WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції - Реферат

Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції - Реферат

стародавнього грека
Рис. 1.31. Чоловіча зачіска з Рис.1.32. Придворні дами з
лобною пов'язкою Кносса зі святковими зачісками
(зображення на фресках
Кносського палацу) красуні з волоссям попелястого кольору.
На створеній три з половиною тисячоліття тому фресці Кносського палацу (Крит) зображені витончені дівчата з довгим, переплетеним волоссям, що спадає їм на плечі м'якими, великими локонами, які звиваються, наче змії (рис. 1.32).
З цього ж періоду збереглося зображення юнака з довгим до пояса волоссям. Його голову покриває гарна діадема, прикрашена квітами лілії та різнокольоровим пір'ям. Жінка, яка стоїть поруч, має довге, розділене на прямий проділ волосся, що спускається на плечі й груди окремими довгими пасмами, які нагадують дрібно заплетені кіски. Подібну зачіску можна побачити на скульптурі "Дівчина в пеплосі" (540-530 рр. до н. е.; рис. 1.33 а).
Основним типом жіночої зачіски був так званий грецький вузол: розділене на прямий проділ волосся досить низько спадало на чоло (грекам не подобалося занадто високе чоло) (рис. 1.33 б), а на потилиці вкладалося пучком. Найрізноманітніші пов'язки, діадеми, стрічки і сітки давали змогу створювати різні варіанти цієї нехитрої, по суті, зачіски.
Для жіночих зачісок характерні два основних види: довгі локони, що спадають на шию та груди, і підібране волосся, зав'язане на потилиці у вузол. Перша зачіска дуже нагадує чоловічі зачіски архаїчного періоду. За відкритими вухами, на потилиці відрощували довге волосся, яке заплітали в коси, завивали у локони або спускали вільними пасмами. Другий вид жіночих зачісок характерний для періоду розквіту давньогрецької культури. У більшості зачісок чоло було закрите локонами, завитками або пасмами, що вільно спадали. Відкрите чоло в Стародавній Греції вважалося негарним. Найпростішу зачіску робили так: волосся розділяли на прямий проділ, трохи завивали, напускали півколами на чоло, а потім зачісували хвилястими пасмами до потилиці або до маківки, де зв'язували його в пучок. Шия при цьому була відкрита. Особливою популярністю у Стародавній Греції користувалися зачіски з вузлами, які називали "корімбос" (рис. 1.33 в).
Варіанти "корімбосів" були дуже різноманітними. Наприклад, відома зачіска під назвою "гроно хмелю". Волосся в цій зачісці піднімали високо догори, на маківці завивали у локони або кільця, на чоло випускали короткі пасма закрученого волосся.
Зачіски "факел", "лампадіон" також були популярними в Стародавній Греції. Пофарбоване у світлі мідні кольори волосся укладали на потилиці в подовжену форму (рис. 1.34 а). Для зручності використовували спеціальні металеві каркаси і сітки (сфендоли).
Волосся укладали в це невигадливе приладдя або перев'язували стрічками, залишаючи стирчати кінці. Обриси зачіски нагадували форму античної олійної лампи, а кінці волосся - язики полум'я. Саме цю зачіску називали "лампадіон" (див. рис. 1.34 б).
У середині V ст. до н. е. Аспасія, друга дружина правителя Афін полко-водця Перікла, запропонувала зачіску у вигляді дині; її так і називали - "динеподібна". Зачіска увійшла в моду й являла собою укладені від країв волосся до маківки правильні джгутоподібні пасма. Для збереження форми зачіску кріпили стрічками чи шнурами, перев'язуючи їх хресто- або спіра-леподібне.
Давньогрецька гетера, красуня Фрі-на, ввела у моду високу зачіску з бантом. Мармурову статую Фріни створив великий скульптор Пракситель.
У V ст. до н. е. відмічено спроби фарбування волосся. В Стародавній Греції особливо захоплювалися русявим волоссям, а також його золотавими відтінками. Цю моду було запозичено у римлянок. Пізніше греки перейняли моду й на перуки. Гречанки змінювали природний колір волосся (чорний) за допомогою розчинів лугу, добиваючись золотистого кольору. Для надання волоссю світлого відтінку користувалися дрібно меленим рисом і борошном, а в особливо
Рис. 1.33. Жіночі зачіски:
а - "Дівчина в пеплосі"; б - грецький вузол; в - жіноча зачіска з підібраним волоссям, "корімбос"
Рис. 1.34. Жіночі зачіски: а - "факел"; б - "лампадіон"
в - динеподібна
урочистих випадках перуки посипали золотим порошком. Із світлого волосся робили різноманітні за формою перуки, які коштували дуже дорого. Форма залежала від смаків, пори року, часу доби. Дешеві перуки робили з морської трави, стебел рослин, їх фарбували в охристі та жовті кольори. Заможні жінки, як правило, мали декілька перук.
Особливими були зачіски гетер, що вирізнялися вишуканістю, золотавим кольором волосся. За формою вони нагадували "корімбос", частково закритий спеціальною стрічкою, тканиною або укладений у спеціальний мішечок "сакос" (рис. 1.35). Прикрашали зачіски діадемами, обручами.
У Стародавній Греції жінки втирали у волосся духмяні есенції, олійні суміші, що дуже дорого коштували.
Жінки користувалися білилами, рум'янами, сурмили брови. Косметику використовували усі, але дуже делікатно (на відміну від того, як це робилося у Стародавньому Єгипті або в архаїчний період грецької історії) - косметика імітувала природну блідість чи рум'янець. Очі закапували соком беладони, від чого зіниці розширювались, а очі блищали. Особливої
популярності косметика набула у гетер. У Стародавній Греції жінки користувалися і парфумами, які тримали у вишуканих керамічних флаконах - лекіфах. Улюбленими ароматами були жасмин, троянда, фіалка, лаванда. Багато жінок заколювали в зачіски маленькі пакетики з квітами. Ароматичні суміші, змішані з овечим жиром, розтавали на сонці й поширювали пахощі свіжості. Крім того, гречанки прикрашали себе золотими виробами, носили шпильки для волосся, сітки, сережки, браслети у вигляді змій на зап'ясті, вище ліктя і на ногах. Носили також намиста, фібули, геми (коштовне каміння з опуклим чи заглибленим зображенням того чи іншого образу, сцен).
Рис. 1.35. Зачіска гетери
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Будур Н. История костюма. - М.: Олма-Пресе, 2001.
2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. - К.: Мистецтво, 2003. 26 с.
3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. - М.: Иск, 1968.
4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. - 320 с.
5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. - СПб.. 1910. - 176 с.
8. Матейко К. М. Український народний одяг. - К.: Наукова думка, 1996.
9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. - К.: Наукова думка, 1996. - 112 с.
10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. - М.: Аваита, 2002.
11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. - М.:2003.
12. Пономарьжов А. Українська минувшина. - К.: Либідь, 1993.
13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. - К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. - К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. - К., 1961.
16. Ясіевич В. Про стиль і моду. - К.: Мистецтво, 1968.
Loading...

 
 

Цікаве