WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат

Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура
Досягнення в скульптурі
Скульптура - це вид образотворчого мистецтва. Образотворча мова скульптури передбачає необхідність відчуття трьохвимірної, тобто об'ємної форми і вміння цією трьох-вимірністю оперувати - зображувати саме за допомогою об'єму - необхідні якості натури Культурний феномен в скульптурі здатний існувати лише у взаємодіях і чергуваннях об'ємного і плоского, заповненого і порожнього.
В російській скульптурі був помітним сильний вплив імпресіонізму. Представниками цього напрямку були відомі скульптори П. Трубєцькой і А. Голубкіна. Найбільш значним і яскравим твором того періоду у П. Трубєцького була скульптура - пам'ятник Олександрові III в Санкт-Петербурзі.
Для творчості А. Голубкіної характерним було узагальнено-символічне зображення фігури в рухові. На цей час припадає і початок творчого шляху крупного в майбутньому скульптора С. Коньонкова. На противагу імпресіоністам його твори відрізняються монументальністю, підкресленою скупістю обробки матеріалу. С. Коньонкова приваблювали сюжети з давньогрецької і слов'янської міфології, російського фольклорного побуту. Пізніше скульптор став створювати монументальні композиції і скульптурні портрети своїх сучасників.
"Пікассо скульптури" називають українського митця Олександра Архипенка. Він першим серед скульпторів створив кубістичну форму, пофарбував її в кольори спектру, ввів в неї пластичні паузи-інтервали у вигляді пройм.
Його слідами пішли найбільш впливові і радикальні скульптори минулого століття - Генрі Мур в Англії, швейцарець Альберто Джакометті, іспанець Пабло Гаргато, італієць Джузеппе Манцу...
А ще один його послідовник і друг, український скульптор Іван Кавалерідзе став автором першого у світі монументального пам'ятника в стилі кубізму. (Дмитро Горбачов).
Вже на початку минулого століття О. Архипенко став одним з найбільш відомих скульпторів не тільки в Російській імперії, а й у всій Європі. Український скульптор разом з П. Пікассо, К. Малевичем, В.Кандінським визначали тоді світову художню моду.
Еволюція театру
Театрознавство як наука почалося в Європі з 20-х років XX століття. Завдяки йому ми так багато знаємо сьогодні про театр. Виникнення театру є ознакою повноліття нації (О. Островський). Дійсно, наявність національного театру свідчить про високу ступінь цивілізованості країни. Театр - це вид мистецтва, в якому образне втілення дійсності відбувається в процесі сценічної постановки, під час гри акторів перед глядачами.
Театр - це місце для видовищ. Це мистецтво, засобами вираження якого є сценічна дія. Театр відноситься до просторово-часових видів мистецтва. Сценічне мистецтво висловлюється як в просторі, так і в часі. Театр зв'язаний ще з безліччю видів мистецтва - архітектурою, живописом, скульптурою, музикою, піснею, танцем. Отже, театр ще й синтетичний вид мистецтва.
Однією з особливостей театрального мистецтва є характер його чуттєвого сприйняття. Театр - це місце, де пульсують pathema - mathema - роеіта (від грецької - емоції-пізнання-поема). Театр - це місце, де кожна дія може бути імітована, але за всіма діями тут стоять лише дві реальності: щастя і горе або комічне і трагічне. Інакше кажучи, любов і смерть (Ерос і Танатос) - дві реальності, які визначають стан людини. Разом з тим театральне мистецтво дуже умовне, кожен глядач має багато можливостей для домислу, своєї трактовки зображуваної на сцені дії. Сказано ж бо, що маски і театральність є характерними рисами життя сучасної культури. Недарма Марина Цветаева вважала, що театр є центром фальші. А один з творців театру абсурду французький драматург Жан Жене саме за це й не любив театр. Він вважав, що західний театр є тривіальним відображенням відображення, символом занепаду суспільства. Західний те-атр будується на ідеї розваги, яка рідко коли сягає рівня справжнього мистецтва.
В кінці XIX - на початку XX століття відбувається процес оновлення театру, причому не тільки репертуару, а й приміщень. Так, в одному тільки Лондоні було побудовано 29 театрів, тоді, як, наприклад, за радянської влади в столиці України не було побудовано жодного театру. На підмостках сцени дискутуються важливі соціально-громадські проблеми, актуальність яких приваблює глядачів.
В історії національної культури кожної країни був свій драматург або режисер-новатор, який створив новий театр, що відповідав завданням часу. Так, з спектаклю за п'єсою Альфреда Жаррі "Убюкороль", власне, і починається історія драматургії і театру XX століття як Франції, так і світу. Цей перший драматург-авангардист своїми трагіфарсами значно розширив горизонти театрального мистецтва.
Вищими досягненнями європейського мистецтва були наступні театральні жанри: опера і балет. Ще раз нагадаємо вам, що початок XX століття в мистецтві характеризується боротьбою між академічним традиціоналізмом та авангардом.
Театральне мистецтво теж не уникло цієї боротьби і змін, що сталися внаслідок цього. Поділ на два основних напрямки відбувся і в театрі. Поряд з реалістичним театром успішно розвивався умовний або експресіоністський напрямок. У Франції це було об'єднання "Картель", в Німеччині театр очолювали М. Рейнгардт, Е. Піскатор, в Італії - Л. Піранделло і У. Бетті.
Модерністи розуміли вплив театру на світогляд людини. Вони вважали, що в сучасному світобаченні театр відіграє особливу роль серед інших видів мистецтва. Один з ідеологів модернізму француз Ж. Лакан стверджував, що неврози, психози та інші відхилення у психіці людини спричиняються театральними ефектами особистості. Оскільки будь-яка людина перебуває в пошуках власної ідентичності, то вона обов'язково включається в гру, суть якої полягає в неодноразових перевтілюваннях.
Теорія Ж. Лакана була сприйнята багатьма режисерами-модерністами Франції, Англії, Німеччини, Росії та інших країн. Ідеї радикального перетворення сценічного мистецтва реалізувались в "трагедійному театрі", "театрі соціальної маски", "епічному театрі", "театрі абсурду", "театрі жорстокості" тощо.
Сценічне мистецтво цих країн збагатилось новими виражальними засобами, переживало творчу еволюцію. Що стосується останньої, то це був не тільки новий стан театру, а навіть сам вираз був новим, вперше вжитим А. Бергсоном в його лекції.
На початку століття Париж називали столицею світу -письменники, школою малювання - художники, серцем світу - діячі культури взагалі. Справді, це місто було генератором ідей для всього світу. Якщо молода людина мріяла стати митцем, то вона знала, що найкращою школою красного письменства чи вміння малювати був Париж. Всі знамениті в майбутньому письменники або художники мали в своїй біографії роки, проведені в Парижі на Монмартрі. В столиці Франції пройшли перші всесвітні виставки з наукових і технічних досягнень, а міжнародного визнання іспанець П. Пікассо, італієць А. Модільяні, поляк Г. Аполлінер, українець О.Архипенко, росіянин М. Шагал та інші досягли саме в Парижі. Валети і опери для Гранд-Опера писали такі знаменитості як Валері і Онеггер, а ставила їх видатна танцівниця їда Рубінштейн. Постановки Шекспіра, Расіна, Чехова відбувались в Комеді-Франсез і Одеоні. Найбільший успіх в усьому світі
Loading...

 
 

Цікаве