WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод - Реферат

Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод - Реферат

минулого століття (витівки "проклятих поетів", епатаж, публічні скандали тощо) проти сучасного буржуазного противника.
Біля 1910 року у Франції декілька ліричних поетів, мимоволі конкуруючи не тільки з предметністю живопису, але й з газетою, оголошенням, афішою, рекламою, плакатом, прагнули включити у вірш максимум наочної інформації. Вони подавали її так, щоб вона впадала в вічі, нероздільно, безпосередньо, без узагальнюючої типізації. Лірика поетів цього напрямку стала поезією великих просторів, соціальної динаміки. Одним з основоположників цього напрямку, відомого як "поетичний реалізм", був Блез Сандрар, поет, мандрівник, авантюрист, революціонер, солдат і філософ, який все життя вболівав за простих людей і жив одним з ними життям. Коротше, Блез Сандрар, людина, яка взнала всі професії, об'їздила весь світ, був "дріжджами" свого покоління. Другим основоположником "поетичного реалізму" був Аполлінер. Він же разом з В. Незвалом дав йому цю назву.
Під кінець Першої світової війни у Швейцарії виник дадаїзм. Символ беззмістовності, безглуздості, "напрямок літератури, який займався беззмістовними речами", - так пояснюють французькі тлумачні словники дадаїзм, породження інтелігенції. Вся анархічність людського духу, знесиле-ного жахами світової війни, проявилась у цьому напрямку. Найбільшого значення дадаїзм досяг у Франції, де він став чисто літературним напрямком. Засновник дадаїзму Трістан Тцара, так пояснював суть цієї течії: "Дадаїзм стверджує, що сумнів передує дії, що він понад усе. Дадаїзм піддає сумніву все. Все - дадаїзм. Не довіряйте дадаїзму". Це був ще один бунт проти офіційних шор. Гасла дадаїзму дратували міщан.
Від дадаїстів залишилося декілька уламків. Справжні художники, хоча й з певними обмовками, примкнули до сюрреалістів.
В 20-х роках у Франції виникає сюрреалізм. Філософською основою його був інтуїтивізм А. Бергсона. Висхідним пунктом сюрреалізму стала книга Ф. Супо і А. Бретона "Магнітні поля". Підґрунтям сюрреалізму була поетика сновидінь. Натхненником сюрреалістів довгі роки був П. Елюар. Сильний вплив сюрреалізму на свою творчість пережив і Л. Арагон. Сюрреалізм (надреалізм) був для французьких поетів прагненням ствердити місце поезії в житті, допомогти зміні реальності буржуазного суспільства іншим, більш справедливим і більш гідним людини.
Однією з останніх новинок буржуазного мистецтва був абстракціонізм. В абстракціонізмі знаходять своє завершення тенденції всіх попередніх течій у мистецтві - футуризм, кубізм, експресіонізм, дадаїзм тощо. Абстракціоністи вважали, що осягти явища дійсності шляхом образного їх сприйняття неможливо. Абстрактне ж, чи безпредметне ми-стецтво досягає повного знищення подібності з дійсністю за допомогою абстрактних форм.
Під впливом жахливих наслідків світової війни, політичної і економічної кризи, що охопила Європу, творча інтелігенція віддала перевагу змалюванню внутрішнього світу окремої людини, втікаючи таким чином від катаклізмів дійсності. Модерністи стають співцями сутінків. Вони пильно і довго вдивляються в найпотаємніші закутки людської душі. Таким був і М. Пруст - один із найбільш складних і суперечливих письменників XX століття, глава модерністської школи.
За своє коротке, замкнене (через хворобу) в чотирьох стінах, життя М. Пруст створив низку романів, які були об'єднані фабулою, оповідачем і героями під назвою "В пошуках втраченого часу". Славу Прустові принесла книга "В затінку дівчат у розквіті". За неї М. Пруст отримав Гонкурівську премію. Потім вийшли друком "В бік Германтів", "Содом і Гоморра" тощо. Всього ж епопея складається з 7 частин в 15-ти книгах. Цей цикл є монолітним "плином свідомості". В ньому об'єктивні предмети наштовхують героя на суб'єктивні відчуття. Мистецтво, вважає Пруст, є одним з універ-сальних засобів пізнання себе і єднання світу. Якщо людина пережила, засвоїла і усвідомила прожите, вона може віднайти втрачене, себе у світі і світ як такий. Саме в цьому полягає вищий сенс суб'єктивної епопеї М. Пруста, яка справила величезний вплив на літературу XX століття. Правда, захвалена, але пустопорожня кучерява проза М.Пруста не сприймається читачами XXI століття.
Блискучим стилістом, високоерудованим письменником був Андре Жід. Між двома світовими війнами багато хто вважав його вчителем, совістю епохи, ледь не пророком. Жід став лауреатом Нобелівської премії з літератури. На початку 20-х років А. Жід був володарем дум значної частини французької інтелігенції. Поряд з М. Прустом він був визнаним главою модерністської школи. Та навіть він не утримався від спокуси оспівування соціалізму в СРСР, від чого, правда, потім відмовився.
Характерно, що саме в Парижі в 1935 році був скликаний Перший міжнародний конгрес письменників на захист культури. В, 1937 році в Іспанії (Валенсія) проходили засідання Другого конгресу. Найбільш активну участь в роботі обох конгресів брали митці Західної Європи, за ініціативою яких і проводилися ці заходи.
...Італії
В кінці XIX - початку XX століття в італійській літературі починається реакція проти натуралізму (верізму) і взагалі проти реалістичної літератури минулого століття. Перемагають неоромантизм, психологічний імпресіонізм, естетизм, декадентство. Напередодні Першої світової війни представники цих напрямків приходять до футуризму і націоналізму. Цей розвиток відображає ті етапи, які пройшло буржуазне суспільство Італії після об'єднання країни і до 1914 року.
Лідером італійського модернізму був найвизначніший письменник цієї країни Г. Д'Анунціо. Еволюція творчості Д'Анунціо весь час йшла по лінії відмови від естетизму. Встигнувши побувати в ролі військового, державного діяча, він все ж таки віддав перевагу письменництву, де й прославився якнайбільше. Намагаючись подолати кризу капіталістичної системи своєї країни, Д'Анунціо пропонує у своїх творах здійснити це шляхом експансії, воєнної величі ("Може так, а може й ні"). Не дивлячись на те, що італійсь-кий імперіалізм в останні десятиліття напередодні світової війни діяв досить активно, письменник звинувачував його в пасивності. Заклики, промови і статті Д'Анунціо часів війни видані друком під назвою "В ім'я великодержавної Італії". В подальшому він перетворився в релігійного містика.
Вірністю старій поетичній школі, а також раннім естетизмом Д'Анунціо викликав на себе критику з боку футуристів. Італія, за програмою футуристів, повинна відкинути романтиків минулого, повинна знищити пам'ятники попередніх культур і схилитись перед технікою,індус-тріалізмом, воєнною і колоніальною анексією, силою і свавіллям. Війна вважалась кращою гігієною світу, а братство народів - гангреною.
Вождем і найбільш відомим представником футуризму був Т. Марінетті. Поети футуризму (Марінетті, Лучіано Фольгоре, Паоло Буцці, Говоні тощо) оспівували гарячкові темпи індустріалізації, як підготовку до війни, складали гімни динамізму машин. Здається, що вони захмеліли від успіхів техніки. Все це так було схоже на радянську політику індустріалізації того ж часу. Тобто в дійсності Марінетті виявився набагато більш традиційним, ніж
Loading...

 
 

Цікаве