WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Перукарське мистецтво у західній Європі XV - початку XVI ст. - Реферат

Перукарське мистецтво у західній Європі XV - початку XVI ст. - Реферат

деформуючи їх. Непристойно було з'явитися в товаристві з оголеною шиєю, плечима, грудьми. Тому і жіночий, і чоловічий одяг мав високі коміри до підборіддя. Вузькі, тісні й жорсткі форми одягу, що приховували фігуру, одноманітність кольорів, велика кількість мережива, коштовного каміння, перлів, нашитих на костюм, - характерні риси іспанської моди XVIст.
Чоловіки носили короткі стрижки, волосся укладали без проділу, зачісуючи його від чола до потилиці (рис. 2.33). На потилиці волосся було коротким. Вуха залишали відкритими.
Рис. 2.34. Зачіска з валиками Рис. 2.35. Роздвоєна борода
У деяких чоловіків волосся стирчало, нагадуючи сучасну стрижку "їжак". Наприкінці XVI ст. зачіски стали трохи пишнішими, особливо спереду. Чоловіки укладали волосся, наслідуючи жіночі серцеподібні зачіски з валиками (рис. 2.34).
На початку XVII ст. зачіски чоловіків стали довшими. Волосся вже закривало вуха, а на потилиці спадало на комір. Зачіски чоловіків доповнювалися вусами, бородою і невеликими бакенбардами. Найпопулярнішою була загострена борода, яка мала назву "еспаньйолка". Носили також круглі, овальні, роздвоєні бороди (рис. 2.35). Доповнювали їх вуса різноманітної форми: опущені донизу, підкручені догори; часом вони стирчали в боки. Зустрічалися навіть багатоярусні вуса.
Вусів без бороди майже не носили. На початку XVII ст. підголювали щоки, залишаючи "еспаньйолку" лише на підборідді, кінці вусів при цьому підкручували догори. Деякі чоловіки носили в одному вусі сережку-перлинку у вигляді краплі.
В Іспанії жіночі зачіски, як і чоловічі, не були схожі ні на італійські, ні на німецькі. Відповідно до стилю іспанського одягу, жінки зачісували волос-ся догори.
а б
Рис. 2.36. Жіночі об'ємні зачіски: а - з хвилеподібними об'ємами на скронях; б - з валиками
Рис. 2.37. Зачіска з валиком у формі серця
Спочатку були поширені досить плоскі зачіски з прямим проділом або без нього, із завитими пасмами по всій голові, укладені хвилями (ондуляція, рис. 2.36 я), а також укладеними паралельними рядами чи у вигляді валиків на скронях (рис. 2.36 б).
Найпопулярнішою була зачіска з вишуканим валиком, яка за формою нагадувала серце (рис. 2.37). У святкових зачісках таких валиків могло бути кілька. Ці зачіски поступово стали урочисто високими. Для їх виконання використовували підкладні валики, металеві каркаси. Наприкінці XVI ст. зачіски стали високими, конусоподібними (рис. 2.38).
Іноді на потилиці укладали плоскі вузли або ободи з кіс, що зовсім не заважало високим комірам. Часто зачіскам давали назву за їхнім силуетом - "груша", "конус", "серце", "кегля" (рис. 2.39).
У представниць панівної верхівки можна було побачити зачіски, вико-нані на перуках русявого або рудого кольору. Такі перуки робили не тільки з волосся, а й з ниток. Доповнювали зачіски наколками з мережива, нитками перлів, штучними пасмами - золотими і сріблястими локонами. Виконуючи зачіски із завитками, майстри використовували саморобні хімічні, парові суміші, трубочки для накручування волосся, щоб зберегти завитки якомога довше.
Простолюдинки розчісували волосся на прямий проділ, заплітали коси й укладали їх навколо голови або на потилиці. Дівчата носили розпущене волосся чи "хвіст", прикрашаючи зачіску стрічками, обручами, сітками. Сітки були дуже популярними серед усіх прошарків населення і відрізнялися лише матеріалами, з яких були виготовлені. Доповнювали зачіски чепці з м'якої тканини, що повторювали силует зачісок. Іспанки носили також невеликі шапочки овальної форми, не дуже високі.
Рис. 2.38. Висока, конусоподібна Рис. 2.39. Варіант об'ємних
зачіска геометричних фігур у зачісці
Рис 2.40. Головний убір у стилі "гейбл"
До головних уборів кріпили вуалі. Наприкінці XVI ст. серед прикрас для волосся з'являються гребінці й наколки - блонди (чорні мережива, прикріплювані на потилиці та з боків зачіски), які м'яким драпіруванням спускалися на плечі й спину. "Коф'я де папос" - національний головний убір іспанок із білого полотна - закладався дрібними складками і був по-ширений у XVI ст.
Відомо, що знатні іспанки захоплювалися фарбуванням волосся і посипали його кольоровими пудрами. На чорне волосся наносили пудру фіолетового кольору; блондинки використовували перламутрову пудру з відтінками веселки. Для закріплення зачіски перукарі застосовували баранячий жир, яєчні жовтки, ароматичні помади й олії. Жінки широко користувалися косметичними засобами. Для відбілювання на шкіру наносили креми, пасти, застосовували помаду, парфуми. В останній чверті XVI ст. іспанські аристократки почали надягати на обличчя маски для захисту шкіри від сонця. Поступово маски стали дуже популярними, і вже вважалося непристойним для жінки виходити на вулицю без маски або півмаски. Крім того, маска надавала обличчю деякої загадковості, таємничості, що дуже подобалося жінкам.
Рис. 2.41. Французькі мотиви в моді
(портрет юної Єлизавети у віці 13 років)
Англія. Жіночі зачіски розвивалися спочатку під впливом італійської моди доби пізнього ренесансу, але з часом перемогла мода на валикоподібні конструкції іспанської зачіски. Наслідуючи іспанську моду, англійські жінки з метою відбілювання шкіри наносили на обличчя велику кількість свинцевих білил, що призводило до сумних наслідків - білила роз'їдали шкіру. При англійському королівському дворі стало популярним руде волосся, з'явилися перуки.
Портретний живопис дає змогу дослідити еволюцію англійської моди. На портреті леді Пльфорд (1527) Ганс Гольбейн Молодший намалював жінку в типовому головному уборі того часу, який називався "гейбл" (рис. 2.40). Він складався з кількох частин: нижня - каркас, що створює спереду гострий кут, такі ж кути знаходяться на рівні скронь. Спереду каркас обшитий стрічкою з парчі. Зверху надягали чепець із білої парчі - койф, а на нього - розкішно вишиту шапочку такої ж форми. На потилиці шапочка становила жорсткий випуклий квадрат, обтягнений чорною тканиною; до нього кріпили покривало.
Поєднання англійської, іспанської та французької мод спостерігаємо на портретах королеви Єлизавети. Французькі мотиви в моді можна помітити на портреті юної Єлизавети у віці 13 років (рис. 2.41). Невідомий художник відтворив зачіску з волосся, розділеного на прямий проділ, на скронях - гладенькі півкола. Вуха трохи прикриті, на голові французький чепець, прикрашений перлами і коштовним камінням. На останніх портретах коро-лева Єлизавета показана в пишній розкоші апгло-іспанської моди. Зачіски були валикоподібні, круглі, серце- та грушоподібні.
Франція. Французька мода XVI ст. не була одноманітною. У
Loading...

 
 

Цікаве