WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Традиційне вбрання Карпат - Реферат

Традиційне вбрання Карпат - Реферат

в техніці під назвою кучерявий стег, що викликало враження високого рельєфу. До цього слід додати і те, що на Покутті існував звичай рясити жіночі сорочки й чоловічі портяниці, тобто закладати їх у дрібні збори. Це також створювало додатковий ефект глибини поверхні полотна.
Найпримітнішою особливістю народного вбрання Покуття є вишивка білим по білому (Снятинський район). Це переважно узори геометричного характеру - восьмипроменеві розетки, ламані лінії, ромби тощо. Завдяки застосуванню різноманітних наскрізних технік виконання біла нитка створює неповторну світлотіньову гру від блискучо-білого до темно-сірого. Крім геометричних, снятинські вишивки демонструють інші мотиви: зображення птахів, вазонних квітів із двома птахами, птахів у вигляді грифонів та ін.
Весільний одяг. Буковина
Своєрідним чином прикрашався й безрукавний одяг Прикарпаття. Так, місцеві кептарі - цурканки - оздоблювалися тхорячим хутром, яскравою аплікацією із сап'яну й вишивкою. В композиції розміщення узору відчувається тонке розуміння особливостей різних матеріалів: біле гладке тло цурканки контрастувало з пухнастим теракотово-чорним хутром; барвиста сап'янова аплікація підкреслювалася вишивкою козликом. В оздобленні цурканок завжди присутнє гармонійне співвідношення декору, утвореного орнаментом із кучерів, і загальної площини білого тла. Смуги оздоблення розміщуються відповідно до конструкції виробу, візуально видовжуючи шви. Інший різновид безрукавок - мунтяни - в художньо-стильовому плані подібний до цурканок і близький до молдавського вбрання.
Третьою історико-етнографічною зоною розглядуваного регіону є Закарпаття. Комплекс убранняукраїнського населення і тут мав певну специфіку.
Жіночі сорочки Закарпаття представлені кількома варіантами. Сорочки-опліччя побутували у північних гірських районах. Вони були двох видів: довгі та короткі. Довгі носили до полотняної спідниці - фартуха (плата), а короткі, що мали пазушний розтин на плечах чи збоку,- до кольорової сукні.
Короткі сорочки з суцільним рукавом, особливо характерні для Закарпаття, вживалися в комплексі з полотняною спідницею (спідником, подолком), одноплатовою обгорткою та двоплатовою запаскою. Пазушний розтин - із правого боку, в місці з'єднання полотнища з рукавом чи боковим полотнищем. Такого типу сорочки трапляються у поляків, болгар і словаків. Верхня частина сорочки збиралася довкола шиї та викінчувалася коміром - обшивкою.
Побутували також сорочки з підтичкою, суцільні з розрізом на плечах і зібрані при шиї, сорочки-волошки на кокетці, сорочки з брижами, подібні до бойківських.
Обгортка (опинка) Східного Закарпаття аналогічна буковинській, покутській та наддністрянській. Це виткане з вовни чинуватим переплетенням тонке видовжене прямокутне полотнище. Запаски ткали також чинуватим переплетенням (ромби, смерічки), укладали глибокими поздовжніми зборами або густо рясували. Із трьох боків вони викінчувалися кольоровою волічкою (косицею), а до верхніх кінців прикріплювалися тороки. Розмір запасок звичайно 80 X 160 см. Основа робилася з тонкого щільного прядива одного кольору (чорного, червоного), а поробок - із різнокольорових ниток, іноді металевих. Святкові запаски ткалися сухозлоттю - металевою ниткою сріблястого або золотавого кольору.
Для південно-західних районів характерний комплекс жіночого одягу з платом, який закривав сорочку лише спереду. Сорочку і плат підперізували вовняним тканим поясом. Плати переважно були з чорного або темно-вишне-вого сатину, що приємно контрастувало з білим кольором сорочки.
Кептарі Закарпаття визначалися різноманітністю. Найдовші, майже до колін, називалися гуцуляки або, як і у Прикарпатті, цурканки. їх облямовували хутром, оздоблювали цяточками й вишивкою. Кептарі були насичених кольорів, декорувалися рослинним орнаментом із волічки, аплікаціями, нашивками, плетінкою з кольорового сап'яну. Колорит такого декору здебільшого поліхромний: нитки вживалися зелені, синьо-червоні, жовті.
Жіночий верхній одяг - сіряки та кожушки - не відрізнявся від чоловічого. Оригінальним убранням була гуня з ворсистого сірого чи білого сукна з імітацією рукавів.
Святкове чоловіче вбрання. Буковина
Комплекс жіночого вбрання доповнювався в'язаними нарукавниками - нараквицями. їх носили поверх рукавів сорочок або під ними. Крім в'язаних нарукавників, узимку вживалися шкіряні. Обов'язковим атрибутом були й торбинки - тайстри.
Дівчата заплітали волосся у дві коси (плетіна) або у дрібні косички (дрібушки). На голову вдягали луб'яні обручі з нашитими монетами, вінки й жмутки штучних квітів (косиці).
Широко побутували різноманітні прикраси, навіть чоловіки носили в одному вусі сережку-ковтку. Пальці прикрашали перснями (рукавинами), обручками.
Чоловічий костюм закарпатців складали довгі поликові сорочки, вузькі полотняні або суконні штани без з'єднуючої холоші вставки, а також широкі штани типу словацьких та угорських. Верхнім одягом, як знаємо, слугували піджакоподібний сіряк та короткий кожушок. Оригінальним видом убрання був довгий прямоспинний безрукавний кожух - губа.
Тайстра. Закарпаття
Використана література.
1. Матейко К. І. Головні убори українських селян до початку XX ст. // Там же. 1973. № 3.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Київ, 1991.
3. Матейко К. І., Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання // Нар. творчість та етнографія. 1963.
4. Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969.
5. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. Львів, 1929. Т. 21-22, ч. 1.
6. Бойко В. М. Українські народні традиції в сучасному одязі. Київ, 1970.
7. Будзан А. Художні вироби з бісеру // Нар. творчість та етнографія. 1976.
8. Дудар О. Художнє ткацтво Полісся // Народні художні промисли України. Київ, 1979.
9. Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIII ст. Київ, 1978.
10. Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. Київ, 1993.
11. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве