WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Одяг населення Київської Русі - Реферат

Одяг населення Київської Русі - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Одяг населення Київської Русі
Широкі верстви людності Київської Русі послуговувалися виробами місцевих майстрів. Як матеріал, так і одяг селян та простих городян були саморобними. Археологічні матеріали засвідчують існування в Київській Русі шкіряного взуття - постолів, чобіт, плетених зі стебел рослин чи кори дерев - личниць, а також великої кількості прикрас.
Відомості про одяг є і в давньоруських письмових джерелах. Так, в Іпатіївському літописі згадується кожух, у "Слові о полку Ігоревім" - кожух і опанча, оксамит і паволока, в інших пам'ятках - сорочка, ногавиці, онучі, корзно, свита, клобук, вінець і т. д.
Археологічні знахідки та письмові джерела суттєво доповнюються іконографічними матеріалами - фресками, іконами, книжковими мініатюрами, які дають уявлення про одяг переважно князів, бояр, дружинників. Хоча фрески Софійського собору в Києві зберегли зображення не лише князівської сім'ї, характерним елементом костюма якої був плащ (корзно), а й музикантів, мисливців, одягнених у вузькі штани та сорочки з поясом.
Костюм давньоруських князя та княгині.
Усі ці дані свідчать про значну соціальну диференціацію східнослов'ян-ського суспільства. Про накопичення чималих скарбів заможними верствами населення Київської Русі розповідають як численні клади дорогоцінностей та монет, так і поховання, в яких збереглися атрибути влади чи високого сану, - гривни (нашийні обручі), поясні набори, персні, дорогоцінна збруя, колти, намиста, діадеми, опліччя (дробниці), хрести. Виконувалися вони різноманітною технікою: перегородчастої емалі, зерні, скані, черні, інкрустації, золочення.
Одяг заможних городян періоду Київської Русі
Вчителями ювелірного мистецтва на Русі були переважно греки, але руські майстри швидко й досконало оволоділи складною технікою обробки благородних металів і робили речі, що не поступалися імпортним.
Поєднання всіх перелічених прийомів дало змогу місцевим ремісникам створити велику кількість видів і форм прикрас. Терміни XI-XIII ст., які дійшли до нас, свідчать про різноманітність давньоруського "узороччя": вінець, очолля, чоло, ожереди, гривна, намисто, лунниця, цата (опліччя), запона, сустуг, фібула (пряжка, що скріплювала плащ), обруч, усеряг, перстень, тразни (підвіски) та ін. Прикраси декорувалися реалістичним орнаментом у вигляді голови коня, птахів, змій чи геометричним малюнком. У давньоруському орнаменті присутня різноманітна язичницька символіка: сонце, засіяне або зоране поле, хміль, "дерево життя", турячі роги, зо-браження Дажбога, богині весни, Медузи Горгони, грифонів і т. п. Пізніше язичницькі елементи поєднувалися з християнськими - хрестом, мотивами вознесіння тощо.
Одяг заможніх селян Київщини. Кінця ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.
Майнова диференціація населення Київської Русі знайшла яскраве відбиття в письмових джерелах XII ст. Наприклад, у "Слові про багатого та убогого" багатий ходить "в павлоце и в кунах, а убогий руба не иметь на телесы", у першого нога "в червлене сапозе", у другого - в лычинцм".
Чоловічий одяг селянства Київської Русі складався з сорочки довжи-ною до колін, одягненої навипуск і підперезаної шкіряним або в'язаним поя-сом, а також нешироких штанів (гачів, портів). На поясі кріпили різні необхідні предмети (кресало, гребінь, невеликий ніж). На голову вдягали валяну шапку (клобук), на ноги - плетені з лика або стягнуті зі шкіри личниці, постоли та онучі. В холодну пору напинали суконну свиту, а взимку - хутряний кожух. Давньоруський костюм представників різних станів був близьким за кроєм, але відрізнявся числом предметів, а також якістю використаних тканин та інших матеріалів.
Типи жіночого князівського костюма періоду Київської Русі.
Костюм давньоруських жінок був самобутнім і різнобарвним - справжнім витвором мистецтва. Виготовлення одягу, прядіння і ткацтво, шиття та вишивка були повсякденним заняттям усіх жінок - багатих і бідних. Одяг заміжньої сільської жінки, а також дівчини складався з довгої вишитої сорочки (сороциці), поясного одягу у вигляді одного або двох незшитих, а пізніше частково зшитих шматків орнаментованої або клітчастої вовняної тканини (дві запаски, плахта, поньова). На голові у дівчини був вінець (корун, вінок), а у заміжньої жінки - рушникоподібний убір, який накидався на багато прикрашений твердий, виконаний з дорогої тканини корун (кику), що міцно тримав волосся. На ноги вдягали плетені із рослинних волокон личниці або стягнуті зі шкіри постоли.
У цей період уже чітко проявлялися локальні відмінності у жіночому одязі, які брали свій початок, вочевидь, іще з давніх племінних об'єднань. Насамперед це помітно у прикрасах, котрі виготовлялися місцевими майстрами, а саме у характері бронзових і срібних підвісок, що прикрашали головні убори та зачіску, скроневих і нагрудних прикрас. Ці особливості з часом частково знівелювалися, поскільки дедалі поширювалися вироби міських ремісників, а також привізні.
Прикраси (зйомні та нашивні), елементи орнаменту, колір в одязі спершу виконували не стільки естетичну, скільки магічну роль. Відповідно до цього пояснюється й їхнє розміщення. Так, є гіпотеза, що орнамент наші предки розташовували на одязі там, де відкривається доступ до тіла,- на горловині, по низу рукава, на подолі та ногах. Розташування вишивки на плечовій вставці та передпліччі української сорочки дослідники іноді пов'язують з еволюцією цього типу одягу, а саме з тим періодом, коли на нижню сорочку з довгим рукавом надягалася друга - без рукавів - або накидався плащ з орнаментованими краями.
Святковий костюм городян. XV-XVI ст.
Уже в X-XII ст. в жіночому одязі існував поділ на нижній (натільний) і верхній. Нижньою була довга полотняна сорочка з рукавами, які набагато перебільшували довжину руки. На зап'ястях вони підтримувалися браслетами - обручами. На таку сорочку вдягали або коротшу за неї одежу - ризу - або аж декілька суконь прямого чи розширеного крою.
Вбрання вельможного панства Київщини.
Друга половина ХVІІІ -початку ХІХ ст.
Типи жіночого боярського
костюма періоду Київської Русі
Селянський одяг періоду Київської Русі
Їхня кількість залежала від сезону й заможності людини. Як і для чоловічого костюма, обов'язковим був пояс - одночасно і прикраса, і оберіг від нечистої сили.
Особливо виразними були жіночі та дівочі головні убори - обов'язкова складова костюма. Різноманітної форми, прикрашені дорогоцінним камінням, вишивкою, підвісками, повиті довгим штатом білої тканини (убрусом, наміткою), ці високохудожні вироби не тільки компо-зиційно довершували костюм, а й виступали показником соціального стану жінки, виконували захисну, обрядову функції, відповідали існуючим морально-етичним нормам.
Щодо останнього, то головний убір заміжньої жінки повністю закривав волосся, дівчата ж нерідко носили волосся розпущеним або заплітали в коси. Обряд "покривання", що існував в українському весіллі, символізував перехід дівчини до станузаміжньої жінки. Цей відгомін язичництва, на думку одних вчених, сягає набагато давнішої традиції закривання усього жіночого обличчя; іншими він пояснюється необхідністю захисту самої жінки та її близьких від злих сил, оскільки волоссю надавалися магічні властивості; ще інші дослідники вважали це
Loading...

 
 

Цікаве