WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Перукарство в Росії (ХV-ХVІІІ ст.) - Реферат

Перукарство в Росії (ХV-ХVІІІ ст.) - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Перукарство в Росії (ХV-ХVІІІ ст.)
Татаро-монгольська навала надовго затримала розвиток Русі й призвела до майже 200-річного її відставання від передових на той час західноєвропейських держав. У XIV-XV ст. на Русі відбувався повільний процес подолання роздрібненості й створення єдиної російської держави, її основну територію становили землі Владимиро-Суздальська, Новгородська, Муромо-Рязанська, а також частина земель князівства Чернігівського. Центром об'єднання російських земель і формування єдиної держави у ході наполегливої боротьби з іншими політичними центрами стала Москва. Завдяки об'єднанню та зміцненню Русі під владою московського великого князя створилися умови для приєднання до Російської держави захоплених татарами земель. У 1480 році Русь визволилася від татаро-монгольського іга. Російська держава на чолі з Москвою почала швидко розвиватися: збільшувалася її територія, зростала військова могутність, зміцнювався міжнародний авторитет, відновлювалися і розширювалися зовнішньополітичні, торговельні й культурні зв'язки із Сходом і Заходом. Разом із тим посилювалася феодально-кріпосницька система експлуатації трудового народу: завершувався процес покріпачення селянства. Новий розкіт ремесел стимулювався збагаченням царського двору і знаті. Важливу роль у житті Московської держави відігравала православна церква, яка підкорила своєму контролю все духовне життя суспільства. Тривале відособлення Русі від інших країн сприяло дальшому розвитку давньоруської культури цілком самостійним, своєрідним шляхом, а становлення руської народності й зміцнення Російської держави в ХVІ-ХVІІ ст. закріпили ці відмінні особливості російської культури і побуту.
Російська мода дуже відрізнялася від західноєвропейської й загальним своїм виглядом, і окремими елементами. Вона розвивалася цілком самостійно і являла собою подальшу еволюцію давньоруських костюмів та зачісок. Основа чоловічого костюма - сорочка, порти - шипун, каптан, ферезея, шуба.
Збереглося багато свідчень про зачіски Московії (друга половина XV-XVII ст.) епохи Російської централізованої держави, коли художньо-матеріальна культура, що сформувалася на московських землях, набула загальноросійського значення. Зачіски у допетровські часи були досить своєрідні й значно відрізнялися від моди, що побутувала у Західній Європі.
Прибирання голів у чоловіків зводилося переважно до напівдовгого волосся. Його розчісували "шапкою" - навсібіч від маківки. Волосся часто підстригали у вигляді невиткого чуба на чолі. У народі, особливо серед ремісників, розчесане "шапкою" волосся підтримували туго зав'язаним навколо голови шнуром (рис. 7.23 а).
Збоку волосся сягало кінчиків вух і прикривало їх зовсім або ж вуха було видно між двома пасмами. На потилиці продовжували традиційно зрізати волосся на рівні потилиці "під скобу" (рис. 7.23 6).
Тільки наприкінці XVI ст. серед бояр і дворян починав поширюватися східного походження звичай повністю голити голови або стригти волосся навколо всієї голови, залишаючи його коротко підстриженим на маківці. Така зачіска, проте, навіть серед знаті не набула повсюдного поширення: вона викликала осуд з боку церкви та більшості правлячої царської верхівки, що дотримувалася старих одвічних традицій. Наприкінці XVII ст. деякі бояри носили нову зачіску - довге, розчесане зверху по центральному проділу волосся, що вільно спадало пасмами до плечей.
Борода вважалася символом "боголєпія" й відчуження від "латинства". Широкі бороди носили бояри, духовенство.
Відрощування борід і вусів замолоду залишалося обов'язковим аж до XVII ст. - до того часу, коли молодь із знатних кіл починала іноді голити обличчя. У зрілому віці борода та вуса традиційно збереглися до кінця XVII ст. Гоління бороди засуджувалося ще гостріше, ніж гоління голови. Бороди відрощували завжди повними від щік; їм надавали різноманітних форм: широкі й довгі, короткі, підстрижені "лопаткою" або загострені, оформлені півколом. Велика широка борода продовжувала побутувати як ознака доброчесності й статечності. Вуса так само відрощували повними, спущеними вниз, у бороду. Лише наприкінці XVII ст. у придворних колах знаті вперше спостерігалися окремі випадки гоління бороди у людей зрілого віку. При цьому залишалися тільки вуса, але вже підстрижені, з тоншими кінчиками, дещо загнутими догори. Таке прибирання волосся на обличчі поєднувалося із зачіскою з довгого волосся; воно надавало обличчю схожості із західноєвропейськими модами XVII ст.
Дотримуючись давньоруської традиції, в XIV-XVІI ст. чоловіки ходили без шапок тільки вдома. Тому головний убір був неодмінним доповненням до зачісок. У середовищі дворян і бояр навіть удома носили невелику ярмулку - таф'ю з шовкової тканини, що прикривала верх голови.
Рис. 7.23. Чоловічі зачіски:
а - "шапкою", пов'язана шнурком; б - "під скобу"
Рис. 7.24. Дівочі зачіски:
а - дві коси; б - дві коси з розпущеними бічними пасмами і накісниками; в - дівочий вінець із ряснами та підниззю
З XVI ст. таф'ю почали носити і як парадний головний убір на офіційних прийомах. Для таких випадків її пишно оздоблювали шиттям із перлів та коштовного каміння. Найпоширенішим головним убором був гостроверхий ковпак, який носили всі чоловіки - від селян до царя. Феодальна верхівка носила шапки ще двох видів: мегерку з узорчастих тканин і хутряними закотами з розрізом спереду, над яким прикріплювали аграф, китиці з пір'я або коштовне каміння та боярську шапку з хутра "стовбурець".
Згодом із "стовбурця" утворилася висока горлатна шапка - парадний головний убір думних бояр ХVІ-ХVП ст. їх виготовляли з хутра, знятого з горла соболя, бобра, куниці чи чорнобурої лисиці. Горлатні шапки бояри не знімали навіть у присутності царя.
Російський жіночий одяг ХІV-ХVІІ ст. складався з сорочки, сарафана, літника, тілогрії, опашниці, шуби.
Усталеного ще в Стародавній Русі звичаю, згідно з яким заміжнім жінкам заборонялося виходити на вулицю без головного убору (простоволосими), а дівчатам дозволялося носити його відкритим, цілком дотримували до самого кінця XVII ст. Тому й убрання голів у дівчат і жінок продовжувало чітко відрізнятися, зберігаючи успадковані від попереднього періоду давньоруські форми й способи. Товста коса була універсальною дівочою зачіскою всіх верств тогочасного суспільства. Траплялося також носіння розпущеного волосся та двох кіс, так само
Loading...

 
 

Цікаве