WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Перукарське мистецтво Середньовіччя - Реферат

Перукарське мистецтво Середньовіччя - Реферат

пеналами, складними головними уборами. Розпущене волосся, як ознаку незайманості, носили лише незаміжні дівчата. Не сховане головним убором волосся у жінок церква вважала "спокусою сатани", "хвостами диявола".
Наперекір диктату церкви довге, розплетене волосся на "варварську" манеру, крім дівчат, носили й деякі жінки. У такому разі волосся підтримували обручем. Заміжні жінки укладали волосся в гладеньку зачіску. При цьому коси обкручували навколо голови або закручували на потилиці. Іноді тугі пучки волосся у вигляді валика укладали вздовж потилиці. Носили зачіски з переплетених стрічками жмутів волосся, що спускалися з обох боків уздовж тіла (рис. 2.4).
Відомі зачіски, коли жінки заплітали з боків коси, а потім укладали їх горизонтально від скронь до потилиці. Наприкінці ранньофеодального періоду, у зв'язку із захопленням "лицарською" модою, у жінок з'явилася зачіска під назвою "лицарська коса" (рис. 2.5). Більшої популярності ця зачіска набула в наступному, романському, періоді середньовіччя.
У IX ст. модними стали хустки, подібні до покривал. На візантійську манеру зверху на хустку жінки у вигляді прикрас надягали пов'язки, обручі, діадеми. Знатні дами носили коропоподібні головні убори, прикрашені церковною символікою у вигляді хрестів. Хоча багаті жінки й прикрашали головні убори коштовностями, у цей період використання прикрас було обмеженим. На думку духовенства, прикрашати себе було справою не від Бога.
Новий етап середньовіччя, що увійшов в історію як романський період, позначений зростанням міст, розквітом архітектури, торгівлі. Романська архітектура характеризується спорудами суворо оборонного призначення. Це замки феодалів, церкви, монастирі з товстими стінами. Основні риси сти-лю - спокійні, монументальні форми, чітка конструкція, стримане застосування декору. В XI ст. поширився вплив Франції як країни високої культури. Життя стало менш замкненим. Але могутність церкви продовжувала зростати. Характерною рисою романського періоду стали також хрестові походи.
Особливого розвитку в цей період досягло перукарське мистецтво. Помітними стали зміни в жіночому та чоловічому одязі. У XII ст. з'явилися цехи голярів, які об'єднали перукарів. Роботи було багато. Однак під час хрестових походів багато лицарів присягалися не стригти волосся. На основі професії цирульника з'явилася нова - фельдшер, тобто польовий перукар (feld- поле, scheren - стригти). Фельдшери йшли з лицарями на війну, але замість того, щоб стригти волосся, частіше подавали першу допомогу пораненим. Анатомічні знання дозволяли їм освоїти цю нову і потрібну професію.
Рис. 2.4. Зачіска з Рис. 2.5. Зачіска під
переплетених стрічками назвою "лицарська
жмутів волосся коса"
Оформлення борід і вусів досягло особливого розвитку в містах. Вуса носили практично всі чоловіки, їхні форми були різноманітними. Іноді вони стирчали вгору або в боки. Щоб справити відповідне враження на суперника, вуса завивали, збивали, начісували на щоки, причому кінці стирчали догори (вуса "бровадо"). У Франції моду на вуса та бороди диктували, як правило, королі, а придворні наслідували їх, поширюючи певні модні форми борід і вусів.
Були й особливі форми укладання (носіння) борід. У XII ст. борода, випущена зверху лат, сприймалася як виклик ворогу. Бороду ворога використовували і для захватів, кидків, проведення больових прийомів. У німецькому епосі "Сага про Нібелунгів" розповідається, що коли карлик Альбрих, який охороняв скарби Нібелунгів, розбив Зігфриду щит, той виконав борцівський прийом, схопивши його за бороду.
Хрестові походи внесли великі зміни в моду середньовічної Західної Європи. Воїни, які поверталися з хрестових походів, везли з собою багато дивовижних речей та нових ідей. Хрестоносці бачили чоловіків, одягнених у легкий практичний одяг, і жінок... у штанях. Перший, поки ще несміливий, крок проти церковних настанов виявився в тому, що з-під одягу почали з'являтися ноги. А потім вже нічого не могло зупинити "революцію": "сатана моди" видерся на волю, і всю Західну Європу охопила така лихоманка моди, якої ще не знала історія.
У XII ст. чоловічі зачіски робили переважно з коротко підстриженого волосся над чолом, часто з окремо закручених пасом, що пучками спадали донизу, формуючи своєрідний чубчик. На потилиці відрощували досить довге волосся, його підв'язували пов'язкою або шнурком. У цей період чоловіки - представники панівної верхівки - наносили на бороди віск, розділяючи волосся на окремі пасма (рис. 2.6). Бороди завивали в локони, заплітали у них золоті нитки. Довжина борід була різноманітною, як і їхня форма. Однак борода завжди була широкою й починалася від щік.
У XIII ст., в період найвищого розвитку романтичного "культу жінки", деякі франти відрощували довге волосся, завивали його в локони і навіть прикріпляли до зачіски накручені штучні пасма. Серед знаті у XIII ст. поступово зникли бороди та вуса, обличчя почали голити. Бороди і вуса продовжували носити в колах найвищої знаті та серед простого народу. Волосся бороди і вусів красиво завивали, підстригали та фарбували хною.
Жіночий образ у романський період також змінився. Жінки стали сміливішими. Один із проявів сміливості - використання парфумів. Дами користувалися пудрою, помадою, туалетною водою з троянд, ефірними оліями, завезеними із східних країн, духами.
Рис. 2.6
Борода у чоловіків у XII ст.
Ще в ранньому середньовіччі використання парфумів дозволяли собі лише церковники; у побуті ж парфуми були заборонені "для уникнення спокуси". Про них в Західній Європі забули надовго. І тільки з початком хрестових походів лицарі стали привозити додому спеції, мішечки з духмяними порошками. Парфумовані олії почали використовувати для змазування тіла. Грубий, схожий на монастирське вбрання, одяг поступово змінився на гарні шати, що підкреслювали фігуру. Жінки продовжували носити "лицарські коси". Вони мали багато варіантів. Особливо популярними "лицарські коси" були в період культу Прекрасної дами. Волосся переплітали стрічками з шовку, тонкої шкіри, смужок тканин. На скронях заплітали одну чи дві коси з кожного боку або формували пучки - вплітали стрічки, вставляли штучні пасма і таким чином подовжували косимайже до підлоги. Якщо плели по косі з кожного боку, то їх додатково перев'язували між собою стрічкою. Такі ж коси заплітали й на потилиці. В цьому разі вони спускались уздовж спини, підкреслюючи красу жіночої фігури.
У середні віки, якщо жінка була невірною своєму чоловікові, то священик міг привселюдно зістригти їй волосся на голові. Модним вважався золотавий (не рудий) колір волосся у жінок. Він був символом невинності. "Золотокоса" в той період означало "обрана". Разом із тим церква вважала, що неприродний колір волосся - це від сатани, знак спокуси. Якщо помітили, що жінка фарбує волосся, її могли навіть спалити, звинувачуючи у чаклунстві. Але жінки, порушуючи заборону церкви, фарбували волосся відварами чи настоями з різних трав.
Зачіски і головні убори Х-ХІП ст. були досить різноманітними. Проте з моди не виходили і зачіски попереднього періоду. Жінки й далі укладали заплетене в коси волосся навколо голови у вигляді обідка. Іноді на скронях укладали горизонтальні ряди, складені з кіс, джгутів або тонких валиків, підтримуваних стрічкою. Особливої популярності набули зачіски "равлик", "баранячий ріг" (рис. 2.7). У першому випадку волосся поділяли прямим проділом від чола до потилиці, на скронях збирали в пучки, перекручуючи разом із стрічкою в джгут і закручуючи по колу на скронях. Жінки панівної верхівки прикрашали такі зачіски намистом із перлів, коштовним камінням. У другому випадку замість джгутів заплітали коси І також по колу закручували на скронях.
Рис. 2.7. Зачіски "равлик"
Loading...

 
 

Цікаве