WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Художні особливості Українського костюма. Способи нанесення декору безпосередньо на одяг (нашивні прикраси) - Реферат

Художні особливості Українського костюма. Способи нанесення декору безпосередньо на одяг (нашивні прикраси) - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Художні особливості Українського костюма. Способи нанесення декору безпосередньо на одяг (нашивні прикраси)
Велике значення мали різні види оздоблення, що наносилися на окремі елементи вже зшитого одягу. Це орнаментальні нашивки (аплікація), обшивки, нашивні збори, ручні та машинні шви тощо. Характер оздоблення залежав від виду одягу (натільний, поясний, нагрудний, верхній), його призначення (повсякденний, святковий, обрядовий), віку, сімейного, майнового, соціального становища власника. Нашивні прикраси гармонійно пов'язувалися з фактурою, кольором і орнаментом тканини, котра становила фон; оздоблення підкреслювало форму і пропорції одягу, виділяло окремі деталі або компоненти вбрання. Часто оздоблення ставало центром композиції, зрівноважуючи та об'єднуючи компоненти комплексу.
Багатовіковий досвід, художній смак народних майстрів позначався на підборі матеріалу і техніки виконання оздоблення, на його розміщенні, композиційній побудові, колористичному вирішенні. Як матеріал для оздоблення використовувалися нитки, тасьма, оксамит, мереживо, шнурки, стрічки, шкіра, хутро. Лляними, конопляними, шовковими і вовняними нитками вишивали, а з часом обстрочували різні компоненти костюма. Із вовняних ниток робили китиці для оздоблення верхнього одягу, а також ки-тиці, які пришивали до поясів. Маленькими китицями також декорували ластовиці під рукавами кожухів, "баєві юпки" на Київщині.
Різноманітна за якістю, шириною, формою, малюнком тасьма (обшивка) вживалася для завершення країв нагрудного верхнього або зшитого поясного одягу. Вузенька тасьма, а пізніше фабричний в'юнчик (кіска, косник, сімка) були яскравого кольору і створювали не тільки лінійну, а й складнішу орнаментальну композицію, оздоблюючи керсетки, юпки, кожухи Середньої Наддніпрянщини та Поділля. Шовкові різнокольорові стрічки, як і тасьму, нашивали широкими смугами в основному на зшитий поясний, рідше нагрудний одяг.
Бавовняний оксамит (плис), сатин та інші фабричні тканини були поширеним матеріалом для оформлення. Нашивками з плису оздоблювали різні види нагрудного верхнього і зшитого поясного одягу. Ці нашивки часто створювали чудову композицію в керсетках Полтавщини, Черкащини. Дешевшим білим мереживом прикрашали сорочки та фартухи (сітка, сіточка), що з часом витіснило трудомістку ручну вишивку.
Шкірою, різнокольоровим сап'яном, сукном обшивали верхній зимовий, рідше осінньо-весняний одяг. Барвисті суконні нашивки розміщували у верхній частині клинів (у свитах), на юпках та кожухах. Щодо кожухів широко вживалося овече хутро, яке виступало як виразний прийом художнього завершення одягу. Із нього робили коміри, манжети, ним обшивали поли і поділ. Хутряна обшивка чорного, сірого і коричневого кольору утеплювала і водночас прикрашала одяг.
Нашивні прикраси підкреслювали крій, конструктивні лінії одягу, особливо в таких місцях, як горловина, пройми, пілки, кишені (нагрудний та верхній одяг). В натільному одязі оздобленням слугувала стрічка, якою зав'язувалася горловина. Декор нагрудного і верхнього одягу розміщувався на талії уздовж підрізних бочків і верхньої поли, в нижній частині рукавів, на комірі. Місцеві особливості проявлялися у розташуванні нашивних прикрас, техніці їх виконання і композиційній побудові.
Аплікація, поширена в селах Середньої Наддніпрянщини, Південно-Західного Поділля та в Карпатах, виконувалася зі шкіри, різнокольорового сап'яну, плису, сукна, шовку та інших матеріалів, шматочки або смужки яких нашивалися на одяг, створюючи певний малюнок. Частіше це був складний рослинний орнамент, який розміщувався на верхньому одязі вздовж правої поли, у нижньому її куті, на грудях, подолі, манжетах. На Чернігівщині, подекуди на правобережній Черкащині аплікація частіше була однотонною або двокольоровою, на Центральній Київщині, Полтавщині, лівобережній Черкащині - поліхромною.
Виготовленням орнаментованих кожухів славилися Богуслав і Бориспіль на Київщині, Зіньків на Полтавщині, Охтирка та Богодухів на Слобожанщині. У київських тулуб'ястих кожухах аплікацією та іншими нашивками прикрашалися руками, права пола з акцентом у нижньому куті (квітка), поділ. У підрізних по талії кожухах Київщини та Полтавщини орнамент розміщувався, крім пілок та рукавів, на талії та уздовж вшитих по боках клинців. У бойківських кожухах аплікацію у вигляді вазончика з квітами нашивали по кутах обох піл. Такі кожухи називалися квітовані. По-дібні орнаментальні мотиви характерні також для оздоблення бойківських хутряних безрукавок - бунд, брушляків.
У хутряних безрукавках і кожухах Гуцульщини і Наддніпрянщини, які визначалися багатством аплікації шкірою, переважав орнамент геометричної форми: трикутники (зубці), заокруглені язички (кучері) чи своєрідні шестиконечні розетки (хлопці, рачки).
Аплікація сукном переважала на Бойківщині. Сукном червоного, жовтого, зеленого кольорів оздоблювали коричневі сіряки, вдало поєднуючи колір одягу з кольором прикрас. Розміщення аплікації традиційне: на зборах (крилах), полах, рукавах, кишенях; орнаментальні мотиви - геометричні: трикутники, коліщата та ін. На Буковині аплікацією сукном прикрашали кожухи - на стані, рукавах, грудях.
Як відомо, вишивання було одним з широко побутуючих видів художнього оформлення одягу. Окрім традиційного декорування сорочок вишивкою,
Loading...

 
 

Цікаве