WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод - Реферат

Оновлення методів і напрямив розвитку мистецтва. Модернізм як художній метод - Реферат

Саме культура, поряд з несвідомими імпульсами героїв, пронизує події, що зображені, і визначає закономірності їх розгортання. Кафку вважають сейсмографом XX століття, фіксатором ситуації.
Моделлю австрійського письменника тієї пори в значенні життєвої позиції, свого відношення до власної творчості був чиновник, який писав драми, вірші, прозу, але який не міг кинути службу. І не кинув би її, навіть якщо б і зміг, тому що недостатньо вірив у свій талант, а тим більше в успіх. Це був прообраз людини "в капелюсі прикажчика на голові пророка" (Андре Сальмон). Так і Ф. Кафка чіплявся за службу, не вірив у себе і не бажав друкуватись. Він навіть заповідав своєму другові спалити після смерті всі свої рукописи. Добре, що той його не послухав і це стало неоціненною по-слугою для людства.
Найменш відомим з великих письменників нашого століття назвала одна англійська газета Роберта Музіля. Він прожив життя в нужді, майже не публікувався, знаменитий його роман "Людина без властивостей" вийшов друком вже посмертно. Світ, створений ним в цьому романі, характеризує автора як Музіля-філософа, природознавця, навіть інженера. Завдяки цьому виникла нова форма романа - сімбіоз епосу і математики. її часто називають "інтелектуальним романом". Як і у випадку з Кафкою, слава засяяла вже над могилою Музіля.
Першим живим класиком австрійської літератури був X. фон Додерер. До Другої світової війни він опублікував шість книг, серед них романи "Пролом. Випадок, що продовжувався двадцять чотири години", "Вбивство, яке може здійснити кожний", "Таємниця імперії" тощо. Особливостями художньої манери X. фон Додерера було те, що він описував побут, збирав реалії, вів хроніку Відня. Його світ замикається не державою, а суспільством, на рівні приватних осіб і їх приватних сімейних, любовних, дружніх, ділових зв'язків. Згодом це стало правилом для новітньої австрійської літератури.
Історія австрійської культури завдячує своєю славою ще багатьом знаменитим письменникам. В цілому ж міжвоєнне двадцятиліття було часом розквіту австрійської художньої літератури.
...Німеччини
Для письменників Західної Європи в цей час є характерним тяжіння до символу, міфу, параболи. Приклад творів вже згадуваного Ф. Кафки ("Перевтілення"), а також німецьких письменників Т. Манна ("Тоніо Крегер"), Б. Брехта ("Матінка Кураж та її діти") дає можливість осягнути радикальне оновлення ідейно-художньої системи літератури початку XX століття. При уважному їх аналізі видно специфіку літературного розвитку сучасності як рух в бік безвзірцевих, неімітуючих форм відображення дійсності. В цих творах зросла роль читача як учасника творчого процесу.
Література декадансу (кінець XIX - початок XX ст.) відрізнялась перш за все культом крайнього індивідуалізму, суб'єктивізму, прагненням до хворобливого, надломленого. Лідером цієї течії був німецький поет Стефан Георге. Він проповідував "чисте мистецтво", засуджував російську ре-волюцію 1905 року, протиставляє у своїх віршах сильну особистість народним масам. В його творчості все більше зростає містицизм.
Томас Манн взагалі вважав, що в світі відбувся крах впорядкованої, унормованої буржуазності. Письменник цієї доби віддає перевагу особистості, звертається до унікального і неповторного в ній, що допомагає зберігати людськість в протистоянні з уніфікацією системи.
Експресіонізм виник в Німеччині незадовго до Першої світової війни. Безпосередньою метою для експресіоністів було самовираження особистості. Система принципово відкидалась, все віддавалось на розсуд інтуїції художника. Оголене почуття повинно безпосередньо йти від душі.
Засновники експресіонізму бачили основне своє завдання в вираженні суб'єктивно-індивідуалістських настроїв художника за допомогою зсунутих, побачених в незвичайному ракурсі образів зовнішнього світу. Слово "експресіонізм" вперше вжив в 1911 році німецький поет Г. Вальден. Не зо-браження світу, а його сприйняття, а також уявний світ складають суть експресіоністської естетики. Теоретик експресіонізму Казимір Едшмід настановлював: "Світ існує. Повторювати його немає сенсу".
Одним з провідних жанрів експресіонізму була публіцистична драма, або "драма крику" з її "вселенськими конфліктами", абстрагованим образом людини, уривчастою "телеграфною" мовою, різкою пластикою. Першою програмною заявою експресіонізму в літературі була драма В. Хазенклевера "Син". "Мета цієї речі - переробити світ", - стверджував у передмові автор. Експресіоністи Ф. фон Унру, Й. Бехер, Г. Кайзер в своїх творах осуджували війну, проповідували вселюдську потребу у мирі.
Вищою цінністю світу експресіоністи вважали людину. Вони прагнули перетворити мистецтво в пророка майбутнього прекрасного, гармонійного життя. На цій здібності відрізняти добро від зла, на цьому незломленому людському інстинкті базується нерушимість світу у творах такого відомого романіста, як Леонгард Франк. Переплетінням експресіонізму з реалізмом характеризуються найбільш відомі його романи - "З трьох мільйонів троє", "Матильда", "Учні Ісуса", "Зліва, де серце".
Піднесення в культурному житті Німеччини тісно пов'язане з ростом соціально-політичної боротьби в країні, з розвитком опозиційних, антиімперіалістичних настроїв. Письменники-реалісти відгукуються на гострі зміни в суспільному житті. Так, темою "Будденброків" Томаса Манна є крах і розпад торгової династії, які викликані не зовнішніми причинами, а чисто психологічними факторами. В кожному новому поколінні Будденброків наростає антибуржуазний дух, який виснажує енергію і впевненість в собі членів багато-чисельного сімейства. З іншого боку, в романі показано вічний конфлікт між добропорядним бюргером і художником. Це вічний конфлікт між способами життя, між різним світосприйняттям. Автор не осуджує жодного з них.
Тетралогія Томаса Манна "Йосип і його брати" видавалася друком з 1933 по 1943 рік. Як і всі романи письменника, цей теж може розглядатися, як "роман освіти", історія формування молодої людини, яка росте. З іншого боку ця книга висловлювала протест проти антисемітизму, який на-саджувався нацистами в Німеччині. Автор наділив свого героя такими якостями, як політичний досвід, соціальний ідеалізм, винахідлива практичність. Крім того, до цього додається ще й гуманістична віра в те, що люди здатні контролювати стан довкілля і своє економічне положення. Тобто все це і складало ідеологію нового курсу, який і пропагував письменник.
Критика буржуазної Німеччини, мілітаризму і прусацтва, тема загибелі бюргерської культури прозвучала в творах Генріха Манна ("Вірнопідданий"), Бернгарда Келлермана ("Тунель") та інших.
В період Веймарської республіки в країні виникла реваншистська, націоналістична література. її фундаторами стали Е. Юнгер, Е. Двінгер, Е. Кольбенхойєр, Г. Грімм, автор пріснопам'ятногороману "Народ без простору". Пізніше ця назва стала крилатою фразою нацистських пропагандистів, які обґрунтовували право Німеччини на завоювання чужих земель.
Тема самотності людини, втрата нею особистості стає домінуючою в західноєвропейській літературі. З найбільшою силою ця тема втілена в творах

 
 

Цікаве

Загрузка...