WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі - Реферат

Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі - Реферат

основоположника і теоретика абстракціонізму В. Кандінського. Абстрактне (безпредметне) мистецтво було одним з напрямків авангарду в живописі. Перші полотна в цьому стилі були створені цим художником в Росії в 1910 році. Тоді ж він виклав своє естетичне кредо в праці "Про духовне в мистецтві". Це вчення переносило на живопис багато які з функцій музики, наприклад, такі як ліризм і драматизм людських переживань тощо. Тобто, передбачалося, що художникам, як і композиторам, треба було прориватися до самих основ духовності і за допомогою кольорових симфоній висловлювати ті сутності, що не піддаються раціональним засобам осягнення. Правда, подібні ідеї були викладені ще раніше українським футуристом А. Богомоловим в трактаті "Живопис і елементи".
Супрематизм (від лат. supremus - найвищий) українського художника К. Малевича був одним з відгалужень абстракціонізму. Авангардистом з світовим ім'ям став у Парижі російський художник Марк Шагал. Сюрреалісти Європи вважали його своїм попередником.
Можна сказати, що вся історія абстрактного живопису умовно поділяється на два періоди. В першому періоді відбувалась депредметизація. Тобто, відштовхуючись від предмета, абстракціоністи пробували перевести його в деяку символічну, знакову систему. Звідси походить квадрат, лінія, зигзаг - фігури. Цей період існував з початку XX століття і до Першої світової війни.
В перше десятиліття XX століття існувала група художників "Бубновий валет". Вони встигли влаштувати шість виставок. Серед них були постійні учасники групи - А. Лентулов, І. Машков, О. Купрін, П. Кончаловський, О. Осьмьоркін, К. Рождєствєнський, Р. Фальк та інші. В них брали участь майже всі помітні фігури російського авангарду 10-х років - О. Розанова, К. Малевич, В. Кандінський, В. Татлін. У своєму тяжінні до фольклорних основ творчості вони змішали французький живопис з російським лубком і торговельною вивіскою, додавши до цього власне, яскраво висловлене у кожного почуття живописної поверхні. Справжній талант зробив цих авангардистів класиками живопису.
В стилі "модерн" працювала група художників об'єднання "Світ мистецтва". Бездоганним смаком і яскравим артистизмом володіли Г. Нарбут, Б. Григор'єв, Б. Кустодієв, С. Чехонін, А. Остроумова-Лєбєдєва. Вони прагнули створити високоестетичне середовище, що оточувало б люди-ну. Тому для них важливим стає синтез архітектури, живопису, скульптури і декоративно-прикладного мистецтва. На жаль, багатьом з них прийшлося згодом кинути мистецтво й виконувати соціальні замовлення нової влади - писати революційні плакати, а то й створювати радянську агітаційну порцеляну і тому подібну масово-героїчну продукцію.
В Західній Україні значний внесок у розвиток культури зробив художник і громадський діяч Іван Труш. За його ініціативи ще в 1898 році було створене у Львові "Товариство для розвоюруської штуки". В 1899 році він разом з Є. Левицьким і В. Охрімовичем почав видавати часопис "Будучність". А вже в 1905 році його ж заходами виникло "Товариство прихильників української літератури, науки і штуки", а також перший у Львові український мистецький часопис "Артистичний вісник".
Український живопис XX століття веде свій європейський родовід саме від О.О. Мурашка. В Парижі митець прийшов до тями після живописної депресії передвижників, ознайомившись з імпресіоністами. В Мюнхені він захопився експресіоністами. Повернувшись до Києва, О.О. Мурашко відкрив власну студію. Ідейно він був, очевидно, близький до "батька українського авангарду" Петра Холодного.
Керуючи київською рисувальною школою, він скрупульозно вивчав досвід європейців і ділився ним з своїми учнями, майбутніми піонерами українського і російського авангарду. Ними були О. Екстер, А. Лентулов, М. Жук, К. Малевич, О. Архипенко.
Як вважає В. Маркаде, одними з перших європейський авангард почали розвивати українські художники. їх діяльність особливо інтенсивною була в 1907 -1914 роках. Другий період в історії східноєвропейського авангарду припадає на 1917-1934 роки. В цей час більший внесок в розвиток авангарду внесли російські митці. На жаль, в радянські часи всі формальні пошуки в мистецтві були заборонені як несумісні з марксистсько-ленінською ідеологією.
Умовно художників першого періоду можна поділити на три групи. Одні з них (Давид Бурлюк) нетривалий час навчалися в Парижі, який був тоді школою образотворчого мистецтва світу. Як правило, вони поверталися додому. До другої групи відносяться художники (Соня Делоне-Терк), Серж Фера (Сергій Ястребцов). Вони лишилися в Парижі назавжди. Третя ж група часто їздила до Парижа і назад. Саме їм завдячують ті митці, які не мали змоги бувати в світових культурних центрах, відомостями про найновіші ес-тетичні експерименти. До цієї групи належала О. Екстер, яка стала посланцем паризького кубізму в Москві та Києві. В часи становлення авангардистського руху в Україні і в Росії вона відігравала важливу роль завдяки своїм поїздкам з Парижа до Києва через Москву.
Саме в Києві існувала сценографічна школа О.Екстер, яка поєднувала строгість новітнього французького стилю з мальовничим буянням українського народного мистецтва. Кубофутуризм на театральну сцену (і не тільки українську, але і російську, німецьку, французьку) принесли з Києва Екстер і її соратники - А. Петрицький, Л.Лисицький, В.Меллер, І.Нівінський, О. Тишлер.
Вже в кінці XX століття паризький дослідник авангардизму Олександр Наков, який організував посмертну персональну виставку О. Богомазова в Тулузі, зарахував його до трійці найбільш значних художників-футуристів Європи.
Молоді митці відчули за кордоном смак цілковитої свободи вибору засобів естетичного вираження. Тому після повернення додому вони не бажали більше животіти в убогих рамках провінційних художніх течій. Ця нова генерація протесту прагнула самоутвердження на шляхах формалістич-них пошуків. 1 саме в Україні з'явилися авангардисти, які дали поштовх новому рухові - антистатичному, антиреалістичному, антисимволістичному.
Та Київ з його неймовірною живописністю, з тисячолітньою культурною традицією не мав вищої художньої інституції. Кращі його художники через байдуже ставлення до них виїжджають хто куди - до Америки, у Францію, в Росію. Серед них - О. Архипенко, О. Богомазов, О. Грищенко, О. Екстер, Г. Нарбут.
Тому насущною необхідністю була організація в Україні вищої художньої освіти. Так, О.О. Мурашко в 1917 році став організатором і ректором УкраїнськоїАкадемії мистецтв.
Після 1934 року, коли на з'їзді письменників СРСР основним методом художньої творчості було проголошено соціалістичний реалізм, на експериментаторство і формотворчість була накладена заборона. І все ж таки в цей час теж з'являлися цікаві твори мистецтва. Серед них були цикл ескізів А. Петрицького, полотна О. Шовкуненка і М. Бурачека, графіка В. Касіяна, живопис Т. Яблонської, М. Глущенка, М. Дерегуса. Яскраво спалахнув саме в ці роки талант народної художниці Катерини Білокур.
На мистецтві старої Європи виросли живописці американського континенту. Вони внесли в своє мистецтво деякі риси Нового Світу - силу, яскравість, зневагу до почуття міри. Так, різкою експресією, гротескною гостротою образів відрізняється монументальний живопис мексіканця X. Ороско. Одним з засновників національної школи монументального живопису Мексіки був Д. Рівера, який прославився грандіозними циклами настінних розписів.
Парадоксально, але факт, що в умовах кризи європейської цивілізації на початку XX століття неймовірних успіхів людство досягло не тільки в науці і техніці, айв образотворчому мистецтві.
Loading...

 
 

Цікаве