WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Розвиток професійного перукарства в Україні - Реферат

Розвиток професійного перукарства в Україні - Реферат

тверда щітка для бріоліну; м'яка щітка для змахування волосся; щіточка для брильянтину; тютюнниця; ручне дзеркало; таця з чашкою,склянкою, помазком для гоління; гумка для знімання мила з бритви.
Рис. 9.7. Приміщення перукарні 30-х років XX ст.: а - зала промкооперативної перукарні; б - схема перукарні
Під туалетним столиком біля підніжки ставилася плювальниця. У шухляді для інструментів мали розміщуватися: сталеві прямі ножиці, які виготовлялися спеціально для перукарських робіт, розміром від 15 до 20 см; гребінки (спеціальний перукарський гребінь розділявся на дві частини - часту й рідку); машинки для стрижки різних систем - шведські, німецькі, американські (останні вважалися найкращими. Машинки були зі спіральними й кільцеподібними пружинами); бритви та станок і брусок для правлення бритв, а також спеціальна дощечка з мастиками, які використовувалися при правленні бритв.
У жіночих залах перукарень були популярні туалетні столики із дзеркалами - трельяжі, а сам туалет покривався склом чи мармуровою дошкою. Використовувалися нагрівальні газові та електричні прилади. Газові вважалися найзручнішими, вигідними та надійними. До кожного туалету підводився газ, трубка закінчувалася вимикачем. Газ використовувався для нагрівання щипців під час завивки волосся. Електричні прилади не вважалися надійними, але сушуари "фен" і "гігант" (рис. 9.8 а, б, в) широко застосовувалися.
У 1936 р. Наркомат комунального господарства видав наказ про поліпшення роботи перукарень. У Москві було організовано виставку перукарського реманенту, на якій демонструвалося як вітчизняне, так і закордонне обладнання (рис. 9.9). З 1936 р. перукарі почали проходити "кваліфікаційну експертизу", що дозволило ввести тарифікаційну систему оплати праці. Для перукарень не тільки почали розробляти санітарно-гігієнічні норми, спеціальне обладнання, а й проектувати приміщення. Розроблялися і популяризувалися нові технології зачісок.
У 1937 р. в Москві відбулася перша Всесоюзна нарада фахівців перукарської справи.
До 1940 р. в Москві існувала дворічна перукарська школа, у вузьких колах фахівців її називали "перукарською академією". В ній навчалися майстри вищої кваліфікації, а заняття проводили професори. Випускники школи отримували право навчати перукарської справи. Наприкінці 40-х років школу перетворили на 9-місячні курси, а у 1951 р. її було ліквідовано.
Історично так склалося, що досягнення перукарів не знаходили свого відображення в музейних експозиціях, бо вважалися зазвичайними, повсякденно-побутовими. Проте й досі серед музеїв різного тематичного спрямування музеї перукарського мистецтва є рідкісним явищем.
Рис. 9.8. Обладнання жіночої зали перукарні (30-ті роки XX ст.):
а - сушильня;
б - сушуар "фен":
1 - у зібраному вигляді;
2 - гаряче повітря;
3 - нагрівальний елемент;
4 - футляр для нагрівального елемента;
в - сушуар "гігант"
Рис. 9.9. Експонати виставки 1936 р. Обладнання перукарень:
а - сполучення туалетів уздовж стіни;
б - робоче місце (туалет);
в, г - крісла, що крутяться;
д - крісло з відкидною спинкою;
е - відро з кришкою для використаної білизни та сміття
Тому ця тема в її історичному аспекті все більше приваблює сучасних майстрів перукарства, макіяжу та косметики. Все частіше у музеях різних країн світу створюються короткочасні експозиції, а у Німеччині, Голландії та Іспанії існують стаціонарні музеї перукарського мистецтва.
В Україні ідея створення музею перукарського мистецтва виникла у 2001 р. в середовищі Спілки перукарів України. Головною метою цього проекту стали збирання та експонування матеріалів, пов'язаних з естетикою перукарського мистецтва у цілому та за різноманітними напрямами цієї галузі.
Перші експонати музею були представлені в 2003 р. на міжнародній виставці перукарського мистецтва "Бьюти салон" у м. Києві. До структури музею входять матеріали про мистецтво міських майстрів, історію та розвиток народної творчості регіонів і національностей України.
Поряд із цим музей став не тільки збирачем історико-культурних цінностей (рис. 9.10), але й джерелом інформації за різними історико-тематичними напрямами.
Музей збирає оголошення і рекламу, газети й газеті вирізки, фотографії та афіші, журнали і книги, інструкції та підручники, засоби та інструменти для праці, макети й прикраси, картини та графічні роботи, листи і поштові листівки, інтерв'ю, автобіографії та спогади, грамоти й почесні нагороди, обладнання і меблі перукарень, а також всю інформацію, пов'язану з темою перукарства, косметики, візажу та естетичних смаків народів різних епох.
Рис. 9.10. Щипці для накручування волосся
Серед матеріалів, які нині має музей, цікава колекція лез для гоління початку XX ст. (виробництва Англії, Німеччини), ремені для їх правки; речі, які належали відомому українському архітектору П. Ф. Альошину (були передані музею родиною архітектора); рекламні оголошення перукарів, косметиків та парфумерів із журналів і газет того часу; книга про догляд за шкірою обличчя (видання 1852 р.) тощо.
Багато матеріалів для музею передали члени перукарських родин і династій, шанувальники історії перукарського мистецтва з багатьох міст України: Миколаєва (салон "Комплемент"), Києва (салон "Ямпольський"), Тернополя (салон "Інвар"), фахівці з Одеси, Дніпропетровська, Донецька та інших міст України.
Отож, музей започатковано і він чекає на меценатів, збирачів музейних цінностей і шанувальників, у тому числі й молодих.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Будур Н. История костюма. - М.: Олма-Пресе, 2001.
2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. - К.: Мистецтво, 2003. 26 с.
3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. - М.: Иск, 1968.
4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. - 320 с.
5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. - СПб.. 1910. - 176 с.
8. Матейко К. М. Український народний одяг. - К.: Наукова думка, 1996.
9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. - К.: Наукова думка, 1996. - 112 с.
10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. - М.: Аваита, 2002.
11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. - М.: 2003.
12. Пономарьжов А. Українська минувшина. - К.: Либідь, 1993.
13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. - К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. - К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. - К., 1961.
16. Ясіевич В. Про стиль і моду. - К.: Мистецтво, 1968.
Loading...

 
 

Цікаве