WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Компоненти Українського костюма ХІХ – початку ХХ ст. Натільний одяг - Реферат

Компоненти Українського костюма ХІХ – початку ХХ ст. Натільний одяг - Реферат

наявності нагрудного одягу. У північних та центральних районах Київщини, де не вживали безрукавного нагрудного одягу, декор мав вигляд широкої вертикальної смуги нагрудях, уздовж пазушки. Іноді до неї додавали по боках ще по одній смузі (так звані погрудки). В цілому на сорочках Право-бережжя орнаментація розміщувалася на рукавах, вставках, грудях, комірі, манжетах, подолі. На Лівобережжі орнамент також заповнював рукави та вставки, прикрашав поділ; на комірі ж, манжетах та грудях він був відсутній. На Західному Поліссі поділ сорочки, як правило, не прикрашався.
Локальною різноманітністю визначались мотиви орнаментації сорочок. У другій половині XIX ст. для України майже однаково характерні геометричні та рослинні, рідше зооморфні мотиви орнаменту, які могли утворювати самостійну композицію або поєднуватися між собою.
На Наддніпрянщині, крім північних районів, як і в середній смузі України взагалі, побутували рослинні, рослинно-геометризовані мотиви, відомі в усіх слов'янських народів. На півночі України переважали найпростіші геометричні побудови малюнка, в той час як на Південно-Західному Поділлі, у передгір'ях і особливо гірських районах Карпат (у гуцулів) вони набували ускладнених форм. Рослинні мотиви, що побутували на Закарпатті (у бойків та лемків), відрізнялись від аналогічних на Середній Наддніпрянщині композиційною будовою, технікою виконання, поліхромністю. На півночі Київщини та Чернігівщини збереглися архаїчні геометричні мотиви. На значній частині Лівобережжя переважав геометризований рослинний декор або хвилястими лініями (хмеликами) розміщувались розетки та зірочки. На Правобережжі побутували такі рослинні мотиви, як гвоздики, дубові листки, троянди.
Елементи тваринного світу, часто дуже стилізовані, зберегли свій початковий зміст у назвах орнаменту: метелики, рачки, павуки, собаки, півники. На Київщині й Полтавщині траплялися стилізовані зображення качок, павичів, джмелів.
Колористика орнаментації українських сорочок, як і малюнок, залежали переважно від місцевих традицій. Так, на Чернігівщині, Полтавщині, а також на правобережному Поліссі переважала однотонна орнаментація. Проте монохромність Правобережжя й Лівобережжя була різною. У першому випадку домінував червоний колір, а орнаментація в основному виконувалася технікою ткацтва. На півночі Київщини у червоний декор інколи вкраплювався синій колір. На Лівобережжі переважало ви-шивання білими або трохи підфарбованими у різні відтінки лляними нитками. Вишивання білими нитками (біллю) було характерне для старовинних комплексів, ареал його збігається з ареалом поясного одягу типу плахти. На півночі Чернігівщини до білої орнаментації іноді додавали червоний колір. Невідбілена сіра або підфарбована у відтінки коричневого чи синього кольору вишивка характерна для Полтавщини, для Київщини та Поділля - двокольорова червоно-чорна вишивка. В останньому випадку переважання одного з кольорів залежало від призначення сорочки та віку її власника. На півдні Черкащини до червоного та чорного додавався третій колір - жовтий або зелений. Із Південно-Західного Поділля в напрямку Карпат поширюється ареал поліхромної вишивки.
Аналіз локальних варіантів крою та орнаментації українських жіночих сорочок дає змогу виділити основні їх типи, що побутували наприкінці XIX - на початку XX ст.
Поліський тип. Для нього характерні такі риси: пришивання вузьких вставок (у половину пілки) або суцільнокроєного рукава по пітканню стану сорочки; геометричний орнамент на плечовій вставці, верхній частині рукава (у святкових сорочках він заповнював увесь рукав), на подолі. Цей тип має правобережний та лівобережний варіанти. У сорочках правобережного Полісся верхня частина рукава призбирувалась біля вставки, на лівому ж березі рукав частіше пришивався до вставки без зборів. Горловина сорочок правобережного Полісся викінчувалася стоячим або виложистим коміром, а нижня частина рукава - досить широкими манжетами, тоді як горловина та рукави сорочок Лівобережжя викінчувались обшивкою, що переходила в не-величкий комір та манжети заввишки 1 -1,5 см. Колорит вишивки був монохромний - на Правобережжі червоний, на Лівобережжі білий.
Полтавський тип визначався широкими вставками (у цілу пілку), пришитими по основі стану; рукавом, розширеним додатково півпілкою та закладеним у рясні збори біля вставки. Рукав шили також і суцільним, у всю ширину полотна, іноді розширюючи його додатковою півпілкою. Така сорочка не мала коміра й манжетів, горловина збільшувалася викотом. Вишивка, розміщена на вставках, рукавах та подолі, виконувалась ажурними техніками, створюючи виразний світлотіньовий ефект.
Південнокиївський тип мав суцільно-кроєний рукав, підкроєний разом зі вставкою та вшитий по основі стану. В інших варіантах цього типу вставки викроювались окремо, а рукав призбирувався біля них. Сорочки шилися зі стоячим або виложистим коміром, рукав викінчувалися манжетами, іноді у вигляді оборок. Вишивка розміщувалася н плечах та передпліччях, уздовж рукаві на комірі, манжетах, подолі, грудях Спостерігається тенденція до поліхромності.
Центральнокиївський тип характеризується різноманітністю, акумулюючи собі різні типи крою та види вишивки. Переважаючими рисами були: пришивання вставок по пітканню, наявність коміра та манжетів, декорування грудей; виразний червоно-чорний колорит.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. у зв'язку з надходженням у село фабричних матеріалів (частіше коленкору, який був значно ширший за саморобне; полотно) змінюється крій сорочок, зменшується кількість швів, збільшується об'єм рукава. Значні зміни відбулися і в декорі сорочок - як у техніці виконання, так і в орнаментальних мотивах, що часто запозичувалися у фабричних тканин. Окрім того, на зміну традиційним сорочкам приходять блузи різноманітних фасонів, поступово відводячи сорочці роль білизни.
Використана література.
1. Матейко К. І. Головні убори українських селян до початку XX ст. // Там же. 1973. № 3.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Київ, 1991.
3. Матейко К. І., Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання // Нар. творчість та етнографія. 1963.
4. Нариси історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969.
5. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. Львів, 1929. Т. 21-22, ч. 1.
6. Бойко В. М. Українські народні традиції в сучасному одязі. Київ, 1970.
7. Будзан А. Художні вироби з бісеру // Нар. творчість та етнографія. 1976.
8. Дудар О. Художнє ткацтво Полісся // Народні художні промисли України. Київ, 1979.
9. Жолтовський П. М. Український живопис XVII-XVIII ст. Київ, 1978.
10. Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. Київ, 1993.
11. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. Київ, 1993.
Loading...

 
 

Цікаве