WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культурний потенціал людства - Реферат

Культурний потенціал людства - Реферат

США було 125 лауреатів Нобелівської премії, а в колишньому СРСР - лише 8 лауреатів (Т.В.Орлова). Правда, це пояснюється ще й тим, що всі вчені Радянського Союзу, достойні Нобелівської премії, з політичних і ідеологічних міркувань не представлялись вітчизняними і зарубіжними науковцями на нагороду.
Україна взагалі не має лауреатів Нобелівської премії. Росія ж, крім вже згаданих Павлова і Мечникова, має багатьох лауреатів Нобелівської премії з фізики, передостанніх - Прохорова і Басова, а останнього серед них за 2000 рік - Жореса Алферова.
Характерна риса НТР полягає в зростанні ролі науки в розвитку виробництва. Наукові відкриття на Заході майже негайно впливають на реорганізацію промислових процесів. Розрив між обнародуванням наукового відкриття і його впровадженням у виробництво скоротився порівняно з початком століття більш ніж-в 4 рази. За підрахунками спеці-алістів, більш ніж половина річного приросту виробництва США пов'язана з технологічним використанням результатів наукових досліджень. Наука перетворюється в головну виробничу силу суспільства, у вирішальний фактор підвищення продуктивності праці. А заповітною мрією науковців-гуманітаріїв вже давно є - встановити механізми людської поведінки і навчитися ними керувати.
На рубежі 60-70-х pp. в США вступили в епоху конкуренції лабораторій і погоні за інтелектами. За період 1940- 1964 pp. число вчених виросло на 800 %. В 1970 р. в науці США було зайнято майже 2,5 % працюючого населення.
Правда, з часом США стали втрачати свої позиції в підготовці науково-технічних спеціалістів. Значні капіталовкладення в університетах Південної Кореї уже перевищили Японію і вийшли на друге місце після США. Однак в 1981 р. в Південній Кореї нараховувалося всього 32 тис. спеціалістів, тобто, 8 чол. на кожних 10 тис. жителів, що менше, ніж в Японії (29 чол.) і в США (30 чол.).
Наука в Україні страждає перш за все через відсутність належного фінансування. Наприклад, в 2000 році в державному бюджеті на науку було заплановано трохи більше одного відсотка від ВВП. В дійсності ж отримано лише 0,4 відсотка. Хоча й говориться про піднесення економіки, але ре-зультати фундаментальних наукових досліджень залишаються незатребуваними. Навпаки, в країні в цей час практикувалися контракти з крупними західними фірмами, які зацікавлені в розміщенні в Україні замовлень на наукові дослідження через дешеву інтелектуальну робочу силу.
Друга проблема, яка катастрофічно впливає на стан справ в науці - це від'їзд найбільш молодих і перспективних інтелектуалів за кордон. За останні роки багато які з науково-дослідних інститутів Національної Академії наук України (НАН України) втратили до половини свого наукового потенціалу. Більше всього потерпають від "втечі мізків" такі науки як генетика, фізіологія, біологія, теоретична фізика.
Зате певні успіхи спостерігаються в розвитку гуманітарних наук. Відсутність державних асигнувань на наукову роботу слабо позначилася на стані справ в цій галузі, тому що гуманітаріям не потрібна така велика кількість лабораторій і устаткування, як прикладникам. І "втеча мізків" через відсутність попиту на гуманітаріїв за кордоном теж не відбувається. Тому в Україні за останні роки створено майже півсотні нових напрямків гуманітарних досліджень, в тому числі інститути сходознавства (орієнталістики), української мови, вітчизняної археології і джерелознавства тощо. Справді, кожного разу, коли суспільство опиняється в кризовій ситуації, воно інстинктивно звертається до витоків і шукає там знамення (Октавіо Пас).
Небачені темпи розвитку науки і техніки, надзвичайно швидке застосування результатів науки на практиці призводять до появи й розквіту нових областей виробництва, нових професій, до їх швидкої зміни. Тільки одна атомна промисловість США породила 250 нових раніше не існуючих спеціальностей. В цих умовах людина не може бути впевненою, що отримані нею знання забезпечать їй зайнятість на все життя. За підрахунками спеціалістів із США, навіть сучасному робітникові прийдеться поновлювати свої знання і перекваліфіковуватися 3-5 разів протягом життя.
Зниження частки некваліфікованої праці підвищує вимоги й до якості освіти, до раннього вибору професійної орієнтації і створює стимули для творчого росту.
Пізнавальний статус науки ще й по сьогодні панує у сучасному мисленні. Хоча наукова істина є лише попереднім результатом, все ж таки її можна перевірити. Плоди науки ми називаємо науково-технічним прогресом (НТП). Це відчутні докази того, що наука приносить користь суспільству. Парадокс полягає в тому, що саме цьому відчутному свідоцтву судилося стати вирішальним для зовсім протилежного розвитку.
Тобто в кінці XX століття практичні наслідки науки перестали оцінювати як цілком позитивні. Вченим прийшлося переглянути свою попередню безумовну віру в науку. Безперервні тріумфи науки нині затьмарились усвідомленням її моральної обмеженості. Всі зрозуміли і побачили небезпеку і винність науки. Самі науковці відчули власні теоре-тичні труднощі,необхідність поновити розірваний зв'язок людини з природою. А найголовніше, що вони побачили небезпечні наслідки своїх наукових досягнень. Виявилось, що вже не існує "чистої науки". Наука була змушена обслуговувати політичні, воєнні і корпоративні структури. Щезла віра в можливість відкриття наукою світових істин. "Науковий світогляд" - пануюча мета гіпотеза сучасної епохи - отримав очевидний доказ своєї помилковості в тих згубних наслідках, які виникли в емпіричному світі. Раніше наукові пошуки представляли предмет наукового інтересу. Сьогодні ж вже не існує віра в те, що всі проблеми будуть вирішені за допомогою науки і соціальних маніпуляцій.
Захід знову втратив свою віру - на цей раз не в релігію, а в науку і вільний розум людини. Незважаючи на це, університети й далі залишаються осередками підготовки наукових кадрів. Прототипом сучасного університету у світі стає університет американський. Пізнавальна особливість нової наукової парадигми в американському університеті зводиться до можливості передбачити згубні наслідки експериментального втручання людини в природу. Звідси випливає і можливість безпосереднього використання цього передбачення в техніко-виробничому смислі. Отже, об'єктом науки є вже не пізнання світу, а передбачення наслідків нашого в нього втручання.
Проте людина, чий розум розвинувся у спілкуванні з наукою, завжди має перевагу перед людиною, яка до неї байдужа. Нехтування наукою означає байдужість до сучасності, до її завдань, невміння мислити її масштабами. Адже наука, література, мистецтво підіймаються до чогось більш високого - до культури. Вони є її складовими. У них є спільна мета: вирішити питання про місце людини в природі і її відношення до всесвіту, про смисл життя.
Наука є самою суттю людини. Остання проявляється перш за все в потребах людини. Саме потреби визначають те, що можна назвати феноменом людини. Потреби людини досить різноманітні. Вони організовані в певну ієрархію. Історично багато які з них поновлюються. Є принаймні три види базових потреб людини: біологічні, соціальні, а також потреби пізнання.
Потреби пізнання не є похідними від біологічної чи соціальної потреб, а ведуть своє походження від універсальної, притаманної всьому живому потреби в інформації. Вчені вважають, що одним з атрибутів життя є пізнавання. Залучення в наукову діяльність, долучення до сфери знань під-вищує загальну культуру людини. А. Пуанкаре колись сказав, що людина не може відмовитися від знання, не занепадаючи; тому інтереси науки священні.
В розвитку науки втілена перш за все еволюція мислення людини, її інтелекту.
Loading...

 
 

Цікаве