WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції - Реферат

Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Розвиток перукарського мистецтва стародавньої Греції
Давні греки були завзятим, енергійним народом. Характерною рисою давньогрецького суспільства, хоч як це дивно, була відсутність великих рабовласників. Це мало велике значення для розвитку античної демократії, яка сприяла розквіту давньогрецької культури.
Історія давньогрецького античного суспільства починається приблизно в XI ст. до н. е., з часів переселення в Грецію дорійських племен, і поділяється на декілька періодів: гомерівський (XI-VIII ст. до н. е.), архаїчний (VII-VІ ст. до н. е.), класичний (V-ІV ст. до н. е.), елліністичний (ІV-ІІІ ст. до н. е.).
Велике значення для поступу цієї культури мала професія скульптора і художника. У Стародавній Греції це вільні й шановані люди. Ідеалом греків було здорове, фізично треноване тіло. Образ оголеного атлета став головним в античній скульптурі. Патріотизм, висока громадянська свідомість, широкий світогляд - усе це поєднувалося з фізичною красою гармонійно складеного тіла.
Слід зазначити, що давньогрецьку моду вирізняли п'ять особливостей: прагнення до організованості, закономірності, пропорційності, доцільності, симетрії (рис. 1.26 а, б, в). Саме у Стародавній Греції зачісці було надано значення високого мистецтва, а чоловіки охоче експериментували зі своїм волоссям. Перукарі мали не тільки гарно і швидко причісувати волосся, а й, як в архітектурі та скульптурі, дотримуватися правил гармонії та естетики.
Дівчата Стародавньої Греції, на відміну від юнаків, не брали участі в Олімпійських змаганнях, але гарне тіло вважалося і в юнаків, й у дівчат дарунком від Бога і становило предмет гордості, поваги й шанування.
Рис. 1.26. Особливості давньо-грецької моди:
а - Фідій та учні. Зображення Посейдона, Аполлона, Артеміди на рельєфі Парфенона; б - камея Ганзага. Птоломей та Арсіноя (III ст. до н. е.);
в - Артеміда, яка годує лебедя (близько 490 р. до н. е.)
Твори мистецтва не тільки дають уявлення про ідеали краси та смаки давніх греків, а й дозволяють вивчати форми зачісок, модних на той час. Естетична досконалість зачісок Стародавньої Греції впродовж багатьох століть була предметом наслідування. Головні критерії жіночої краси того часу - природність пропорцій тіла. Гарними вважалися прямі, правильні лінії носа, підборіддя, невисоке чоло, великі очі й підкреслена дугоподібна лінія брів. Саме такою людство бачить статую Афродіти Мілоської (рис. 1.27 а). Символом чоловічої краси став Аполлон Бельведерський (рис. 1.27 б).
Спартанці з юнацьких років не стригли волосся. Прикладом турботи про зачіску може бути оповідь Геродота про те, що шпигун від Ксеркса бачив одного спартанця, який зачісував і прикрашав своє волосся напе-редодні битви.
Даючи загальну характеристику чоловічим зачіскам у Стародавній Греції, можна зробити висновок, що вони були досить різноманітні. У ранньому періоді грецької історії вони майже не відрізнялися від жіночих. В архаїчну епоху носили довге завите й укладене у суворому порядку волосся, а також коси, їх залишали розпущеними, вкладали навколо голови. Пізніше зачіски спрощували: перукарі працювали годинами, створюючи ілюзію локонів, що розвіювалися на вітрі.
Найпопулярнішими були зачіски з розчесаним на всі боки волоссям. На потилиці залишали довгі пасма, а над чолом короткі, які завивали у тугі локони або закручували в кільця. Волосся звисало щільно притиснутими одне до одного пасмами чи його вкладали у вигляді заплетеного "хвоста", який підгортали догори. При цьому локони закладали під косу (рис. 1.28 а).
Зустрічалися також зачіски, що нагадували вавилонські, з підгорнутим у вигляді петлі "хвостом" (рис. 1.28 б).
Чоловіки носили подібні зачіски, доповнюючи їх локонами над чолом (рис. 1.28 б). Це зачіски з довгого волосся, вільно завитого, яке спускали на спину і плечі. У чоловіків в архаїчний період була поширена зачіска з кіс, які заплітали за вухами й укладали навколо голови, наче обідок. Волосся над чолом укладали чубком, що складався з дрібних кілець або серпоподібних завитків (рис. 1.28 г). Інколи збоку спускали довге пасмо, перекручене у вигляді джгута (рис. 1.28 д). У V-ІV століттях до н. е. подібні зачіски зникли і з'явилися нові - із завитими кучерями.
Фарбування волосся, завивка здійснювалися добре освіченими фахівцями як з рабів, так і з вільних громадян. Раби, які володіли професійними технологіями виконання зачісок,
Рис. 1.27. Символи краси у Стародавній Греції:
а - статуя Афродіти Мілоської;
б - скульптурне зображення Аполлона Бельведерського
Рис. 1.28. Чоловічі зачіски у Стародавній Греції:
а - з локонами, закладеними під косу; б- з підгорнутим "хвостом"; в - зачіска, доповнена локонами над чолом; г - зачіска з чубком, що склада-ється з серпоподібних завитків; д - зачіска із довгим пасмом у вигляді джгута; е - зачіска з поєднанням різноманітних локонів
дуже високо цінувалися, мали майнові привілеї. Кожен із фахівців виконував тільки одну операцію. Так, уже в сиву давнину виникли своєрідні школи з навчання перукарської майстерності. Саме у Стародавній Греції з'явилися перші професійні перукарі - "каламістри". Ця назва походить від назви щипців для завивки волосся. Металеві стержні "каламіс" були вдосконалені в щипці для завивки волосся "каламіструми".
Техніка виконання зачісок постійно вдосконалювалася. Можна було побачити поєднання різноманітних локонів: трубчастих, кільцеподібних, спіральних (рис. 1.28 е). Деякі ритуальні й нарядні зачіски прикрашали над чолом бантом із волосся, який нагадував метелика. Таку зачіску називали "цикада", або "бант Аполлона" (рис. 1.29).
Греки вважали, що густе довге волосся - найкраща прикраса вільної людини. Тому в Стародавній Греції завжди, від зародження держави і до македонського періоду, поважні мужі обов'язково відпускали бороди та вуса (рис. 1.30).
В Афінах довгі бороди носили чоловіки літнього віку, мудреці. Борода символізувала мужність: її відпускали після 20 років, попередньо присвятив-ши перший юнацький пушок богам. Отже, обличчя голили вільні молоді юнаки, в яких борода росла ще повільно, а також раби. Після македонського загарбання чоловіки голили бороди й у зрілому віці.
З македонського періоду гоління обличчя стало популярним серед усього чоловічого населення. В класичний та елліністичний періоди чоловіки почали скорочувати довжину волосся, особливо на потилиці, зовсім відкриваючи шию. Вони вже не випускали локонів над чолом і пасом волосся з боків. Раби завжди мали коротку стрижку. Практично всі чоловічі зачіски доповнювали лобними пов'язками, обручами, шнурками, стрічками (рис. 1.31).
Лише коли почали носити коротке волосся, від лобних пов'язок поступово відмовились. У свята чоловіки змазували бороди і зачіски ефірними оліями, посипали розмеленою крейдою, борошном з бобів, порошком із духмяних трав. Греки вміло поєднували форму зачіски з особливостями обличчя. Від природи вони мали густе темне волосся, хоча дуже частозмінювали його природний колір. У поемах Гомера "Іліада" та "Одіссея" згадуються правителі й герої з гіацинтово-червоним волоссям, золотокосі богині,
Рис. 1.29. Бант Аполлона Рис. 1.30. Борода та вуса у
Loading...

 
 

Цікаве