WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Традиційне вбрання Карпат - Реферат

Традиційне вбрання Карпат - Реферат

розташованими вертикальними вузькими червоно-зеленими смугами. Центральна частина (на спинці) була суцільно чорною, а верхня й нижня закінчувалися широкою червоною смугою. Запаскою в деяких районах називався аналогічний опинці поясний одяг, але рівномірно затканий вертикальними кольоровими смугами. Запаску носили і жінки, і дів-чата, але на весілля молода обов'язково одягала опинку. Носили її, підтикаючи один бік під пояс, причому жінки закочували один бік, а дівчата - інший. Широко побутували майже до нашого часу святкові горботки, чорне тло яких було щільно заткане багатокольоровим орнаментом, а по низу йшла широка червона смуга. Горботкою обгортали фігуру (впе-різувались) у півтора обхвати, верхній лівий кут підіймали і підтикали під пояс. Малюнок одного краю горботки ткався на лице, а другого - навиворіт (аналогічноцентральноукраїнській плахті), аби при закочуванні малюнок був однаковий. Якщо на свята закочували один бік горботки, то в будень - обидва. Щодо фоти, то для неї характерне не чорне, а червоне тло, заткане дрібними вертикальними смугами чорного, зеленого і жовтого кольорів; по низу йшла широка горизонтальна орнаментована смуга. Складне скісне ткацтво, гра вертикальних та горизонтальних смуг фоти й запаски, які но-сили разом,- усе це надавало неповторності одягу покутянок.
Локальна своєрідність притаманна й кроєві сорочок. Саме на Прикарпатті широко побутувала реліктова тунікоподібна жіноча сорочка, яка у кожній місцевості мала свою композиційну побудову. Тільки на Покутті набув поширення унікальний крій сорочок із крученим рукавом.
Комплекси традиційного одягу. Буковина
Крім того, значний розвиток тут отримала сорочка зі плечовими встав-ками і рукавами, вшитими по основі стана. Вміння створювати за рахунок крою потрібні форми демонструє високу майстерність народного конструювання. Щедро оздоблювали традиційне вбрання на Буковині. Вишивка, аплікація, опорядження крученим шнуром, рельєфними обшивками та інші прийоми займали провідне місце в оформленні костюма. Характер вишивки, її композиція, вибір технічних засобів шитва, кольорове забарвлення завжди залежали від крою одягу, його призначення, місцевої традиції. Найбільш яскраво прикрашали жіночі святкові сорочки, хутряні кептарі-цурканки, суконні сердаки, весільні манти.
Головна увага в сорочці надавалася оздобленню рукавів. Вишивали низзю, настилуванням, хрестиком, мережкою (циркою) різнокольоровими вовняними нитками, заполоччю, для урочистості додавали шовк, золоту й срібну нитку, металеві пластинки (лелітки). Композиція рукава мала тридільну побудову: полик (опліччя), зморшка й нижня частина рукава. В одних випадках полики були суцільні, без пробілів; основу їхньої орнаментації складали дрібні геометричні мотиви у поєднанні з геометризованими рослинними формами малинових, блакитних, жовтих, зелених тонів.
Буденне вбрання буковинців
Зморшка, яка є переходом від насиченого за кольором та орнаментом полика до нижньої частини рукава, виконувалася завжди одним кольором - або жовтим, або світло-зеленим, іноді чорним - у техніці настилування. її орнаментація - поєднання різноманітних ромбів. Нижня частина рукава декорувалася вертикальними смугами, центральна з яких мала форму розгалуженої гілки зі стилізованим листям та квітами. В інших випадках композиція поликів складалася з великих букетів троянд або рож; іноді траплялися мотиви птахів.
У 30-х роках нашого століття в багатьох районах Буковини поширюється сорочка на кокетці, вишита у техніці хрестика на плечах, грудях, під кокеткою, на манжетах. Вижницький район, особливо село Виженка, славиться своїми вишивками сорочок-рукав'янок, які щедро прикрашені скісними лініями орнаментальних узорів. Найчастіше це поєднання широких і вузьких смуг геометричного орнаменту. Цю традицію продовжує у своїй творчості Параска Клим, заслужений майстер народної творчості України. Найулюбленіша гама її вишивок - сполучення жовтого й коричневого або вишневого й зеленого кольорів. Подібним чином декорувались і кептарі. Вони невеликі за розміром, оздоблені чорним смушком і вишиті синьою, червоною, зеленою вовняною ниткою поверхневою гладдю. Чудовий орнамент із досить простих елементів квіток, листочків, гілочок утворює мальовничу смугу, що розміщується по краях кептаря.
В останні десятиліття орнаментація буковинських сорочок розвивається в напрямку дальшої розробки рослинних мотивів, посилення декоративності загального строю вишивки. Починаючи з 50-х років поширилася вишивка бісером, котра тяжіє до натуралістичного передання квіткових мотивів. Якщо у 60-70-х роках переважали композиції килимового характеру з тенденцією до відтворення невеликих за розміром квіток - переважно темно-вишневих, синіх, темно-зелених, то 80-ТІ роки демонструють інтерес до яскраво-червоних, фіолетових, смарагдових відтінків із значним укрупненням рослинних мотивів, які набувають об'ємності. Так, сорочки народної майстрині Єлизавети Ступарик із села Ошихліби Кіцманського району мають одну особливість, яка стала помітною тенденцією в оздобленні сучасних сорочок, вишитих бісером. їхні чохли обо-в'язково прикрашені широкими смугами цирок - ажурних мережок складного рослинного орнаменту, виконаних білим шовком. Блиск шовку ефектно контрастує з барвистою вишивкою бісером.
Найбільш характерними сорочками Покуття є чорнєнки, які носили заміжні жінки, і червоненки, що їх вдягали дівчата. Самі їхні назви свідчать про колорит вишивки. Вони мали здебільшого геометричні орнаменти, які укладалися у скісні ламані вертикальні смуги або ж розташовувалися в шаховому порядку, суцільно вкриваючи все поле рукава нижче плічка і зморшки. Останні мали підкреслено горизонтальне спрямування і складалися з трьох-чотирьох рядків, утворених із ромбів, квадратів чи зиг-загів.
Цікаво, що варіанти червоного кольору в різних селах Покуття мали свої відтінки - від оранжевого до бурякового. Одною з улюблених схем узору була композиція з чотирикутників, уся площина яких заповнювалася нитками в різних напрямках, завдяки чому створювалася багата палітра вишневого кольору від світлого аж до темно-фіолетового.
Подекуди чорнєнки вишивали дрібними чорними купочками
Loading...

 
 

Цікаве