WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Костюм — частка народної душі - Реферат

Костюм — частка народної душі - Реферат

Отож дослідник повинен аналізувати як конструктивно-технічні прийоми створення об'ємно-просторових форм одягу, так і орнаментально-колористичні (декоративні) особливості його художнього оформлення, що так бездоганно зливаються в єдине композиційне ціле у кращих зразках народного одягу.
Зосереджується увага й на термінології, пов'язаній із традиційним українським вбранням. Адже термін часом відбиває походження певного елемента одягу чи матеріалу" з якого він виготовлявся, може стосуватися його призначення тощо.
Як було сказано вище, важливою ознакою кожної складової будь-якого одягу є його матеріал. Традиційні матеріали завжди були тісно пов'язані з- фізіологічними потребами людини, найкраще відповідали необхідним гігієнічним чи теплозахисним вимогам і таким чином розкривали характер пристосування людини до умов навколишнього середовища. Ці матеріали засвідчували ті чи інші напрями господарської діяльності населення, його традиції та уподобання й разом із тим відбивали соціальну неоднорідність даного етнічного середовища. Дослідження різноманітних давніх прийомів створення та принципів відбору матеріалів для одягу, аналіз їхніх струк-турних, колористичних та орнаментальних особливостей допомагають упровадженню найкращих традицій у сучасному виробництві тканин.
Уміння найраціональніше використовувати різноманітні особливості тканин залежно від конкретних практичних та естетичних потреб людини лежить в основі іншої суттєвої ознаки, пов'язаної зі способами створення об'ємно-просторових форм традиційного вбрання. Основним таким способом є крій - тобто надання певної конфігурації окремим шматкам матеріалу з метою одержання з них тієї чи іншої форми одягу. Досліджуючи особливості крою складових частин традиційного одягу, можна простежити еволюцію форм убрання від найпримітивніших до найскладніших. Залежно від крою елементів одягу виділяються його етнографічні типи. Більше того, крій здатний відбивати історичні, економічні, природні умови життєдіяль-ності людей, характер їхніх занять і культурних зв'язків з іншими народами. Через крій одягу простежується і соціальна неоднорідність населення. Врахування багатовікового досвіду формоутворення різних видів убрання збагачує і урізноманітнює сучасний одяг, сприяє дальшому розвиткові найкращих традицій.
Утворення форми пов'язане зі знаходженням пропорцій та силуету окремих складових частин вбрання, співставлення яких розкриває локальні особливості, визначає багатошаровість та загальний силует етнографічних комплексів традиційного одягу. Прикладом великої різноманітності форм і пропорцій в українському костюмі є безрукавний нагрудний одяг, який виразно впливає на силует загального комплексу. Дослідження пропорцій і форм окремих елементів і комплексів важливе не лише для розуміння естетичних уявлень народу та його вміння враховувати різні зовнішні чинники (взаємовпливи культур міста і села, етнокультурні впливи тощо), а й для виявлення взаємозв'язку цих форм з антропологічними особливостями населення тієї чи іншої місцевості.
Суттєвою етнографічною ознакою традиційного вбрання, що підкреслює своєрідність його локальних варіантів, є технологічні прийоми пошиття одягу: техніка виконання швів, обробка різних деталей, викінчення піл і подолу тощо. Різноманітність цих прийомів, їхня доцільність, велика майстерність виконання роблять дану етнографічну ознаку важливою для сучасного використання.
Належна увага приділяється й вивченню характеру оздоблення традиційного вбрання. Адже матеріали для оздоблення, його види, техніка виконання, розташування та композиційна побудова допомагають зрозуміти не лише рівень матеріальних та технічних можливостей суспільства, а й соціально обумовлений характер естетичних уподобань народу, його кмітливість, винахідливість, уміння поєднувати красу з доцільністю. Дослід-ження різноманітних видів оздоблення, таких як художнє ткацтво, вишивка, аплікація, не тільки розкривають високу майстерність народних митців, але й часом порушують питання про походження тих чи інших явищ культури, висвітлюють етнокультурні взаємини певних груп населення.
Узагалі ж проблеми орнаментації та колористики українського народного вбрання як засобів, що акумулюють у собі та стійко зберігають багатовікові традиції, ще довго залишатимуться предметом уваги й етнографів, і мистецтвознавців, і творців прекрасного в сучасному побуті.
Важливі ознаки традиційного одягу - характер поєднання його складових частин у локальні комплекси та способи їх носіння, якими, зрештою, остаточно визначається специфічний силует того чи іншого комплексу.
Перегляд етнографічних ознак народного одягу завершимо такими з них, як принципи та прийоми створення художньо довершених комплексів,- по суті, основного засобу, за допомогою якого народ нагромаджував і зберігав свій досвід та кращі традиції, передаючи їх від покоління до покоління. Йдеться, зокрема, про вивчення композиційних особливостей народного одягу та тих принципів, які підказували народним майстрам як досягти гармонійного поєднання матеріалу вбрання (особливості фактури, малюнка та кольору) з його формами (пропорційними співвідношеннями та силуетом), характером оздоблення та загальним колоритом,- принципів, котрі, власне, створювали неповторну художню цінність локальних комплексів. Аналіз принципів та прийомів композиційного вирішення традиційного костюма - це, на нашу думку, і є той ключ, за допомогою якого можна відкрити нові невичерпні можливості використання історичного досвіду в сучасному моделюванні одягу.
Перелічені вище аспекти методики дослідження, звичайно, не вичерпують усіх можливих напрямів вивчення традиційного костюма. Вони лише дають змогу сконцентрувати увагу на певному колі найсуттєвіших питань історії українського вбрання, відповідно систематизувати та узагальнити наявний літературний, музейний та архівний матеріал і, поповнивши його результатами власної експедиційної діяльності, дійти певних висновків, що могли б бути корисними як для теорії, так і для практики.
?
Використана література.
1. Матейко К. І. Головні убори українських селян до початку XX ст. // Там же. 1973. № 3.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Київ, 1991.
3. Матейко К. І., Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання // Нар. творчість та етнографія. 1963.
4. Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969.
5. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. Львів, 1929. Т. 21-22, ч. 1.
6. Бойко В. М. Українські народні традиції в сучасному одязі. Київ, 1970.
7. Будзан А. Художні вироби з бісеру // Нар. творчість та етнографія.1976.
8. Дудар О. Художнє ткацтво Полісся // Народні художні промисли України. Київ, 1979.
9. Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIII ст. Київ, 1978.
10. Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. Київ, 1993.
11. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве