних текстів, власне тексти і критерії "їх оцінки, музиканти-спеціалісти і заклади, що їх готують. Це також спеціальні приміщення, де музика звучить, передається в ефір, записується, видається друком і продається у вигляді нот, книг про музику, аудіовідеозаписів тощо.
Музична культура
Loading...

 
 

Цікаве