WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Особливості моди другої половини XX ст. - Реферат

Особливості моди другої половини XX ст. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Особливості моди другої половини XX ст.
Нові технічні й технологічні можливості сприяли розвитку перукарського мистецтва, допомагали рухатися вперед, знаходити нове і невипробуване. Так, на початку 50-х років XX ст. було зроблено спробу знову відродити жіночу стрижку в стилі "бубі копф", але не надовго. Популярності набули зачіски, які виконували за допомогою гарячих щипців (рис. 5.13 а, б, в). При цьому укладку робили як на короткому, так і на довгому волоссі. А найбільш модними кольорами волосся стали бронзові, платинові, кольори латуні, міді.
Широко застосовували скульптурні буклі, локони, хвилі, їхні комбінації. Використовували також папільйотки, бігуді. Носили зачіски з косами, укладеними у вигляді обідка або кошика.
На початку 50-х років чоловічі зачіски зазнали певних змін, але не таких радикальних, як жіночі. Як і раніше, модними були короткі стрижки, проділи, напівпроділи, чубки. Зачіски чоловіків у 50-ті роки були переважно короткі, охайні. Продовжували носити "бокс", "напівбокс", "польку", "їжак", "бобрик", "каре", так звані літні англійські стрижки. Набули популярності "венгерка", "канадка", класична та пластична стрижки. Вони відзначалися високою технологією виконання (рис. 5.14 а, б, в).
Рис. 5.13. Модні зачіски 50-х років XX ст.:
а - з буклями; б - з валиками і косами; в - зачіска, виконана гарячими щипцями
У чоловіків середнього віку іноді зустрічалися невеликі напівкруглі "кубинські" бороди (рис. 5.14 г).
Цілою епохою в розвитку світової моди стала поява образу короля рок-н-ролу Елвіса Преслі. Рок-н-рол - явище не лише у музичному мистецтві США. Це стиль у світовій моді, який став основою багатьох сучасних напрямів різних видів мистецтва, у тому числі і перукарської моди. Зачіски в стилі Елвіса Преслі з об'ємом волосся над чолом у вигляді кока тривалий час залишалися популярними в різних країнах світу.
Рис. 5.14. Чоловічі стрижки 40-50-х років:
а - "полька"; б - "молодіжна"; е - хлопчачі стрижки (бобрик, чілка); г - стрижки, доповнені бородами: "російська", "кубинська", "жабо"
Європейські професійні об'єднання перукарів у 50-х роках XX ст. започаткували проведення двічі на рік (весною та восени) оглядів нових напрямів перукарської моди. Це і було початком сучасного міжнародного конкурсного руху.
а б
Рис. 5.15. Хімічна завивка 50-х років: а - з дрібними кучерями; б - з укладкою на бігуді
Рис. 5.16. Жіноча стрижка 50-х років
У жіночій моді популярністю користувалася хімічна завивка (рис. 5.15 а, б).
У середині 50-х років XX ст. в жіночій моді знову стала популярною стрижка (рис. 5.16). У цей час перукарі, створюючи нові зачіски, використовували прийом тупірувашш волосяних пасом, завдяки чому зачіска набувала висоти, більш стійкого, важкуватого силуету (рис. 5.17 а, б).
Популярними були зачіски в стилі кінозірки Мерилін Монро з великими локонами на білявому волоссі (рис. 5.18). У 50-х роках розширилися ділові зв'язки серед країн Східної Європи в найрізноманітніших формах: міжнародні виставки, виставки-ярмарки, що супроводжувалися демонстрацією моделей одягу і зачісок. Це сприяло обміну досвідом, підвищило рівень розвитку перукарського мистецтва, визначило основні напрями вітчизняної моди. В жіночій моді країн Східної Європи поширилися зачіски, які отримали назви завдяки своєму силуету - "цукрова голова", "вулик".
У 1960 р. з'явилися металеві бігуді для плоскої (горизонтальної) накрутки з діаметром до п'яти сантиметрів. Бігуді, що використовувалися раніше, були тонкі й створювали на волоссі дрібні завитки, легку хвилястість.
Рис. 5.17. Зачіски з використанням прийому тупірування волосся:
а - з симетричним розподілом пасом; б- з асиметричним розподілом пасом в - з мілкою
Жіночі зачіски 60-х років характеризуються досить великими об'ємами, використанням начосу, знебарвленням волосся. Зачіски незалежно від довжини волосся мали подовжену форму на маківці, популярними стали прямі чілки.
Рис. 5.18. Зачіска у стилі Мерилін Монро
У Парижі Жак Дессанж ввів у моду начоси з волосся, які потребували ретельного догляду та регулярного відвідування перукарень. Жінки носили зачіски з довгого волосся: "вулик", "бабетта", "тюльпан" (рис. 5.19). Одна з таких зачісок - "бабетта" - була особливо популярною. Цю назву пов'язують з іменем героїні французького фільму "Бабетта йде на війну". Молоді жінки і дівчата у 50-60-х роках XX ст. досить часто наслідували модні зачіски кіноактрис - Бріжіт Бардо, Марини Владі, Одрі Хепберн, Елізабет Тейлор та інших, які стали символами краси того періоду. На тривалий час увійшло в моду довге біляве волосся, що вільно спадало на спину і плечі.
Об'ємна маківка підкреслювалася стрічками, легкими шарфами, косинками, бантами (рис. 5.19 г).
Цей популярний стильовий напрям має свої відмінності у країнах Європи. Так, відомі варіанти російської стрижки, австрійської (комбінація короткого волосся на потилиці знизу і каре подібної форми зверху), французької (коротка стрижка, виконана бритвою) а також стрижки гаврош (комбінація російської стрижки на потилиці й французької зверху). Усі ці стрижки мають об'єм на маківці (рис. 5.20).
Для створення хвиль і локонів, які б нагадували природні кучері, швейцарський перукар-модельєр Крамер використовував спеціальні бігуді для вертикального накручування. Особливість його винаходу полягала в тому, що волосся, накручене на бігуді, у процесі сушіння зберігало округлість і рівномірний натяг усього пасма. Це забезпечувалося завдяки круглій формі бігуді й спеціальному затискачу. Метод вертикального накручування волосся активізував появу нових інструментів і пристосувань.
У згаданий період вершини творчості досяг перукар Гійом. Він упровадив новації в техніку стрижки, пропагуючи метод "double соuре", що запобігав градуюванню волосся. Його зачіски були популярними в усьому світі (рис. 5.21). Цей метод знайшов певне своє продовження у творчості інших перукарів. У 50-х роках розпочав діяльність англійський перукар Відал Сессун.
Рис. 5.19. Жіночі зачіски 60-х років із довгого волосся:
а - "бабетта"; б - "тюльпан";
в - варіант зачіски з шиньйоном;
г - об'ємна маківка, підкреслена стрічкою
Наприкінці 50-х років він мав у центрі Парижа власний салон, де почав проводити технологічні експерименти з удосконалення стрижки. В моду увійшла стрижка, з'явилися зачіски типу "гаврош", "паж". Зачіска типу "гаврош" складалася з коротких пасом по всій голові й довгих, що спускалися на шию та плечі (рис. 5.22).
Рис. 5.20. Жіночі зачіски 60-х років з короткого волосся:
а - градуйована стрижка; б - варіант "російської" стрижки; е - "французька" стрижка; г - стрижка "гаврош"; д - комбінована
Loading...

 
 

Цікаве