WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі - Реферат

Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Оновлення методів та напрямків розвитку мистецтва, образотворче мистецтво взагалі
Це узагальнена назва пластичних видів мистецтва - живопису, скульптури, графіки, які відображають дійсність в наочних, зримо сприйманих образах, в узнаваних формах самого життя. В образотворчому мистецтві художній образ не розвивається в часі так, як це відбувається в літературі, театрі, кіномистецтві, музиці. Однак, завдяки методам уза-гальнення і типізації, твори образотворчого мистецтва здатні відображати значні історичні події в їх розвитку, розкривати внутрішній духовний світ людини, втілювати суспільні ідеї. Художник, скульптор, графік не механічно копіюють дійсність, а відтворюють її через своє світобачення, естетичні ідеали.
...живопис зокрема
Серед образотворчих мистецтв чільне місце займає живопис. У живописі користуються такими образотворчими засобами як лінія, колір, світлотіні, повітряна і лінійна перспектива тощо. Сказано ж бо, що "світлотінімученик художник". Світлові ми завдячуємо появою кольору. Поєднання-кольорів, кольорова гармонія й утворює в живописі колорит. Завдяки колориту живопис викликає у глядачів певні емоції при вигляді сюжетів, зображених на картинах. Тим більше, що в житті ми маємо справу з предметом кольору, його конкретними втіленнями. Перефразувавши Баха, можна сказати, що класти потрібну фарбу необхідно в потрібне місце.
Культурний феномен в образотворчому мистецтві здатний існувати лише в живих взаємодіях, контрастах і чергуваннях яскравого і тьмяного, теплого і холодного, ясного і неясного, графічного і живописного. Справді, тут важливі відтінки
В образотворчому мистецтві пануючим напрямком був модернізм. У Франції це був фовізм. Фовістами ("дикими") називали художників, які вважали, що головним засобом конструювання площинного простору картини є несамовитий суб'єктивний колір. В творах фовістів Матісса, Руо, Дюфі відчувається емоційна сила і стихійна динаміка.
Експресіонізм виник у Німеччині. Основоположники цього напрямку робили ставку на яскраву примітивність геометричної спрощеності, деформацію, грубу силу важкого мазка пензля, створюючи свідомо двохвимірне зображення. Художники-експресіоністи презирливо відносились до натуралістичного копіювання дійсності, утверджували пафос моральних ідей. П.Модерзон-Беккер, Е.-Л.Кірхнер, М.Бекман, К.Шмідт-Ротлюф зображували контрасти великого міста, світ артистичної богеми, мешканців міського дна. В центрі експресіоністської концепції світу стоїть людина. Це "людина взагалі", представник всього людства, цілого покоління чи верстви. Тому експресіоністи так рідко дають імена своїм персонажам. В основному ж це "Крик", "Морок", "Розлука", "Втома" - так називались їх картини.
Для експресіоністів самовираз особистості був прямою метою. На відміну від кубістів експресіоністи і не пробували внести впорядковану формальну систему в спонтанні виливи внутрішнього життя. Навпаки, все віддавалося у владу інтуїції художника. Відкриті почуття повинні безпосе-редньо йти від душі до душі; картина була лише мостом, по якому вони передаються. До речі, "Мостом" називалось і об'єднання експресіоністів.
Із усіх першоелементів живопису колір, як найбільш емоційна стихія, мав для експресіоністів (як і для фовістів) найбільше значення. У більшості з художників-експресіоністів зберігалася фігуративність, яка й була справжнім "мостом", завдяки якому переживання митця дійсно могли бути передані глядачеві.
Експресіонізм був переважно німецькою течією, проте найбільшого розвитку ця концепція досягла у Франції. Причому це відбулося не буквально, а опосередковано. Талановиті, самобутні художники сприйняли багато що від експресіонізму, але не стали його адептами. Наслідування до-ктрині було долею посередностей. Так, Пікассо винайшов кубізм, однак першим і відійшов від нього, коли той став цілим формальним напрямком. Близьке по суті експресіонізмові мистецтво Марка Шагала залишилося при цьому вповні самобутнім. Весь лад картин Шагала заперечує простір як такий, навпаки, утверджується простір як поле душі, де немає ні гори, ні низу і немає земного тяжіння.
В ході довгої боротьби з портретом Г.Стайн (відбулося 80 сеансів, а портрет так і не був написаний) Пікассо перейшов від періоду цирку до напруженої роботи, яка закінчилась кубізмом. Пікассо перший зрозумів, що наша епоха вимагає прямоти, безпосередньості і сили. Вже в 1901 році відбулась його перша виставка. Художники формуються повільно, як дерева, та й вік у них довший, у них є час перепробувати безліч стилів і напрямків. Багато хто з них встигає бути знаменитим навіть за життя. Причому декілька разів, як це сталося і з Пікассо, слава якого зростала від виставки до виставки. Він встиг написати картини в стилі кубізму, неокласицизму, сюрреалізму тощо. І завжди така картина була подією світового значення.
Винайдений у Франції П. Пікассо і Ж. Браком кубізм знайшов своїх прихильників по всій Європі. Сам термін "кубізм" придумав критик Воксель. Кубісти під впливом Всесвітньої виставки 1900 року в Парижі спробували звести складну реальність до найпростіших геометричних форм. Апологети кубізму свого часу знайшли закваску в негритянському мистецтві. Як сказав Ж.Брак, "мистецтво покликано тривожити, а наука - викликати почуття впевненості". Кубісти спочатку подумки розчленовували об'єкти зображення на різні геометричні фігури або елементи, а далі складали їх, як дитячі кубики, в нові комбінації. Представники цього напрямку стали використовувати і колаж, наклеюючи на полотно обривки газет, старих театральних афіш, різні металеві предмети тощо.
Ще одним авангардистським творчим методом в живописі був сюрреалізм. Він ґрунтується на інтуїтивізмі А. Бергсона, психоаналізі 3. Фрейда, герменевтиці В.Дільтея. Першим живописцем-сюрреалістом був Андре Массон. Зацікавившись проблемою несвідомого, він створив рисунки пером, довільно водячи ним по папері. Пізніше Массон став наклеювати на папір шматки тканини, пісок тощо. М. Ернст експериментував в техніці колажа, фотомонатажа, застосовуючи сюрреалістичні методи. Та як вияснилось з часом, основоположником сюрреалізму в образотворчому мистецтві став Сальвадор Далі. Обдарований художник досяг у своїй творчості вершин світової слави. Перебираючи інколи на себе функції пророка, створювані полотна він називав "мальованими фотографіями снів". Як і будь-який талановитий митець, С. Далі був також і провидцем світових катаклізмів, що насувались на людство. Варто згадати лише його картину "М'яка конструкція з вареною квасолею. Передчуття громадянської війни". П.0.1936.
"Перехрестям" культур Західної Європи представляється творчість італійського художника Джорджо Де Кіріко. Після недовгого захоплення футуризмом Де Кіріко став засновником і головним представником "метафізичного живопису". "Метафізику" він визначив як те, що знаходить-ся поза межами "фізики", науки про природні закони, як частину філософії, де досліджуються вищі початки всього сущого. На противагу деформаціїнатури футуризму художник утверджував "вічність", хотів "спасти красу".
Скульптор, живописець, графік, Де Кіріко ввійшов в плеяду класиків XX століття, таких, як Матісс, Далі. Вже в 1914році Г.Аполлінер вважав Де Кіріко значним художником сучасності. А. Бретон ставив його в одну шеренгу з Пі-кассо і Стравінським. Романи, вірші, есеї, теоретичні твори Де Кіріко визнають "діамантами" італійської літератури XX століття, а його порівнюють з І. Звево, Томазіді Лампедуза (Є. Херсонська).
Помітним явищем в світовій і російській культурі була творчість
Loading...

 
 

Цікаве