WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Традиційне вбрання Полісся та Волині - Реферат

Традиційне вбрання Полісся та Волині - Реферат

з'єднанні рукава зі станом, на комірі, пазушному розтині, манжетах, подолі.
Чоловіки носили неширокі штани з ромбоподібною вставкою. Полотняні штани мали назви: ногавиці, ногавки, портки, портяниці, поркениці, ряднянки, гаті, а вовняні - гачі, холошні, крашениці, волосінки.
Для безрукавок використовувалося саморобне полотно або сукно, пізніше - фабричні матеріали. Безрукавки були короткі, з прямою спинкою і застібкою спереду.
Крім традиційної стрижки під макітру, поширеною була так звана під-ворота, коли волосся втинали довкола голови, а на потилиці залишали дещо довшим.
Найдавнішим типом чоловічих головних уборів була шапка з овечого хутра або суконна з хутряною опушкою. На півдні Волині переважала циліндрична форма смушкових шапок, а на Чернігівському Поліссі та північному заході Волині носили рогаті шапки. Популярними були мазниці - великі чорні смушкові шапки з розрізом збоку, де сяяла кольорова стрічка. На Поліссі носили кучми з верхом синього або чорного сукна. На Волині були поширені повстяні шапки з чотирикутним верхом.
Невід'ємною частиною як чоловічого, так і жіночого костюма був пояс, яким підперізували поясний та верхній одяг. Жіночі пояси були вужчими, чоловічі - ширшими.
Матеріал для виготовлення поясів становили саморобні вовняні нитки, інколи фарбовані. На Волині, Поліссі, а також на півночі Львівщини робили плетені пояси. Ця техніка є найдавнішою; в ній бере участь лише одна група ниток - нитки основи, поробок відсутній.Сплітаючи між собою закріплені поряд нитки, одержують розтяжну сітчасту плетінку з поздовжніми смугами. Крім сітчастоплетених, вживалися пояси, виконані косичастою технікою пле-тіння. Суть її така: нитки (поплітки) на-силяли на шнурок і прикріпляли до лави або столу, вільні ж кінці звивали на короткій палиці. Залежно від кількості по-пліток одержували плетінку рідку або густу.
Як жіночий, так і чоловічий верхній одяг шили переважно з саморобного полотна й сукна. Подекуди вживали тканину з конопляною основою та вовняним поробком (попорцюк). Бідніші селяни використовували для виготовлення сукна валові нитки (порт) для основи, а вовняні - для поробку. Таке сукно називали портяне, а зшитий з нього одяг - портянкою. Для виготовлення верхнього одягу служило сукно, основа й поробок якого були вовняними,- посуконне.
У жіночих і чоловічих свитах переважали сірий та білий кольори. Сірі свити були поширені на Чернігівському, Київському та Волинському Поліссі, білі - на північ від Житомира.
Темно-коричневий колір природної вовни характерний, зокрема, для свит середньої смуги Волині.
Треба зауважити, що верхній одяг на Волині визначався особливою різноманітністю, що зумовлене певною мірою її географічним розташуванням. З одного боку Волинь прилягає до Поділля, а з другого - до Підляшшя й Полісся - саме тих районів, де досить чітко виражені етнолокальні особливості вбрання.
У південних районах Волині був поширений верхній одяг із відрізною спинкою і горизонтальним швом, а також пошитий у талію, з фігурною спинкою та зборами. На півночі Волині чоловіки й жінки носили сермяги прямоспинного крою, з двома вусами, оздобленими червоними суконними нашивками. Серед чоловіків побутувала й суконна курта, яка була коротша за сермягу і без коміра. Цей тип робочого одягу носила переважно сільська біднота.
На півдні Волині та Полісся подекуди шили верхній одяг із доморобного полотна (полотнянки). За кроєм вони були: прямоспинні однобортні; розклешені одно- та двобортні; прямоспинні з відрізною спинкою й густими зборами. Такий одяг оздоблювався дуже скромно або зовсім не оздоблювався. Полотнянки накидали поверх кожуха або свити, підперізуючи поясом чи ременем.
Поліські та волинські кожухи були прикорочені, різноманітного крою, білі або фарбовані у жовтогарячий колір. Порівняно з іншими регіонами їхнє оздоблення досить стримане.
Найпопулярнішим селянським взуттям були плетені постоли, надзвичайно зручні в існуючих природних умовах. Робили їх із липового, вербового чи в'язового лика технікою прямого плетіння (на Чернігівському Поліссі - косого плетіння). Прив'язували постоли до ноги волоками, сплетеними з кінського волосіння.
В цілому слід зазначити, що для поліського костюма характерний білий колорит із переважанням червоного тону в оздобленні. Щодо одягу Волині, то він визначався різноманітними декоративно-технічними засобами оздоблення: заволікання, хрестик, перетик, настилування, ажурна різь тощо.
Використана література.
1. Матейко К. І. Головні убори українських селян до початку XX ст. // Там же. 1973. № 3.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Київ, 1991.
3. Матейко К. І., Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання // Нар. творчість та етнографія. 1963.
4. Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969.
5. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. Львів, 1929. Т. 21-22, ч. 1.
6. Бойко В. М. Українські народні традиції в сучасному одязі. Київ, 1970.
7. Будзан А. Художні вироби з бісеру // Нар. творчість та етнографія. 1976.
8. Дудар О. Художнє ткацтво Полісся // Народні художні промисли України. Київ, 1979.
9. Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIII ст. Київ, 1978.
10. Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. Київ, 1993.
11. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве