WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст. Матеріал та його роль у формуванні одягу - Реферат

Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст. Матеріал та його роль у формуванні одягу - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Компоненти Українського костюма XIX - початку XX ст.
Матеріал та його роль у формуванні одягу
Як ми вже добре знаємо з попередніх розділів, для виготовлення народного вбрання використовувалися матеріали як домашнього, так і фабричного виробництва.
Сировиною для матеріалів традиційного одягу українців, як і всіх східнослов'янських народів, майже до XX ст. були рослинне волокно, вовна, шкури тварин (з хутром і без нього), у незначній кількості - стеблини та кора рослин, дерево, метали. Вирішальну роль у виборі сировини, особливо в докапіталістичний період, відігравали природне середовище та пов'язаний з ним характер виробничої діяльності.
В районах, де вирощувались луб'яні культури (коноплі, льон), для ткацтва використовували рослинне волокно. Льон культивували переважно на Українському Поліссі та в західних областях, коноплі - на Полтавщині та Чернігівщині. Ці культури збирали майже на кожному селянському городі. Сировиною тваринного походження була вовна, в основному овеча. Із рослинного волокна та з вовни одержували прядиво, з якого або відразу ж ткали (рідше в'язали чи плели) окремі елементи одягу, або ж спочатку виготовляли тканину, з якої потім шили одяг. Спеціально оброблене овече хутро використовували для зимового одягу та чоловічих шапок, а шкуру свійських тварин - для взуття. Дерево, лико, повсть уживалися значно менше. З лика плели взуття. Зі стеблин рослин та повсті робили чоловічі головні убори. В окремих районах Закарпаття з дерева майстрували взуття. У Прикарпатті та Карпатах метали використовували для різноманітних прикрас.
Особливо поширеною технікою виготовлення матеріалів для одягу було домашнє ткацтво. Саморобні тканини - основний матеріал селянського вбрання на значній території України XIX - початку XX ст., яскравий показник рівня матеріальної культури населення. Розвиток ткацтва зумовлювався багатьма соціально-економічними чинниками, побутовими, господарськими потребами, а також наявністю необхідної сировини.
Ткацтво існувало на східнослов'янських землях із найдавніших часів. Уже пам'ятки трипільської культури, археологічні знахідки скіфо-сарматського періоду (керамічні та свинцеві пряслиця, грузила для ткацького верстата, кістяні, бронзові й залізні голки, шила, мідні в'язальні гачки, а також відбитки тканинного плетива) свідчать про володіння основними видами техніки ткання, про багатий асортимент текстильної сировини. Це знайшло продовження та розвиток і в наступні епохи.
У давньоруській державі ткацтво було одним із найпоширеніших традиційних занять. Лляне, конопляне, а також вовняне прядиво наші предки використовували для виготовлення тканин дуже активно. "Полотно", "сукно", "шерсть", "ткань" - усе це давні загальнослов'янські терміни.
Високого рівня досягло ткацтво і в пізніші часи. Це стало можливим завдяки розподілу праці та спеціалізації, що заклало основу виникнення ремесел, цехів, мануфактур (XVII-XVIII ст.), а згодом і фабричного виробництва (друга половина XIX ст.). Такий шлях був прогресивним: ткацтво спрямовувалося на виготовлення масової продукції, проте воно ще не могло повністю задовольнити існуючий попит. До середини XIX ст. в економіці як усієї держави, так і кожного господарства тканини домашнього виробу посідали провідне місце. їх виготовленням займалися переважно жінки у вільний від сільськогосподарських робіт час. Майже в кожній селянській сім'ї були саморобний ткацький верстат та інше необхідне знаряддя.
Серед продукції саморобного народного ткацтва в Україні відомі не тільки тканини, а й довершені компоненти костюма - запаски, плахти, пояси, хустки та ін. Полотно для натільного чи поясного одягу, тканини для запасок, плахт, спідниць, поясів, сукно для верхнього одягу ткали насамперед для своєї родини, а лише потім на продаж. Щодо районів, розташованих близько від шляхів сполучення, торговельних центрів, то ткацький промисел тут дедалі виразніше орієнтувався на збут. Звідси й більша різноманітність ткацьких виробів, технік, прийомів художнього оформлення тканин.
Саморобні тканини виготовляли з однорідної та неоднорідної нитки, вони були різної товщини, щільності, фактури, кольору й малюнка, що залежало від способу ткання. Матеріал або зберігав природний колір сировини, або фарбувався. Важливою ознакою була ширина тканини, яка впливала на крій одягу.
У лляній, конопляній та вовняній сировині закладені чималі можливості, котрі успішно використовувалися народними майстрами. Від якості волокна, первинної його обробки, способів скручування у процесі прядіння, від вибору характеру переплетення і від кінцевої обробки готової тканини залежали всі її показники. З високоякісного волокна, старанно обробленого, одержували тканини з гладкою блискучою фактурою. Найтонше прядиво використовувалось у першій половині XIX ст. для так званого серпанкового полотна святкових головних уборів, для рукавів святкових жіночих сорочок. Із ніжного конопляного волокна (плоскіні) виробляли тонке плоскінне прядиво, із грубішого (матірки) - матірчате. Костриця від лляної та конопляної куделі (вал) ішла на виготовлення грубої тканини.
Полотно могло бути чисто лляним, із лляного прядива наполовину з конопляним, пізніше - з конопляного та бавовняного і, нарешті, із самої бавовни. Знаходження вдалих пропорцій поєднання льону та конопель створювало своєрідний колорит: світлі м'які волокна льону відтіняли сіруваті твердіші волокна конопель.
З вовняного прядива в домашніх умовах виробляли сукно для жіночого та чоловічого верхнього одягу, тканини для поясного жіночого вбрання, зимових чоловічих штанів, а також поясів.
Кожного року близько середини травня стригли овець та ягнят, які на цей час обростали шерстю - обрунювалися. Заможне населення використовувало вовну ягнят або однорічних овець. Незагрубіла вовна молодих овець першої стрижки - поярок - збиралася окремо. Так само
Loading...

 
 

Цікаве