WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Костюм — частка народної душі - Реферат

Костюм — частка народної душі - Реферат


Реферат на тему:
Костюм - частка народної душі.
Велике історичне та художнє значення українського народного костюма безумовне. Від глибокої давнини і протягом усього існування він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його високий мистецький рівень, емоційна насиченість яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі.
Розвиток українського костюма на всіх його етапах відбувався в тісному зв'язку з іншими культурами. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння історії українського народу, пов'язане з ранньослов'янським періодом, а особливо з найвищими досягненнями культури Київської Русі. Вигідне географічне розташування України створило передумови формування на її території ранніх центрів культури, які перебували у постійному спілкуванні з цивілізаціями Давнього Світу, Візантією, народами Сходу, а згодом і Західної Європи. Пожвавлені водні й сухопутні торговельні шляхи, що пролягали Україною, забезпечували культурні контакти, а також обмін товарами між Північчю та Півднем, Заходом і Сходом. Це відіграло значну роль у становленні та розвитку культури Київської Русі.
Найдавніші риси у традиційному вбранні зберігаються на тих землях України, де були ранні праслов'янські поселення древлян, сіверян, полян та інших племен, на ґрунті яких сформувалися перші давньоруські князівства. Це Подніпров'я (Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяслав-Хмельниччина), галицько-волинські землі, Подністров'я (Покуття, Буковина), Полісся.
На костюмі українців суттєво позначилась етнічна історія-народу: поступове заселення українських земель, яке супроводжувалося змішанням культур різних районів; перебіг контактів зі слов'янськими та неслов'янськими, сусідніми та віддаленими народами. Так у процесі історичного розвитку українських земель окреслювалися локальні особливості національної культури, що знайшло виразний відбиток і в одязі.
Виникнення Запорізької Січі, специфічні політичні умови, в яких опинилася територія України в XVI-XVIII ст., зумовили поглиблення локальних рис української культури цього періоду. Характерними особливостями визначався костюм різних соціальних верств населення України - козацтва, селянства, міщанства, духовенства тощо. Стильові ознаки побутуючих на той час західноєвропейських художніх течій - ренесансу, а з часом бароко - проникають у художню культуру України, набуваючи своєрідної місцевої інтерпретації.
Отож, зберігаючи давні традиції, український костюм постійно розвивався й трансформувався. Так, .у високохудожніх локальних комплексах убрання кінця XIX - початку XX ст. простежується наявність культурних цінностей різних епох. Деякі елементи традиційного костюма, які дійшли до нашого часу: колорит, характер орнаментики, окремі деталі тощо, несуть сліди найдавніших цивілізацій. Разом із тим наявні й більш пізні багатовікові нашарування, пов'язані з історичною долею різних земель України, а також із переходом від феодального до капіталістичного способу виробництва.
Виразність і функціональність українського костюма досягалася завдяки використанню різноманітних матеріалів, простоті й відпрацьованості конструкцій та форм, багатству видів, техніки і композицій прикрас та оздоблень, єдності конструктивних, технологічних і художніх прийомів.
Невід'ємною ознакою українського традиційного костюма є комплексність. Основними складниками комплексів убрання були натільний, поясний (стегновий), нагрудний і верхній одяг; особливу роль у комплексі відігравали головні убори, пояси, з'ємні прикраси, взуття. Кожний із компонентів виконував своє призначення, відрізняючись матеріалом, конструкцією, орнаментально-колористичним вирішенням, оздобленням, а також способом носіння та з'єднання одного з іншим. Деталі костюма варіювалися залежно від різних побутових ситуацій, характеру праці, звичаїв, обрядів, сезону. В особливо урочистих випадках (наприклад, на весіллі) одягався весь комплекс, виступаючи важливим соціальним покаж-чиком, підкреслюючи майновий і сімейний стан людини, її вік, національну приналежність, регіональні ознаки.
В цілому традиційний костюм українців можна назвати цілою скарбницею духовної культури народу, що притаманними їй специфічними способами відбиває його національний характер.
Костюм, як і інші галузі традиційної культури українців, давно вже став об'єктом досліджень різних фахівців - як у нашій країні, так і за її межами. Разом із тим з цілого ряду причин систематизований навчальний посібник з історії українського костюма не був створений. Сподіваємося, що дана спроба певним чином допоможе заповнити ті духовні прогалини, на які слабує наша спільнота через тривале відчуження від національних цінностей. Знання історії українського костюма конче необхідні для професійної освіти істориків, етнографів, художників, мистецтвознавців, модельєрів - узагалі для естетичного виховання підростаючого покоління, прищеплення йому любові до рідної культури, її неперевершених цінностей.
Література та джерела з проблеми. Джерелознавчу базу дослідження найбільш ранніх періодів історії українського костюма становлять іконографічні, літописні, археологічні, архівні матеріали, які у значній кількості знаходяться на території України. Величезну спадщину з питань історії української традиційної культури (в тому числі одягу) залишили наші попередники - історики, етнографи, археологи, антропологи, художники, фольклористи, письменники. Багато з цих праць міститься у раритетних виданнях чи в архівних фондах у вигляді рукописів або живописних та графічних робіт і досі недоступні широкому загалові. Чималий речовий матеріал зберігається в музейних колекціях та фотоархівах. Нарешті, й до сьогодні ці відомості поповнюються за рахунок постійних етнографічних експедицій по збиранню польового матеріалу в різних кутках України.
Початок ґрунтовного наукового дослідження українського традиційного костюма збігається з розвитком капіталізму та пов'язаним із цим зниканням архаїчних рис в усіх галузях традиційної культури. До середини ХІХ ст. увага дослідників значною мірою була зосереджена на духовній культурі українців, на описі їхніх звичаїв та обрядів, вірувань, уснопоетичної творчості тощо, і тільки в другій половині століття помітно
зростає інтерес до матеріальної культури народу, в тому числі до одягу.
Але можна згадати низку творів загально-історичного та загально-етнографічного характеру, надрукованих у більш ранній період, в яких хоча б побіжно описувався і народний одяг. До них передусім належать пам'ятки давньоруської писемності та подорожні записи іноземців, серед яких особливе місце посідають свідчення мусульманських авторів, а пізніше - нотатки сирійця Павла Алеппського та описи й малюнки француза Г.Левассер де Боплана. Останні описують одяг козаків, шляхти,черниць, особливості весільного вбрання тощо. Ці праці постійно доповнювалися археологічними,
Loading...

 
 

Цікаве