WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття - Реферат

Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття - Реферат

світової війни демократія західного зразка міцно укорінилась в Західній Європі, Північній Америці і в Австралії. Конституційна механіка представництва здавалась єдино сприйнятливою для людства системою управління. А оскільки цивілізація продовжувала рости і поширюватись, то майбутнє демократії здавалось незламним. Насправді ж демократія привела до диктатур.
І події в Росії завдали першого удару цій історичній концепції. На зміну царизму після восьмимісячного демократичного хаосу між двома революціями прийшла диктатура більшовиків. Це був просто один з епізодів революції, яка сама здавалась лише продуктом відсталості Росії. Це тим більш справедливо, що подібні пологи революції пережила Англія ще в XVII ст., а Франція в кінці XVIII ст. Ленін здавався, за висловом Л. Троцького, московськимКромвелем чи Робесп'єром. Європа класифікувала це нове явище і тим втішилась. Й далі непохитною залишалась віра в стійкість законів ліберальної демократії.
Характерною ознакою першої половини XX століття було зародження в країнах Європи тоталітарних режимів. Першим на світ Божий з'явився радянський тоталітаризм, випещений руками марксистів-ленінців. Слідуючим був італійський фашизм. Для Муссоліні, як через 11 років для Гіт-лера, вже легко можна було знайти аналогію з радянським зразком. Поява у перманентно відсталій від усього євроамериканського світу Росії тоталітарного режиму не була чимось незвичайним.
Кращі з попередніх російських правителів мали деякі недоліки. Так, Іван Грозний і Петро 1-й були синовбивцями, Катерина ІІ-га - мужовбивцею, Олександр 1-й - батьковбивцею. Влада розчиняє в собі, підкоряє політичних діячів. Більшість з них зобов'язана своїм піднесенням монархічній або диктаторській сваволі. На початку століття вважалось, що політична влада, як і мораль, безперервно вдосконалюється. Проте з часом виявилось, що явища залежать від гостроти соціальних конфліктів. Чим гострішим стають соціальні конфлікти, тим жорстокішою стає політична влада.
Здіймався вихор шаленої суміші проголошуваних прав та небувалого приниження особистості. Здійнялась курява з пошматованих понять про власність, мерехтіли тіні знецінених людських життів, зглумлені образи спотворених христосів та богородиць, заклики до братерства та ненависті (В. Вересаев). Таким було становище в Росії, а потім і в Радянському Союзі, особливо в перші роки зміцнення нової держави.
Та все ж гідним подиву здається поява в цивілізованих країнах з представницькими системами таких політиків як Муссоліні чи Птлер. Ліберально-демократична свідомість європейця початку XX століття проявила свою повну безпорадність перед загадкою фашизму. Адже обидва ці політики були представниками дрібної буржуазії, яка в той час була нездатна ні на самостійні політичні програми, ні на вольових керівників. Може, правий був Платон, коли стверджував, що демократія погана тому, що легко перероджується в тиранію.
Муссоліні і Гітлер, на відміну від Сталіна, почали свою боротьбу в умовах демократії. Вони були такими ж блискучими ораторами, як і більшовики на початку завоювання влади. Проте ораторський хист не відносився до найкращих якостей Сталіна. Якщо Муссоліні і Гітлер самі говорили про свою геніальність в публічних виступах, то Сталін приму-шував про це говорити інших. До того ж ця трійця вважала всіх без винятку людей поганими і зіпсованими і вміло грала на цих якостях.
Аналог соціал-більшовизму незабаром проявився в соціалізмі фашистського типу Б. Муссоліні. Останній за своєю природою був етатичним, авторитарним, імперіалістичним. Ріст впливу фашистської, а потім націонал-соціалістичної ідеології пояснюється багатьма причинами, але витоки її закладені в культі В.Леніна. Саме він винайшов тоталітарні ме-тоди, якими скористався фашизм і націонал-соціалізм. Всіх тих, хто був з ним не згодним, знищували або висилали за кордон. Так, радянській владі восени 1922 року прийшлося зафрахтувати цілих два пароплави ("Прусія" і "Бургомістр Хаген"), щоб вивезти з Росії тільки ту частину інтелігенції, проти якої не можна було застосувати репресії через те, що вона користувалася всеєвропейським визнанням. Отже, Ленін вважав, що у однієї партії може бути тільки один вождь і тільки одна ідеологія. Це безкінечно далеко від ідей лагідності, милосердя, євангельських загальнолюдських норм - "правил з техніки безпеки" людського суспільства. "Сповідувати" цю єдину ідеологію повинен один народ.
Позитивне знання було витіснено ідеологами безкласового суспільства, братства народів, інтернаціоналізму, соціалістичного змісту, втіленого в національну форму.
Звідціля неминуче винаходиться "нова історична спільність людей", яка зразу ж оголошується "передовим загоном всього прогресивного людства". Таким був стан справ в Радянському Союзі.
А в Німеччині - це "вища раса", яка має перед собою завжди одну мету. В тоталітарній державі фактично немає суспільства у загальноприйнятому розумінні цього слова. Людське суспільство базується на природному вільному змаганні людей, а в тоталітарній державі це неможливо. А можлива в ньому тільки ненависть до інакомислячих, які роз-глядаються або як пережиток, або як об'єкт термінового перевиховання.
Неймовірними здаються подібності в долях Радянського Союзу і Німеччини, а також їх вождів - Сталіна і Гітлера. У двадцятих роках обидві країни однаковою мірою позначені хаосом. У тридцятих - в обох країнах правила диктатура особистої влади. Сталін пив за здоров'я свого друга Гітлера, а той своєю чергою вихваляв Сталіна. При цьому обоє вождів не були місцевими. Грузин Джугашвілі завоював Москву, австрієць Шікльгрубер підкорив собі Німеччину. За збігом обставин прізвища обох диктаторів складаються з десятьох фонем, псевдоніми - з шістьох, власні імена - з п'ятьох, в іменах і прізвищах однакова кількість звуків і голосних.
Німеччина надавала масштабну допомогу Радянському Союзу обладнанням і станками, а навзамін отримувала ешелони з пшеницею і сільськогосподарськими продуктами. Російські робітники навчались у Німеччині, а німецькі фахівці надавали допомогу радянським колегам просто на заводах в СРСР, постачали техніку, потаємно лестили одні одним. Це відбувалося внизу. А нагорі Сталін з Гітлером поділили між собою Європу. Зрештою справа зайшла так далеко, що Сталін і Гітлер взаємно обмінювались тими, кого називали зрадниками батьківщини. Цілі держави перетворилися "в комбінації казарми і шкуродерні" (М. Бухарін).
Ліберальна Європа в цей час мріяла про створення поясу держав між Балтикою і Адріатикою, що повинні були стати бар'єром проти німецької експансії на Схід і одночасно проти
Loading...

 
 

Цікаве