WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст. Матеріал та його роль у формуванні одягу - Реферат

Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст. Матеріал та його роль у формуванні одягу - Реферат

називалась і м'яка високоякісна вовна ягнят. Щоб одержати довгу вовну - волосінь, вівцю цілий рік не стригли. Таку вовну вживали для виготовлення тонкого сукна, тканин для поясного одягу, поясів, а також для вишивальних та оздоблювальних ниток, тасьм, шнурів, китиць. Сукно з тонкої вовни було однотонним і цінувалося дорожче. Сукно з вовни старих овець виходило грубішим, рівномірність його кольору досягалася вмілим перемішуванням у процесі биття вовни, про що йтиметься далі.
Бідняки збирали вовну кілька років, змішували вовну овець різного віку, іноді стригли старих овець двічі на рік, одержуючи грубу вовну низької якості - перестриг. Використовували й вовну, яку одержували шляхом вичісування овець, а також відокремлену від вичинених шкур. Часто-густо ткали дешеве сукно, поєднуючи вовну з прядивом рослинного походження. Його використовували для зимових штанів, онучів тощо. У заможніших родинах дбали про те, щоб у господарстві було сукно різної якості - за-лежно від призначення.
У другій половині XIX ст., раніше, ніж в інших районах, у народному ткацтві ЦентральноїУкраїни починають застосовувати бавовняне полотно - спочатку привізне, а згодом і місцевого виготовлення. До селянського вжитку активніше входять шовкові нитки та спеціальне вовняне прядиво - гарус, якими прикрашався святковий жіночий поясний одяг. Поєднання різних видів сировини дало змогу набагато розширити асортимент тканин, які не тільки відповідали звичним утилітарним та естетичним вимогам, а й створювали нові структури. Використання фабричних ниток у прядиві домашнього виготовлення зробило саморобні матеріали, тоншими, еластичнішими, а їхнє колористичне вирішення - різноманітнішим.
Найбільш прості й поширені тканини виготовляли на ткацьких верстатах із двома підніжками, які забезпечували перпендикулярне переплетення основи й піткання. Це так зване просте полотняне переплетення, типове для лляного та конопляного полотна. Залежно від призначення полотно робили тоншим або грубішим, м'яким або цупким, рідким або густим. Народним майстрам були відомі близько 20 видів полотна. Кількість пасом, використаних для основи, визначала товщину полотна і давала йому назву, засвідчуючи його якість: дев'ятка - найтовстіше полотно, далі ж ідуть ґатунки більш тонкі - десятка, дванадцятка, тринадцятка і, нарешті, чотирнадцятім. Селянами вироблялися перших три типи полотна, з яких десятку та дванадцятку використовували для сорочок, а дванадцятку - для наміток.
Полотно домашнього виробництва звичайно було 45-53 см завширшки. Разом із тим на Волині воно досягало 75 см, а у південно-західних районах - близько 60.
Сукно ткали так само, як і полотно, ширина його залежала від можливостей ткацького верстата. Неваляне сукно у вигляді звичайної вовняної тканини полотняного переплетення йшло на виготовлення жіночого буденного поясного одягу.
Для ущільнення, пом'якшення сукна його спеціально обробляли (били, валяли) у ступі. З битого сукна шили верхній та поясний чоловічий одяг. Закарпатські бойки, зокрема, виготовляли своєрідне кошлате сукно для верхнього одягу - гуні. З цією метою вовну випарювали в гарячій воді 3-5 годин, потім промивали в холодній (найчастіше на річці). Висушену вовну скубли і чесали (гремплювали) залізними щітками. У процесі такої обробки одержували вовну двох ґатунків - кращу й гіршу. Із першої пряли тонкі нитки, потім їх скручували удвоє і розрізали на шматочки довжиною 30-35 см, які протягували човником на верстаті через три нитки так, щоб правий бік сукна був кошлатий, а лівий - гладкий. Із такої тканини шили так звані коцьовані гуні.
Колір виробів із сукна залежав від породи овець, яких розводили в тій чи іншій місцевості. З білої вовни виготовляли біле сукно, яке використовували для чоловічого й жіночого верхнього одягу. Сукна сірих відтінків уживали переважно бідніші верстви населення.
Сукно природного чорного кольору виготовляли з найкращої сировини - вовни молодих овець. У західних районах його називали мицьковим і цінували понад усі інші сукна, використовуючи головним чином на сердаки та байбараки для жінок. Чорне сукно гіршої якості, що виготовлялося з вовни старих овець, ішло на пошиття чоловічого поясного одягу, а також убрання для негоди.
В Україні, крім простого полотняного переплетення, відомі різні види багато-ремізного переплетення, а також перевірного ткацтва, за допомогою яких створювалися високохудожні орнаментовані тканини.
Простота крою українського народного одягу була сприятливою для розвитку поліхромного візерунчастого художнього ткацтва, яке виконувалося різними техніками.
Високий художній рівень, локальна своєрідність притаманні святковим орнаментованим запаскам Середньої Наддніпрянщини та Поділля, виконаним килимарською технікою. Одним із осередків текстильного виробництва в XIX ст. стало село Дігтяри на Чернігівщині, де поряд із килимами ткали запаски, прикрашені поперечносмугастими візерунками.
Особливою майстерністю, різноманітністю ткацької техніки, багатством колористичного вирішення визначалися плахтові тканини, які починаючи з XV- XVI ст. набули значного поширення у Середньому Подніпров'ї як святковий поясний жіночий одяг. За характером художнього оформлення їх можна виділити в окрему групу орнаментованих тканин.
Для складних візерунків плахт використовували гарус, шовк, бавовну фабричного виробництва - біль. Малюнок плахти складали квадрати, утворені внаслідок регулярного чергування різнокольорових ниток основи й піткання. Розмір цих квадратів коливався від З до 12 см. Відповідно до місцевих традицій у них розміщувалися різні за формою та кольором візерунки, переважно геометричні, рідше - рослинно-геометричні. Орнаментація квадратів була двобічною; між елементами орнаменту - стовпчиками, зірочками, розетками - добре видно кольорове тло - грунт.
Широкою популярністю користувалися тканини, створені у м. Кролевець Чернігівської
Loading...

 
 

Цікаве