WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Традиційний одяг Поділля - Реферат

Традиційний одяг Поділля - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Традиційний одяг Поділля
Характерні риси традиційного одягу Поділля - надзвичайна деко-ративність та мальовничість - відбивають розвиток у цьому краї народних ремесел, високу культуру місцевого виробництва матеріалів для одягу, різні способи утворення форм убрання та значний досвід використання багатьох видів і технік оздоблення.
Одночасно зі спільними рисами на території Поділля простежуються зональні варіанти як окремих елементів костюма, так і цілих комплексів. З-поміж них можна виділити такі основні, як північно-західний, східний та наддністрянський.
Специфічними особливостями визначався одяг Північно-Західного Поділля, де особливо тривалим було панування Польщі, яке стримувало розвиток національної культури, у тому числі традиційного вбрання. Тому-то одяг цієї зони порівняно з іншими районами Поділля більшою мірою й триваліше зберігав архаїчні риси, наближаючись до одягу суміжної Волині.
Чоловічий одяг населення Північно-Західного Поділля складався із сорочки та вузьких штанів із білого полотна. Сорочка-кошуля була зі вставками, рукави викінчувалися вузькими обшивками - дудицями і зав'язувалися тороками або снурками. Комір застібався мідною шпонкою. Рукави і пазушка не вишивалися. Довжина сорочки була до колін і нижче. Портки робилися з паском та застібалися кістяним або дерев'яним ґудзиком. Сорочку підперізували тканим поясом чи ремінцем. З полотняними портками сорочку носили навипуск, а з суконними холошнями заправляли усередину. Ближче до степової частини Поділля чоловіки носили штани по-козацьки. Вони були широкі, із просторою мотнею, густо призбирані біля очкура.
Верхній одяг шили з саморобного валяного сукна. Виняток становила архаїчна полотнянка - довга, нижче колін, під стан, з перехватами по боках. Якщо такий одяг був прямоспинний (без перехватів), він називався плахтою. Полотнянка застібалася на дерев'яний ґудзик або підперізувалася поясом. її одягали як у будень, так і на свята. Взимку білу полотняну плахту напинали поверх нагального кожуха.
Верхній одяг із темно-коричневого, рідше білого або сірого сукна на Північ-но-Західному Поділлі називався сіряком (сермягою, гунькою, сукманом). Він був приталений (на кострецях, на клубах), із стоячим коміром. Опанча відрізнялася від інших типів верхнього вбрання тим, що до стоячого коміра ззаду пришивався капюшон (бородиця, богородиця). Опанча майже завжди шилася із сірого сукна, була довгою та просторішого крою.
Як сіряки, так і опанчі подоляни дуже вишукано прикрашали вишивкою, шнурами, обшивками. Різнокольорові вовняні нитки - малинові, блакитні, зелені, білі, чорні - були однотонні або перепліталися, утворюючи мальовниче оздоблення. Розміщення й композиція орнаменту, так само як і поєднання кольорів, відповідали давнім місцевим традиціям. Особливістю оформлення опанчі були, крім того, два плетених шнурки з бовтицями, які звисали біля коміра й могли закидатися назад.
Узимку чоловіки носили білі нагольні довгі приталені кожухи, відрізні в талії, із призбираною по спинці нижньою частиною. Комір у кожухів був частіше стоячий, іноді виложистий, із чорного овечого хутра. Поли кожуха не заходили одна на одну; вони застібалися на грудях дрібними ґудзиками, а біля коміра й на талії зав'язувалися довгими шкіряними шнурками з китицями на кінцях. Прикрашені вишивкою, кольоровими шовковими нитками кожухи вважалися святковим та обрядовим одягом.
Обов'язковий компонент чоловічого костюма - пояси найрізноманітніших видів і кольорів: ткані крайки, а також ремінні пояси різної ширини й оформлення.
Зимові шапки були високі, смушкові, чорні, рідше сірі із суконним верхом. На задній частині робився розріз, який стягувався пришитими стрічками (на завісах). Улітку чоловіки носили солом'яні брилі з широкими крисами. Волосся підголювали над чолом і на потилиці, залишаючи на маківці чуприну. На ноги вдягали взимку добрі шкапові чоботи, влітку - личаки (ходаки).
Доповненням комплексу чоловічого вбрання була сумка (кошель), яку плели з лика і носили через плече.
Жіночий костюм північно-західних районів Поділля складався з саморобної сорочки, вибійчастої або тканої смугастої полотняної спідниці (димки), запаски, нагрудного одягу (катанки, кабатика) і верхнього сіряка.
Сорочки були зі вставками, пришитими по пітканню, з невеликим стоячим коміром. Пізніше їх стали робити на кокетці з круглою горловиною. Вишивка заповнювала рукави, вставки, розташовувалася широкою смугою на грудях, а в сорочках на кокетці - біля горловини.
Нижня частина сорочки іноді перетворювалася на нижню спідницю - гальку, прикрашену широкою смугою орнаменту. Крім вишивки, подолянки активно використовували таку властивість полотна, як здатність довго збері-гати збори. Полотно для спідниць, так само як і для чоловічих штанів, перед пошиттям часто вибивали чорною або темно-синьою фарбою. Побутували тут і стародавні червоні літники, переткані вузькими смугами жовтого, зеленого, білого кольорів.
На початку XX ст. вибійчасті спідниці з саморобного полотна стали замінюваться спідницями з фабричних тканин. Особливого поширення набули так звані шаленівки з натуралістичним рослинним малюнком на чорному, зеленому чи вишневому тлі. Внизу спідниця прикрашалася широкою смугою з іншої тканини та яскравими нашивками.
Особливе значення в комплексі жіночого вбрання Північно-Західного Поділля мали запаски-фартухи. Ткали їх із чесаної, попередньо пофарбованої пряжі чинуватою технікою. Поле запаски заповнювалося поперечними смугами, які чергувалися з елементами орнаменту. Наймальовничішими були запаски, ткані килимовою технікою з типово килимовим орнаментом. їх ткали подвійної довжини й носили, згортаючи вдвоє (вперекидку).
Як нагрудний одяг у західних районах Поділля жінки носили стародавню катанку зі смугастого синьо-білого або червоно-білого саморобного полотна. У XX ст. поширилися багато вишиті безрукавки з плису або інших дорогих тканин.
Верхнім жіночим убранням слугували приталений, відрізний у талії сіряк, куртка з саморобного сукна. їх прикрашали нашивками з кручених вовняних шнурів та косичками, китицями, різнобарвними аплікаціями. Оздоблювалися вилоги на грудях, широкий, спадаючий на плечі комір, низи рукавів. Як декоративний прийом використовувалось і рясування нижньої частини одягу.
Жінки покривали голову чепцем (каптуром) із кольорової тканини, з круглим денцем, на
Loading...

 
 

Цікаве