WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Костюм — частка народної душі - Реферат

Костюм — частка народної душі - Реферат

іконографічними та іншими матеріалами і неодноразово використовувались у наукових дослідженнях.
Цінними джерелами кінця XVIII - початку ХІХ ст. є історичні, статистичні та етнографічні праці О. Рігельмана, О. Шафонського, І. Георгі, у яких не лише описано, а й замальовано народний одяг різних соціальних верств: селян, міщан, козаків, представників українського панства. Однак ці описи ще дуже загальні й недостатньо документовані, щоб за ними можна було встановити, до якого типу належить той чи інший вид одягу. Ще менше ці матеріали дають підстави говорити про локальне розмаїття народного вбрання навіть тих територій, де вони зафіксовані (Київщина, Чернігівщина тощо).
Український традиційний костюм першої половини ХІХ ст. (в основному в масштабі Київської губернії) знайшов своє відбиття в етнографічних малюнках та описах старшого лікаря при палаті державного майна Київської губернії Д. Деляфліза. Вони дають уявлення про велику різноманітність видів і форм одягу цілої низки сіл різних повітів губернії, про співвідношення елементів одягу, що входять до комплексів, їхній колорит. Праці Деляфліза - надзвичайне явище в етнографічній науці середини XIX ст., яке не втратило свого значення і сьогодні. Щоправда, своєрідна техніка виконання малюнків, недостатність їх наукової документації, на жаль, не дають змоги з усією повнотою відтворити за ними особливості крою одягу, характеру орнаментації та інші специфічні ознаки традиційного вбрання.
Велику роль у розвитку етнографічних знань в Україні відіграло організоване 1845 р. Російське географічне товариство (РГТ). Саме в цей час відбувається перехід до організованого систематичного збирання етнографічних матеріалів. Успішна діяльність в РГТ цілої плеяди прогресивних українських учених привела до створення при Київському уні-верситеті 1851 р. Комісії для опису губерній Київського учбового округу, яка й очолила всю етнографічну роботу в Україні.
Слід зазначити, що в середині XIX ст. формується розуміння необхідності докладного, суворо документованого і локально обмеженого опису традиційного народного одягу. Дедалі частіше друком з'являються етнографічні описи окремих повітів та сіл, в яких досить прискіпливо відтворюються як місцевий одяг у цілому, так і окремі його складові. Назвемо, зокрема, такі важливі матеріали, як описи окремих сіл І. Морачевича і О. Шишацького-Ілліча, опис Васильківського повіту Е. Руликовського та багато безіменних матеріалів, поданих на сторінках "Губернських відомостей" та інших періодичних видань.
Етнографічний матеріал з українського народного одягу бачимо у цілій низці наукових праць середини XIX - початку XX ст. По Західній Україні публікує свою монографію Я. Головацький, по Центральній (головним чином по Правобережжю) том за томом випускає свою всеохоплюючу працю про культуру та побут українців П. Чубинський.
Ці праці відкрили новий етап систематичного етнографічного дослідження традиційного одягу українців в усіх його локальних різновидах. П. Чубинський, Б. Познанський, В. Богданов розглядали народний одяг як важливе історичне джерело, що відбиває етнічну історію народу, його етнокультурні зв'язки. Вони звернули увагу на те, що одяг слід вивчати не лише з погляду клімато-географічної обумовленості його форм, а й як явище, розвиток якого є наслідком певних соціальних відносин, особливостей економічного та політичного становища людей.
Значний внесок у розвиток етнографічної науки в цілому та у вивчення українського традиційного вбрання зокрема зробили дослідники кінця XIX - початку XX ст. Ф. Вовк та К. Мошинський. Вони узагальнили все, що було зроблено їхніми попередниками, та, зібравши величезний новий матеріал, почали вивчати одяг українців у широкому порівнянні з одягом інших народів та іншими явищами культури. Обидва дослідники аналізують окремі форми українського традиційного вбрання в їхньому історичному розвитку, виділяючи при цьому його головні класифікаційні ознаки. На основі цих ознак кожен із них створив свою певну типологію, яка стала базою дальших пошуків і теоретичних розробок.
Збирання відомостей, що стосуються традиційного вбрання, велося в ті часи не лише столичними вченими-етнографами, а й багатьма місцевими любителями української старовини. їхня праця спрямовувалася спочатку Російським географічним товариством, а потім Товариством любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті за допомогою спеціальних анкет. Ці матеріали, на жаль, були лише частково надруковані в різних періодичних виданнях. Значно більше їх зберігається в архіві названого Товариства. Цінність даних матеріалів у тому, що вони висвітлюють традиційне вбрання не статично, а в розвитку. Так, у них фік-сується, що саме носять інформатори в момент опитування і що носили колись, чим відрізняється одяг однієї соціальної групи від іншої, як впливає мода на одяг городян тощо.
У працях дослідників другої половини нашого століття - Г. Маслової, Г.Стельмаха, Я. Прилипка, К. Матейко та багатьох інших - у науковий обіг вводиться новий фактичний матеріал та на основі порівняльно-етнографічного аналізу робляться узагальнення щодо розвитку українського традиційного вбрання. Разом із тим етнографічна література не завжди здатна вичерпно розкрити всі особливості традиційного костюма, які необхідні спеціалістам, котрі створюють сучасний одяг. У ній, як правило, відсутні детальні описи з наочними ілюстраціями, наприклад, особливостей традиційних тканин і способів творення з них об'ємно-просторових форм, знаходження пропорційного співвідношення окремих частин костюма, орнаментально-колористичних вирішень, специфіки художньо-технологіч-ного опорядження і т. д.
Тому-то значну цінність являють собою праці мистецтвознавчого профілю, в яких розглядаються такі галузі народної художньої творчості, як ткацтво, вибійка, вишивка тощо, простежуються способи і техніка їх виконання, локальні риси орнаментальних мотивів, колористичних вирішень. Однак у цих дослідженнях, на жаль, майже не розглядаються комплексно різні художні засоби та композиційні прийоми, якими кори-стувалися народні майстри при створенні своїх мистецьки довершених виробів.
І нарешті, використанню в сучасному моделюванні кращих народних традицій присвячено низку статей етнографів, мистецтвознавців та працівників легкої промисловості, які часом намагаються об'єднати свої зусилля. В них автори ретельно розглядають створені тими чи іншими художниками моделі, але ж саме традиційне вбрання з огляду на можливість використання його високохудожніх прийомів іноді залишається поза увагою.
Важливим джерелом вивчення історії українського костюма є образотворчі матеріали. Крім фресок соборів, іконопису, книжкової мініатюри, значна інформація міститься в портретному живописі XVII-XIX ст., у творах побутового жанру XVIII ст. та в полотнах художників "передвижників" XIX ст.
Багато представників творчоїінтелігенції XVIII-XIX ст. часто поєднували в собі і художників, і етнографів. Серед "передвижників", які глибоко вивчали побут українського народу, були такі визначні
Loading...

 
 

Цікаве