WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Зачіски стилю рококо - Реферат

Зачіски стилю рококо - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Зачіски стилю рококо
Після бароко настав час стилю рококо. У першій половині XVIII ст. тривало вдосконалення придворних поглядів на моду. Законодавцями у моді, як і раніше, залишалися Париж і королівський двір. Однак естетичний ідеал змінився. Порівняно з перевантаженістю та помпезністю зачісок бароко з'явилися деяка легкість, витонченість, граціозність рококо, але залишилася характерна для бароко театральність. Жінки й чоловіки нагадували ляльок, що не мають вікової межі. Надзвичайно модними стали напудрені перуки. Стиль рококо відображав смаки аристократів. Модним, зокрема, було все, пов'язане з морською стихією. Це не випадково, бо термін "рококо" (rососо) походить від слова "раковина" (rocaille). Завиті у візерунки пасма, хвилі, буклі порівнювали з обрисами мушлі, морськими хвилями; навіть викорис-тання пудри для зачісок нагадувало морську піну. З'явилися неймовірно складні зачіски, які виконували "куафери" - висококваліфіковані майстри.
За часів Марії-Антуанетти в Парижі було засновано Академію перукарського мистецтва. Тоді у моді переважала висока зачіска на каркасі (до 70-80 см заввишки), яку називали "куафюра". Таку зачіску прикрашали мереживом, пір'ям, перлами, стрічками й іншими аксесуарами. Своє мистецтво в оформленні зачісок виявляли справжні художники-перукарі (Легре, Леонар, Антуан, Даже та ін.) У Парижі куафер короля Людовика XV метр Легре створив Академію перукарського мистецтва, яка готувала спеціалістів-куаферів.
Рис. 3.11. Зачіска "мала пудрена"
Характеризуючи зачіски стилю рококо, слід зазначити, що на ранньому етапі його розвитку ще можна було іноді побачити зачіски типу "фонтанж". Вони дещо змінилися, стали зручнішими ("фонтанж-комод"). їх, як і раніше, прикрашали наколками з мережива.
На зміну "фонтанжам" з'явилися зовсім нові форми - компактні, з великою кількістю завитків, що нагадували мушлі в морських хвилях. Найчастіше волосся на потилиці зачісували гладенько догори в напрямку маківки. Зачіску посипали пудрою. Мабуть, саме тому її називали "мала пудрена" (рис. 3.11).
Як і в попередні часи, свою назву зачіска часто отримувала на честь жінки, яка її вигадала й перша почала носити. Так, фаворитка короля графиня Коссель до зачіски "мала пудрена" додала два локони, що спускалися з потилиці на плечі й груди, і зачіску стали називати "мадам Коссель". Зачіска мала великий успіх і була відома у багатьох варіантах. Марія Лещинська додала до неї перо та брошку, і зачіску вже почали називати "мадам Лещинська", або "полонез".
Пізніше, в 30-ті роки XVIII ст., з'явився новий силует зачіски. Великі, Овальні, гладенькі, створені зі збитого волосся
Рис. 3.12. Зачіска з великими, овальними, гладенькими формами зі збитого волосся
форми зачісували догори (рис. 3.12). Ці зачіски горизонтально прикрашали стрічками або буклями. В деяких випадках на потилиці додатково кріпили постижі, квіти, випускали з потилиці на груди одне або два пасма. Великі форми зачісок створювали також за рахунок завивки волосся - "тапі". Крім квітів і постижів, подібні зачіски доповнювали стрічками, пір'ям, брошками, посипали пудрою. З метою збереження конструкції складних об'ємних зачісок використовували спеціальні помади для волосся, яєчний білок, тваринний жир.
У деяких жіночих зачісках стилю рококо волосся укладали у вигляді джгутів та кіс або у вигляді вінка, діадеми. Назви зачісок у цей час най-різноманітніші - від імен жінок до назв типу "сумна", "таємниця", "меланхолія" та ІІІ.
Наприкінці 70-х років стала популярною одна з багатьох зачісок Марії-Антуанетти. За силуетом вона нагадувала перевернуту трапецію, виконували її на каркасі, з боків додатково кріпили постижі у вигляді буклів. З потилиці наперед спускали два довгих локони. Зверху зачіску прикрашали пір'ям, намистом із перлів, брошкою, мереживом. Зачіска мала величезний успіх, тому з'явилося дуже багато її варіантів. Вони були різні за розмірами - від помірних до дуже великих (рис. 3.13. а, 6).
Один із варіантів можна побачити на портреті герцогині де Бофор англійського художника Томаса Гейнсборо (рис. 3.13 в).
"Подвійна" зачіска того часу являла собою велику збиту кулю з волосся. Зверху її доповнювали дві-три страусові пір'їни та мереживо, а знизу асиметрично укладали горизонтальні локони: з правого боку - два, з лівого - один. Локони підв'язували стрічками.
Неймовірно вигадливими, декоративними були зачіски типу "фрегат" (рис. 3.14 й), їх робили з великою кількістю постижів створюючи форми, що нагадували бурхливі морські хвилі. Доповнювали такі зачіски моделями кораблів, фігурками людей, прапорцями, стрічками.
Виконували також зачіски, в які кріпили кошики з квітами, фруктами, овочами. Такі "куафюри" сягали до 80 см заввишки, зберігалися декілька днів, навіть тижнів. Зачіска робилася індивідуально і вимагала великої кількості шпильок, пудри, помади, тому намагалися зберегти її якнайдовше (рис. 3.14 б).
Рис. 3.13. Варіанти зачіски Марії-Антуанетти:
а - Жан Франсуа Жаніне. Портрет Марії Антуанетти (1777); б - Томас Гейнсборо. Портрет королеви Шарлотти Англійської; в - Томас Гейнсборо. Портрет герцогині де Бофор
а
Рис. 3.14. Зачіска типу "фрегат":
а - зачіска з моделлю фрегата, доповнена стрічками, пір'ям, квітами;
б - пудрена
Loading...

 
 

Цікаве