WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Вплив соціального і технічного прогресу на духовну культуру - Реферат

Вплив соціального і технічного прогресу на духовну культуру - Реферат

епатажем громадської думки. Проте це ж середовище формує свої ціннісні орієнтації, вищим принципом яких є задоволення, насолода, як збудник мотивів і мета поведінки. Молодіжна контркультура спрямована на задово-лення потреб.
Вона вимагає свідомої відмови від традиційних цінностей буржуазного суспільства і заміни їх на інші. Ними є свобода самовислову, особиста дотичність до нового стилю життя, відмова від регламентації взаємостосунків тощо. Основним гаслом контркультури є щастя людини, яке розуміється як свобода від моралі.
В таких неформальних молодіжних групах їх учасники тренуються для виконання соціальних ролей з настанням зрілості. Воістину, хто не був в юності революціонером, в молодості - демократом, а в середньому віці - консерватором, той по-справжньому не жив.
Прихильники контркультури протиставляють раціональним формам техногенного суспільства ті чи інші явища творчого процесу. Сама ж творчість для них є довільною, імпульсивною.
Одним з ідеологів контркультури вважається американський вчений Тімоті Лірі, який кинув забезпечене життя професора університету і став "пророком наркоманів", як глузливо охрестила його західна преса.
Безцінним підручником, досконалим путівником у наркотичне забуття вважалась у "хіппі" повість німецького письменника Германа Гессе "Степовий вовк". Втікач від суспільства герой повісті Гаррі Геллєр став взірцем для цілого покоління молоді 60-х років на Заході. Головний герой Гессе одного разу взнав, що в ньому "палає дика жадоба сильних почуттів, лють на це внормоване і стерилізоване життя, шалене бажання щось розбити".
Як свого часу герой роману Гете - Вертер, так і постать, створена Гессе, у нашу епоху стала провідним антибуржуазним образом, виразником думок і почуттів молоді.
Несприйняття буржуазних цінностей з найбільшою силою проявилось в студентських виступах в Парижі весною 1968 року. Незадоволення студентів викликала і зарегламентована система вищої освіти. Крім того, молодь прагнула до більшої свободи стосунків. Студенти прагнули говорити про все відверто. Особливо це стосувалось сексу. Були висунуті гасла: "Заборонити заборони!", "Займатися коханням, а не війною!" , "Будьте реалістами, вимагайте неможливого!" тощо. Поки що ці вимоги були далекими від радикалізму. Цікавим є зміст листівки, яка критикувала капіталізм як "суспільство однакових можливостей": "Я беру участь, ти береш участь, він бере участь, ми беремо участь, ви берете участь - а вони отримують прибутки!".
Протягом півтора місяців студентські заворушення охопили Сорбонну, яка стала центром руху. Президент Франції Шарль де Голль проігнорував серйозність студентських виступів. Вся повнота влади опинилась в руках сил правопорядку. Втручання поліції спровокувало студентські барикади. До того ж в русі протесту прийняли участь ліворадикали, троцькісти. Вони оголосили війну вже всій суспільній системі Франції.
Разом з тим, поміркованість і відповідальність по обидва боки барикад допомогли уникнути кривавих сутичок. Події весни 1968 року у Франції увійшли в історію як найбільший бунт молоді XX століття в розвинутій капіталістичній країні.
Про досконалість системи влади у Франції і високу культуру студентів свідчить той факт, що в ході цих подій загинула лише одна людина.
8. Культурологія
Культурологією називається наука про культуру. Найавторитетніші культурологи XX століття вважають, що основним завданням культурології є вивчення процесу переходу від природи до культури. Вважається, що "наукова культурологія" відокремилась від філософії як окремий предмет в другій половині XIX століття.
Культурологія вивчає характер існування і розвитку культури в конкретно-історичній формі певного суспільства. Серед зарубіжних культурологів можна назвати, на нашу думку, принаймні, двох, - О. Шпенглера і А. Тойнбі, ідеї яких мають значення і сьогодні. Перший є автором концепції локальних культур, а другий - локальних цивілізацій.
О. Шпенглер вважає, що кожна локальна культура є самодостатньою і відокремленою, а тому приречена на загибель. Історія культури і природи різко протиставлені. Головним методом дослідження у О. Шпенглера є аналогія між культурами, і що важливо, аналогія культури як такої орга-нізмові людини. Філософ ділить історію культури на чотири етапи: дитинство, юність, зрілість і старість. Як тільки культура досягає етапу старості, вона костеніє, її судини і суглоби втрачають гнучкість. В цьому стані культура перетворюється на цивілізацію. Зокрема, О. Шпенглер припускає, що цивілізація для європейської культури наступить в XXI столітті, та вже тепер не варто бути поетом чи музикантом, а краще зайнятися економікою аботехнікою. Ці поради філософ звертає до молоді.
А. Тойнбі не схвалює аналогію культури і організму людини. Він стверджує, що людина належить не до виду цивілізації чи культури, а до виду Homo Sapiens.
А. Тойнбі почленовує історію людства на локальні цивілізації, кожна з яких проходить за час існування чотири стадії. В основі цивілізації лежить релігія. Понад два десятки цивілізацій, що існували донедавна, впливали одна на одну. До сьогодні дійшли п'ять діючих цивілізацій.
Як поняття культури у О. Шпенглера, так і поняття цивілізації у А. Тойнбі охоплюють занадто широкий історичний простір. А нам відомо, що культурно-історичний процес здійснюється не в таких гігантських масштабах. Кожне його досягнення здобувається за більш короткий проміжок часу і в результаті діяльності геніїв, творіння яких були підсумком непомітної кропіткої роботи мас.
Цікавою є теорія культури іспанського філософа X. Ортега-і-Гассета. Сам цей філософ для XX ст. став тим, ким був Ж.-Ж. Руссо. Маркс - для XIX ст. Так от, Х.Ортега-і-Гассет розглядав культуру як засіб, інструмент, що допомагає людині в житті. Людина часто порівнюється філософом з тими, хто потрапив в корабельну катастрофу: для того, щоб врятуватися, вона мусить за щось ухопитися, і вона хапається за культуру, її принципи, цін-ності, ідеї. По суті, каже філософ, культура є системою переконань. З цієї точки зору ідеї культури відрізняються від ідей науки: останні людина знає, а в перші вона вірить, вона ними живе. Відокремлює культуру від науки і природа їх істин: істини науки анонімні, вони існують об'єктивно, окремо від людини. Істини культури мають сенс, лише ставши частиною її життєдіяльності.
Культурологія пояснює, що розвиток людини в культурі проявляється в трьох основних формах: по-перше, в культурній творчій діяльності; по-друге, в засвоєнні культурних багатств; по-третє, в особистому прояві культури.
Мова в останньому випадку йде про культуру, як кордон і межу діяльної активності людини, за якими вона переходить до самознищення. Ця межа дозволеної діяльності може і не усвідомлюватись, як звичайно і буває. Та вона сприймається й передчувається як захисний механізм, який вживають, закликаючи, скажімо, відродити національну культуру, чи врятувати довкілля, налагодити економіку. Цей метод застосовують і тоді, навіть коли не зрозумілий зв'язок між зверненням до вітчизняних цінностей і уникненням загрози самій цивілізації. Отже, культура проявляє себе перш за все у всьому, що гарантує життєдіяльність людини. Це тим більш важливо в умовах, коли суспільний характер діяльності людини став проявлятись в універсальних формах. Тобто, культура є не що інше, як найбільш універсальна характеристика світу людини і відношення людини до світу.
У відповідності з розповсюдженими серед
Loading...

 
 

Цікаве