WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Перукарське мистецтво Середньовіччя - Реферат

Перукарське мистецтво Середньовіччя - Реферат

(а) і "баранячий ріг" (б)
На межі романського й готичного періодів з'явилася зачіска з "темплетами". На тім'ї до маківки робили прямий проділ, розчісували волосся на скроні. З обох боків заплітали три-чотири кіски, які обрізали на рівні підборіддя або підгортали всередину. Це й були "темплети". На потилиці волосся зачісували догори і формували зверху невеликий вузол.
Пізніше "темплети" почали вкладати в спеціальні сітки, футляри, пенали (рис. 2.8). Таке оформлення зачіски зустрічалося серед знатних жінок. Коли закривали кіски, жінки змінювали оформлення зачіски зверху. На тім'ї тепер робили декілька вертикальних рядів і укладали волосся джгутами.
Наприкінці романського періоду носили зачіску з петлями: волосся ділили на прямий проділ, з кожного боку його зачісували догори, заплітаючи кіски, які потім укладали у вигляді петель. Церква й надалі переслідувала жінок, які носили відкрите волосся. Жінки вигадують новий спосіб прикриття волосся: голову перев'язують "барбетами" - довгими, широкими смугами, що нагадують шарф (рис. 2.9). З одного боку, волосся начебто було прикрите, з другого - зачіску все ж можна було побачити. Щоб закрити шию, надягали спеціальний шарф - "горж". Він був високим, іноді вище рівня вух (рис. 2.10). У XIII ст. настає третій період середньовіччя - готичний. Розвиток стилю готики належить до останнього періоду се-редньовіччя і пов'язаний із зростанням вільних міст, зміцненням цехових організацій майстрів, розвитком торгівлі та зародженням нового класу міського населення - бюргерів. У той же час панувала "велика інквізиція", лютувало аутодафе (спалювання на вогнищі людини, звинуваченої в чаклунстві або проголошеної єретиком). У процесі боротьби різних суспільних сил зароджувалися нові форми, нове мистецтво, новий стиль.
Рис. 2.8. Зачіска з "темплетами" Рис. 2.9. Зачіска з "барбетами"
Готична мода знаменувала собою "золоту осінь" середньовіччя, яка принесла багатий урожай творчих напрямів і досягнень у розвитку мистецтва. Із ХІV-ХV ст. у мистецтві переважали стрімкі, загострені готичні форми, що знайшло відбиття і в моді. У чоловіків з'явилися загострені до-гори і валикоподібні капелюхи, ковпаки, драпіровані шаперони, великих розмірів циліндри, невеликі за розмірами із вилогами шапочки, прикрашені пір'ям; взуття стає гостроносим.
У моду ввійшли довгі загострені вуса, загострена борода (рис. 2.11).
Чоловіки носили довге волосся, закручуючи його кінці догори, що надавало зачісці дзвоноподібної форми. Зустрічалися зачіски з волосся помірної довжини, рівненько підстриженого на потилиці; на чоло випускали прямий короткий чубчик. У чоловічих зачісках з'явилися прямі проділи. Так виник новий естетичний образ людини (рис. 2.12).
У період пізньої готики можна було зустріти чоловіків, які коротко підстригали волосся, а на потилиці й скронях навіть голили. Така зачіска дуже нагадує українську "під горщик".
Після хрестових походів на Схід одяг, головні убори й аксесуари почали прикрашати перлами. З'явився звичай вишивати перлами.
Жінки готичних часів намагалися виглядати слабкими, млявими, худорлявими. Представниці знаті носили глибоке декольте. Модними вважалися маленькі, високо підняті, круглі груди, які для більшого ефекту прикривали легкими тканинами.
З кінця XIV і особливо в XV ст. місце зачісок у жінок займають головні убори, їхня краса і незвичайність форм захопили не одне покоління. Головні убори заможних жінок відзначалися не тільки різноманітністю, а й величезними розмірами.
Рис. 2.10. Високий шарф "горж"
Рис. 2.11. Форми борід і вусів (ХІV-ХVст.)
Рогоподібні головні убори мали горизонтальне розташування (рис. 2.13). Щільно набиті тканиною, вони нагадували роги, пришиті до спеціального ажурного капелюшка.
Такі капелюшки могли мати в своїй основі сітку, рясно прикрашену перлами, коштовним камінням, золотими нитками або просто вишивкою. Зверху на "роги" кріпили вуаль.
Не менш популярними були V- та серцеподібні головні убори, також багато прикрашені різними аксесуарами. V- подібні форми розходилися від центру в боки (рис. 2.13 в). Вони були спрямовані по-різному: одні стирчали горизонтально, як роги бика; другі піднімалися догори й загинались убік і назад; треті розвертались у боки під кутом. Відстань між кінцями "рогів" іноді сягала одного метра, а висота - п'ятдесяти сантиметрів.
На основі подібних форм з'явилася так звана "цукрова голова" - головний убір, що нагадував за формою гарбуз. Він також рясно прикрашався і доповнювався вуаллю (рис. 2.13 г). Найпопулярнішим і найекстравагантнішим у період готики був "енен" - конусоподібний ковпак (рис. 2.13 ). Спочатку це були невисокі за формою ковпаки з відрізаними верхівками. Поступово їх висота зросла майже до шістдесяти сантиметрів. Шили "енени" з жорсткої тканини, твердих матеріалів, які потім обтягували полегшеними тканинами. До них кріпили тонкі вуалі - "омюзі", які або просто накидали на ковпакиенени, або драпірували, випускали на обличчя, або складали у вигляді "метелика", іноді навіть подвійного. Коли носили такі головні убори, на чоло часто випускали тонке пасмо волосся чи кіску, укладаючи їх півмісяцем. Були "енени" зі стрічкою (частіше чорною), що звисала з обох боків уздовж обличчя. Довжина вуалі, яка кріпилася до головних уборів, залежала від соціального стану жінки.
Рис. 2.12. Чоловіча зачіска з прямим проділом
В народі жінки обмежувалися хустинками, які вони намагалися також драпірувати.Характерною рисою моди було високо відкрите чоло (рис. 2.13 е).
Використання прикрас та оздоблення одягу залежали від суспільного становища жінки. Знатні жінки прикрашали одяг хутром, багатою вишивкою, носили рукавички, гарні пояси. Серед ювелірних прикрас переважали ланцюжки, сережки, персні. Часто сережки були відсутні, тому що головні убори або зачіски закривали вуха.
Тільки в добу пізньої готики, на межі Відродження, під впливом італійської моди у заміжніх жінок з'явилися відкриті зачіски.
Час середньовіччя є унікальним, найдовшим в історії людства після Різдва Христового. Ця епоха поєднала багато народів, дала життя новим державам, стала основою для розвитку нових політичних, економічних, культурних та естетичних напрямів.
Рис. 2.13. Жіночі головні убори кінця XIV ст.:
а - з об'ємами на скронях; б - рогоподібний; в - V-подібний; г - "цукрова голова"; д - конусоподібний ковпак "енен"; е - "енен" зі стрічкою
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Будур Н. История костюма. - М.: Олма-Пресе, 2001.
2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. - К.: Мистецтво, 2003. 26 с.
3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. - М.: Иск, 1968.
4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. - 320 с.
5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. - СПб.. 1910. - 176 с.
8. Матейко К. М. Український народний одяг. - К.: Наукова думка, 1996.
9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. - К.: Наукова думка, 1996. - 112 с.
10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. - М.: Аваита, 2002.
11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. - М.: 2003.
12. Пономарьжов А. Українська минувшина. - К.: Либідь, 1993.
13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. - К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. - К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. - К., 1961.
16. Ясіевич В. Про стиль і моду. - К.: Мистецтво, 1968.
Loading...

 
 

Цікаве