WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття - Реферат

Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Культурна мотивація політико-соціальних змін у світі на початку XX століття
У 1-й половині XX століття остаточно сформувались три основних наукових дисципліни, що вивчали культуру. Це культурна антропологія, соціологія культури і філософія культури.
Спеціалісти з цих наук на початку століття ввели трьох-часткове розчленування культури на матеріальну, соціальну і духовну. Матеріальною культурою вважається все, що відноситься до взаємостосунків людини з довкіллям, задоволення її потреб, забезпечення подальшого існування, технологічної сторони життя. Під соціальною культурою розуміється відношення людей один до одного, система статусів і соціальних інститутів. Духовна ж культура - це суб'єктивні аспекти життя, ідеї, установки, цінності і способи поведінки, що орієнтуються на них (А. Кребер, К. Клакхон).
Давайте ж спробуємо розібратись, як ця сума культур сприяла політико-соціальним змінам у світі в минулому столітті.
"Некалендарний початок століття"
В кінці XIX - на початку XX століття США з Канадою і Західна Європа процвітали. Непогано йшли справи у Росії.
На цей час частка Росії в світовому виробництві зерна дорівнювала частці всієї Європи. Адже і Транссибірську магістраль, яка досить довго була найбільшою залізницею світу, побудували саме як велетенський конвеєр зерна.
Сучасникам здавалось, що в світі нарешті переміг здоровий глузд і науково-технічний прогрес, що майбутнє - прекрасне і безхмарне, а головне, що більше ніколи не буде війн.
Всі багатіли, вправлялися в гуманізмі, покладали надії на нові технології. Нічого незвичайного не відбулося в світі і в 1900 році. Правда, не вродили зернові в Росії, зате був спущений на воду крейсер "Аврора", а в США вперше було обрано президентом Теодора Рузвельта. Зрештою, це вся очевидна сторона подій.
А тим часом Німеччина вже діловито готувалась до майбутньої війни. Про воєнний союз домовились з французами англійці. У свою чергу французи вже були союзниками Росії, а в той же час англійці склали союз з японцями, які готувались до нападу на російський Порт-Артур.
У системі "концерту держав" кожна із сторін намагалася відвести потенційну загрозу від себе і спрямувати її на будь-кого з решти учасників. Двополюсна система політичного світу забезпечувала як очевидність того, звідки насувається загроза, так і неминучість реакції з боку майбутньої жертви.
На початку століття найчисленнішою групою населення було селянство. Тільки в Англії і Бельгії воно становило меншість населення. Слуги, що жили при господарях, були другою найбільшою групою населення. На рубежі століть в центрі уваги суспільного життя опинилися промислові робітники. Вони складали всього 6-8% від загальної кількості населення. Загалом же вони посідали третє місце після селян і слуг. Однак вся увага громадської думки була зосереджена тоді на робітничому питанні. Пролетаріат великих міст працював переважно на великих промислових підприємствах, що робило його особливо динамічним.
Велика кількість політичних партій Західної Європи ще в 1-й половині XIX століття розраховувала у своїй діяльності перш за все на робітників. Справді, вже через сто років, на початку XX століття робітники існували як клас, а їх проблеми стали соціальним питанням не тільки для політиків, а й для вчених.
Як у всіх європейських країнах, так і в США з другої половини XIX століття і до початку Першої світової війни економічні умови робітничого класу покращувались, а не ставали гіршими, як передбачав К. Маркс. В Росії ж навпаки - жорстока експлуатація робітників і селян привела до рево-люційної кризи. Царські міністри вважали, що потрібна невелика переможна війна, щоб запобігти революції в країні.
Так сталося, що саме в 1903 році російський царизм розпочав репресії проти євреїв. Це був рік кишиневського єврейського погрому. Він знаменував собою початок насильства авторитарних держав проти власних громадян. Цього ж року відбувся ІІ-й з'їзд РСДРП, на якому соціал-демок-рати розділилися на дві течії - меншовизм і більшовизм.
Почалася російсько-японська війна 1904-1905 років, яка тільки прискорила події буржуазно-демократичної революції в Росії. Події ж революції 1905-1907 років були просто продовженням репресій. Значна частина населення Росії була втягнена в революцію, захлинулася в потоках крові і стала жертвою беззаконня і сваволі царського режиму. Справа була також і в тому, що частина правлячих кіл імперії, спекулюючи на єврейській проблемі, сама запроваджувала у російське суспільство фатальні для нього навики. Про репресії царизму в кінці революції точно висловився Л. Троцький: "Армія чистила свої рушниці, а революція хоронила свої жертви".
Як вважав російський культуролог Д. Мережковський, революція сама по собі - не добра і не зла сила. Революція - це чесно сформульована брехня, сумлінно виявлена гнилизна, підведення підсумку попереднього розкладу. Накопичення творчих ідей і моральної енергії мимовільно ніколи не веде до революції, а веде до розвитку.
До революції веде накопичення зла, брехні, аморальності, соціальної несправедливості. Бреше і знущається влада, але ж при цьому прикидається, боїться, холопствує і народ. Соціальні вимоги революції справедливі, але це не рятує її від можливої брехні, якщо не буде чинитись опір її найближчим результатам - зарозумілості і самодовольству, явищам міщанським за своєю суттю... Такі можливі наслідки революції тим більш страшні, що міщани утверджують лише себе, можуть об'єднатись лише в потворному побуті, неблагородному і буржуазному за своїм духом. Тільки усвідомлення свого стародавнього і вічного походження робить людей гідними цього звання, кладе на їх обличчя і побут людську печать справедливості і благородства.
На початку століття в Росії німці вважалися людьми поміркованими і порядними. В романах вони зображувалися мрійниками, як тургенєвський Лемм; інші - енергійними, обмеженими трудівниками, як гончаровський Штольц. Філософ В. Розанов так описував Німеччину 1912 року: "Чесно потиснути руку цих чесних людей, цих добросовісних працівників, означає зразу вирости на декілька аршинів догори... Я би не був наляканий фактом війни з німцями. Очевидно, що це не нервово-мстивий народ, який, перемігши, став би добивати... Німець в масі своїй або простак в політиці, або просто у нього немає апетиту все з'їсти навколо. Ось чому війни з Німеччиною я не лякався б. Але просто надзвичайно приємно бути другом чи приятелем цих порядних людей... Я дав би зайве і просто заради доброго характеру. Впевнений, що все потім повернулось би сторицею. Я знаю, що
Loading...

 
 

Цікаве