WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Конкурси перукарів як форма розвитку професійної майстерності - Реферат

Конкурси перукарів як форма розвитку професійної майстерності - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Конкурси перукарів як форма розвитку професійної майстерності
Розвиток майстерності перукарів - це історичний процес, в якому кожне нове покоління увібрало досвід своїх попередників, їхні досягнення і намагалося створити щось нове, небувале, задовольняючи смаки й потреби клієнтів. Конкуренція між майстрами перукарського мистецтва за всіх часів була і є умовою розвитку їхньої майстерності. Тому проведення конкурсів перукарів стало відкритою формою змагання, розвитку професійної май-стерності учасників конкурсів, а також джерелом нових ідей та напрямів розвитку моди.
Міжнародні конкурси моди і краси почали проводити вже наприкінці XIX ст. Вперше міжнародний конкурс краси був організований П. Т. Барнумом у червні 1853 р. у США. Перукарське мистецтво стало складовою програми конкурсів. У 1947 р. в Парижі відбувся перший світовий чемпіонат з перукарського мистецтва.
До 1960 р. офіційні змагання між вітчизняними перукарями практично не проводилися. Перукарське мистецтво у Радянському Союзі в перше післявоєнне десятиріччя тільки набирало силу: відкривалися нові перукарні, набуваючи постійних клієнтів і ваги у професійному світі. Наприкінці 50-х років почали проводитися міські конкурси на кращого перукаря та кращу зачіску. Започаткували такий рух перукарі Москви - перший конкурс відбувся в 1959 р. Розпочали формуватися і республіканські команди для участі у всесоюзних і міжнародних конкурсах перукарів.
У 1961 р. вперше майстри з СРСР, які вважалися тоді справжніми зірками, поїхали на конкурс у Будапешт, де представляли радянське перукарське мистецтво. Цей конкурс викликав значний інтерес, і саме з нього почався конкурсний рух серед вітчизняних перукарів.
Про перший Всеросійський конкурс перукарського мистецтва 1966 р. журнал "Служба побуту", друкований орган працівників усіх комунальних служб Радянського Союзу, писав: "Москвичі були свідками дев'яти міських турнірів та одного обласного. Але одинадцятий конкурс відкрив новий рахунок - він був першим Всеросійським, організованим Міністерством побутового обслуговування населення РРФСР".
У 70-80-ті роки одним із найбільших підприємств служби побуту в Києві було міське об'єднання перукарського господарства. У його розпорядженні знаходилося понад триста перукарень з обладнаними жіночими і чоловічими залами, манікюрними, педикюрними та косметичними кабінетами. У складі господарства був цех із виготовлення і ремонту перук, шиньйонів та інших постижерних виробів. Щорічно об'єднання надавало киянам і гостям столиці послуги майже на 14 млн. карбованців.
Об'єднання здійснювало також консультаційну, абонементну та інші форми обслуговування. В ньому працювало 2700 кваліфікованих спеціалістів, серед них - 117 перукарів-модельєрів.
Слідом за Будапештським відбувся перший міжнародний конкурс на "Кубок дружби" між перукарями соціалістичних країн. Він проходив у 1962 р. в Берліні з ініціативи перукарських організацій Німецької Демократичної Республіки. Організатори конкурсу ставили перед конкурсантами три завдання: виявлення майстерності, вироблення єдиного напряму моди, формування інтернаціональної єдності майстрів перукарського мистецтва. Конкурс на "Кубок дружби" став досить популярним; було прийнято рішення про його періодичне проведення.
Конкурс засвідчив, що лише ті майстри, які, враховуючи вимоги сучасної моди, володіють технікою зачіски і постійно працюють над її вдосконаленням, можуть успішно виступити й вибороти перемогу.
За умовами конкурсу визначалися певна кількість видів змагань (номінацій), конкретний перелік правил до змагань кожного виду, строки виконання окремих робіт. Кожна робота, виконана на конкурсі, оцінювалася кваліфікованим журі, до якого входили представники всіх країн-учасниць.
Важливою умовою цього конкурсу було те, що майстер, виступаючи, мав показати модель, яка б відображала його розуміння моди, демонструвала можливості стилю у її розвитку, тобто відповідала вимогам не тільки сьогоднішнього, а й завтрашнього дня.
Щоб максимально яскраво продемонструвати свій задум і привернути увагу глядачів-професіоналів до нового рішення, модельєр дещо перебільшує деталі, чітко фіксуючи їх, тобто показує новий силует і форму у статичному вигляді. Зважаючи на сучасний характер конкурсу, та й з естетичних міркувань, він прикрашає модель технічно складними деталями. Тим самим модельєр намагається вигідно подати новий образ. Його завдання - показати своє розуміння подальших змін моди, а також створити на цій основі можливості для виконання повсякденних модельних зачісок.
На початку 70-х років в Україні почали проводити республіканські конкурси перукарського мистецтва, їхнім талановитим організатором був Анатолій Ямпольський (рис. 9.12) - одна із яскравих постатей в історії перукарської справи в Україні, на той час єдиний в СРСР суддя міжнародної категорії (чоловіча номінація). Разом із російським майстром Долорес Кондрашовою, суддею міжнародної категорії у жіночій номінації, він судив міжнародні конкурси країн соціалістичного співтовариства. Анатолій Ямпольський очолював збірну України з перукарського мистецтва на змаганнях у Польщі, Болгарії, Угорщині, Монголії, на Кубі.
У 1971 р. відбувся перший Всеукраїнський конкурс перукарів (м. Львів). Змагалися 27 команд, у складі кожної з них були чоловічий і жіночий майстри та дві моделі. Перше місце зайняли львів'янка Елеонора Заплава та харків'янка Раїса Попкова. У серпні 1974 р. у Ворошиловграді (нині м. Луганськ) відбувся другий Всеукраїнський конкурс перукарів. У ньому взяли участь 54 майстри - переможці обласних і міських змагань. Судейська колегія складалася з модельєрів і майстрів 1-го класу; вона оці-нювала роботу за 30-бальною системою. Майстри з жіночої зачіски виконували повсякденну, вечірню та модельну зачіски, майстри з чоловічої - повсякденну і класичну зачіски. Перше місце зайняли київські майстри Раїса Потапова (жіночі зачіски) та Борис Мольцер (чоловічі зачіски).
У Міжнародному конкурсі перукарів, що відбувся у 1970 р. в Москві брали участь команди соціалістичних країн у складі восьми майстрів - п'яти жіночих і трьох чоловічих перукарів. Жіночі майстри виконували вечірню, модельну та повсякденну зачіски; чоловічі - повсякденну й класичну. Основні вимоги щодо кожної моделі - сучасність і максимальна відповідність зачіски зовнішності й ансамблю одягу моделі.
Рис. 9.12. Судійська колегія (третій праворуч А. Ямпольський)
Наступним кроком у розвитку конкурсного руху став VIII Всесоюзний конкурс професійних перукарів і косметологів, який відбувся у Києві 1988 р. Саме на цьому конкурсі українська команда добилася найвищих результатів! У різні часи до складу збірної команди українських майстрів і збірної Радянського Союзу входили Раїса Потапова, Олександр Ляпіч, Євген Факторович, Людмила Степанова, Тетяна Бондаренко, Людмила Дерев'янко, Олександр Фурман, Світлана Сас, Іван Штирьов, Валентина Міхеєва. Дехто з них згодом став суддями національних іміжнародних конкурсів; крім того, вони виховали плеяду нині видатних українських майстрів.
Порівняно із першими конкурсами сучасні вимоги до їхніх учасників значно зросли. Ускладнюються способи фарбування волосся, які підкреслюють нові форми та лінії зачісок; з'явилися оригінальні прийоми оформлення волосся з використанням сучасних косметичних препаратів, удосконалюються інструменти, обладнання.
Конкурсні роботи видовищні. Вони чітко поділяються на повсякденні, вечірні та фантазійні. Зачіски виконуються згідно із конкурсними правилами й задумкою майстра. Лише при виконанні фантазійних зачісок дозволяються екзотичні прикраси та яскраве фарбування волосся. Участь у конкурсах потребує від майстра значних технічних знань, творчої фантазії та неординарності художнього мислення. Він має представити модель, яка найповніше виражає його розуміння моди в розвитку. Тобто таку, що відповідає не тільки вимогам сьогодення, але й демонструє самобутнє бачення її перспектив (рис. 9.13).
У наш час важливу роль у розвитку напрямів перукарської справи, в підвищенні кваліфікації майстрів у галузі моделювання зачісок відіграють навчально-методичні центри, де викладають і працюють майстри високого класу, призери міжнародних конкурсів. На основі узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду тут проводиться навчальний процес, виховується нове покоління майстрів,
Loading...

 
 

Цікаве