WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Традиційне вбрання Полісся та Волині - Реферат

Традиційне вбрання Полісся та Волині - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Традиційне вбрання Полісся та Волині
Одяг населення цих близьких за історичною долею та рівнем економіки й культури регіонів найстійкіше зберігав архаїчні елементи. Це простежується практично на всіх видах традиційного вбрання.
Жіночі сорочки з саморобного полотна шили зі вставками (поликами) або з суцільними рукавами, пришитими по основі чи по пітканню. Стан сорочок частіше складався з двох широких полотнищ. Такі сорочки мали широкі чохли та досить великий виложистий комір. В оздобленні характерним був монохромний червоний орнамент, який виконувався технікою ткання.
У сорочках Північного Полісся орнамент розміщувався на передній частині, поликах і по всьому полю рукавів - подібно до білоруських сорочок.
Сорочки Західного Полісся орнаментувалися переважно на рукавах. Це були геометричні або геометризовані малюнки, підказані самою технікою перебору. Композиції будувалися на чіткій ритмічності великих і дрібних фігур.
Волинські сорочки оздоблювалися вишивкою занизуванням, яка нагадує візерунчасте човникове ткання. Червоний орнамент ішов справа наліво по всій довжині сорочки. Іноді до нього додавали синю або чорну нитку. На сході Волині декор від долішньої частини вставок широкими або вузькими смугами спадав уздовж верхнього боку рукавів. На Західній Волині орнамент розташовувався на вставках і долішній частині рукава (зарукавчини).
У північних районах Полісся та Волині побутували вовняні саморобні спідниці - літники, андараки (останні - на межі з Білоруссю), які мали яскравий орнамент у вигляді клітин або смуг. За досить обмеженої палітри кольорів та орнаментальних мотивів тут, проте, спостерігається велике розмаїття надзвичайно цікавих композицій. На андараках багатше орнаментовані клітини чи смуги займали поділ, інші - вужчі та простіші - розміщувалися на решті площини. Щодо літників, то їх використовували переважно як святковий одяг. На щодень вживалися полотняні спідниці - мальованки - з вибитим орнаментом. Слід згадати також полотняні або напівполотняні спідниці-бурки, поділ яких оздоблювався вовняними нитками у вигляді кольорових смуг переважно сірого, червоного, зеленого кольорів. У західних районах Полісся та Волині побутували й спідниці, які ткалися чинуватою технікою в один колір (подібно до спинки).
Комплекс традиційного одягу. Волинь.
Поперечні червоні або червоно-чорні смуги спідниць відповідали поперечним візерункам рукавів сорочок. Оздобленням спідниць були також декоративні шви (галузка), вовняні кольорові тасьми, пізніше - нашивки з кольорових стрічок у чотири - шість рядків. Такі спідниці називали нашитими.
До комплексу одягу зі спідницею-літником входили запаски. Вони були або вовняні - в одне полотнище, з тканини чи з вишитим орнаментом, або лляні чи конопляні, ткані в орнаментальні смуги червоного кольору з дода-ванням синього. На Житомирщині побутували орнаментовані запаски, виконані килимовою технікою.
Комплекс традиційного одягу. Житомирщина
Як нагрудний одяг вживалися суконні безрукавки - довгі, пошиті на зразок кептаря. Значно коротшими були чорні вельветові безрукавки Західної Волині, оздоблені нашивками й лелітками. Носили також шнуровиці - приталені безрукавки, розширені донизу.
Дівчата заплітали волосся у чотири поплітки (батіжок). При одруженні за старовинним звичаєм відтинали (рубали) косу.
Заміжні жінки накладали очіпок поверх кибалки, яку виготовляли з конопляного шнурка або скрученого шматка полотна, дерева, лика чи соломи у вигляді кола, на яке накручувалося волосся. Очіпки були ажурні, плетені з білених лляних ниток у різноманітні геометричні та рослинні візерунки, котрі нагадували подібні мотиви на вишивках і килимах. Іноді сітчасто сплетені очіпки носили з переміткою. Твердіші очіпки виготовляли з кольорового ситцю або шовку з декоративним зубчастим виступом на чолі.
Крім очіпків, побутували рушникові головні убори - плат, завивало, серпанок. Усі вони мали вигляд довгого (до 3 м) шматка полотна, коротші кінці якого були прикрашені багатим перебірним орнаментом. Такі кінці називали пере-мітковими заборами.
Способи пов'язування наміток були дуже різноманітні. Зокрема, на півночі Волині кінці намітки зв'язували чи сколювали на потилиці та опускали їх по спині майже до самої землі або спереду до колін. На Поліссі намітка укладалася на голові плоско.
Перехідною формою від наміток до фабричних хусток були саморобні головні убори з тонкого вовняного прядива на лляній або бавовняній основі. Вони мали форму трохи видовженого прямокутника й заповнювалися ритмічними різнокольоровими смужками (баточками), а їхні короткі боки прикрашалися багатшими щодо малюнка смутами.
Найбільше поширення як на селі, так і в місті мали хустки (хустини, платки, хустя, ширинки). їх виготовляли спочатку з саморобного лляного полотна, пізніше - з фабричних різнобарвних тканин.
Куточки хусток звичайно вишивали кольоровими, здебільшого червоними, нитками геометричним і рослинним орнаментом, а середину залишали без декору. На Волині весь периметр хустки обрам-лювала декоративна кайма, а центральне поле ритмічно заповнювалося малюнком. Іноді такі хустки на кінцях прикрашали китицями з кольорової заполочі.
Для комплексу чоловічого вбрання Полісся та Волині характерне носіння сорочки навипуск із поясом.
До такого комплексу входила архаїчна тунікоподібна або поликова сорочка із домотканого полотна, оздоблена вишивкою хрестиком або низинкою. Оздоблення розміщувалося на
Loading...

 
 

Цікаве