WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Природа сюрреалізму - Реферат

Природа сюрреалізму - Реферат

легкість пам'яті сновидінь, що спричинене її мареннями. Такою пам'яттю володіють діти та дикуни (пригадаймо схиляння сюрреалістів перед безпосереднім, наївним світосприйняттям - А.К.). Якщо ми віддаємося цій пам'яті з її мареннями, ми отрумуємо можливість подолати поріг свідомості, переносячися у світ марень. Ці марення постають як результат природного або штучного сну. Відбувається своєрідна екзальтація пам'яті, коли все, крім марень, зникає. Як говорить Гастон Башляр, бувають марення такі глибокі, які допомагають нам настільки глибоко щануритися в нас самих, що вони звільняють нас від нашої історії. "Вони звільняють нас від нашого імені. Ця сьогоднішня самотність повертає нас до самотності першопочаткової. Першопочаткова самотність, самотність дитинства лишає в свідомості деяких людей незнищенні сліди. І все їхнє життя стає сприйнятливим до поетичних фантазій, фантазій, яким відома ціна самотності" .
Занурення в світ марень стає наслідком "бунту", в процесі якого відбувається абсолютне, тотальне звільнення "я", оскільки воно ("я") скидає з себе (в своїй уяві) пута суспільного існування, тягар соціальних, моральних, політичних, сімейних норм і зв'язків, пересуваючись у площину мрії, марення (reve). Це марення означає існування за межами логіки і моральності, в особливому світі розкутої особистості. Отже, бачимо, що сюрреалістичне переміщення в площину марень корелюється з ніцшеанським переходом "по той бік добра та зла": бунтівник-сюрреаліст прагне досягти того самого, що ї ніцшеанська надлюдина (Ubermensch). Але, крім того, це переміщення, перенесення у світ марень спричиняється до приголомшливої своботди вираження, експериментального характеру сюрреалістичної творчості. Зміна типу письма, типу автора, який, по суті, стає лише фіксатором, приладом для записування власний візій і марень, дає світові змогу витворювати світ іншим чином. Гаслами, під якими відбувалася ця зміна, були: "Мандрувати. Пробуджувати. Займатися окультизмом." (Naviguer. Eveiller. Occulter). Для того, щоб відбулася ця зміна, розум не потрібний. Він скомпрометований, тому треба знайти йому заміну, відкрити нові способи пізнання, віднайти нову реальність, справжню - над-реальність.
Таким чином, "трьома китами" сюрреалістичної гносеології стають: звільнення людини, звільнення свідомості, вивільнення духу.
Сюрреалісти відкривають істину, яка полягає в тому, щоб повернутися до "я", зануритися в нього, розкріпачити його. У результаті розкуте "я" встановлює:
1. Сутність речей ніяк не пов'язана з їх реальністю; є інші, крім реальних, зв'язки;
2. Всевладність випадку, ілюзії, фантастики, марення.
Сюрреалісти продукують особливий вид діяльності, яка завершається віднайденням своєрідної "внутршньої духовної матерії" (matiere mentale). Ця матерія наближена до сновидінь, галюцинацій, образів, породжених душевними захворюваннями, і тому докорінно відрізняється від звичайної думки. На думку Арагона, сюрреалізм змінює основи існування, занурює індивіда в море буття, "населене акулами безумства" . Сюрреалісти відкривають дивовіижні сфери в самих собі. Вони проникають у безсвідоме, як говорить Арагон у своїй "Хвилі марень": "Часом я несподівано втрачаю нитку свого життя. Це моменти, коли все вислизає, ховається від мене, коли в будівлі Всесвіту з'являються великі тріщини. Тоді я вловлюю у собі випадкове, я вловлюю одразу, яким чином я себе переважаю: випадкове - це і є "я". Заради цих моментів я ладен пожертвувати всім своїм життям" Проникаючи в безсвідоме, сюрреалісти викликають звідти образи, які стають реальністю. За словами Арагона, ці образи "набувлаи характеру видимих, чутних, дотикових галюцинацій. Ми відчували їхню силу. Ми втрачали владу над ними. Ми ставали їх власністю, їх обрамленням" .
Причому найбільше цінувалися ті образи, яким приманний навищий ступінь довільності, які ошелешують розум. Як говрить П'єр Реверді: "Сила образу не тільки в його несподіваності й фантастичності, але й у віддаленій і точній асоціації ідей" . Такы образи створюють ефект "подиву", повертаючи розум у стан дитинства, безпосереднього сприйняття, яке наближає нас до істинного життя. Тому відкрити сюрреалістичну істину можна лише співставляючи, співчленовуючи те, що тверезий глузд неспроможний уявити разом. Через це Бретонові ненависне слово "отже" (donc), яке означає послідовність, зв'язність, наявність причин і наслідків, пояснень, що означає наявнсть логіки та розуму. Замість цого Бретон підносить слово "як" (comme), яке означає всемогутню співвіднесеність, порівняння, що основане не на схожості, подібності, а на різниці, шокувальній неподібності. Тому найпрекраснішими (сюрреалістичними) образами є ті, що зближують найвіддаленіші елементи реальності найбільш коротким і прямим шляхом, внаслідок яких виникає ефект несподіванки, ефект присутності чудесного в реальності. Дивовижне, чудесне розглядається сюрреалістіми як несподіваний(!) безлад, диспропорція, що вражає. Арагон у своїй праці "Живопис кидає виклик" (La Peinture au defi, 1930) так характеризує чудесне: протилежність машинальному, звичному: відмова від однієї реальності, народження іншої; матеріалізація моральногосимволу в опозиції до марального світу, вя кому воно (чудесне) з'явилося; чудесне походить від Рембо та Лотреамона" . Тому сюрреалізм дає ефект несподіваного, що виникає при поєднанні віддалених величин; постає як чудо, поєднання реального та чудесного, їх сплав, зв'язок і є сюрреалізмом.
Сюрреалізм прагне вирішити головні суперечності людського буття, звільнити люську свідомість від рабства. Бретон у 2-му "Маніфесті сюрреалізму"(1929 р.) головним завданням очолюваного ним руху вважає "пошуки пункту свідомості, в якому перестають сприйматися як суперечності - життя та смерть, реальне й уявне, минуле і майбутнє, високе та низьке, не- і комунікабельне" . У сюрреалістичній діяльності людина може досягти тотального розуміння - шляхом подолання абсурдного розрізнення прекрасного і потворного, істинного і фальшивого, доброго та злого. Крім того, розмивається межа між матеріальним і духовним, зникає розрізнення між об'єктивним і суб'єктивним (показовий у цьому плані термін "об'єктивний випадок" (hazard objectif), який, незважаючи на назву, насправді є зчепленням об'єктивного і суб'єктивного з виразним переважанням останнього); заперечується можливість раціонального пізнання світу. Адже всі реальні предмети є лише образами бажання, яке є всемогутнє і всепроникне. Сюрреалісти розробляли концепцію "еротичного чудесного" (le mervelleux sexuel), яке є проекцією бажання (desir) на речі та істоти, які нас оточують. Бретон для пояснення взаємовідносин реальності та психічної активності людини пропонує користуватися системою "сполучних сосудів" (Les vases communicants), в якій з безсвідомого вириваються сили бажання, безумного кохання, які й стимулюють людськуактивність . Звідси й такий потужний еротичний підтекст сюрреалістичних творів, змісти їх наскрізь еротичні (leurs implifications erotiques).
Тут доцільно згадати де Сада, в писаннях якого еротичний
Loading...

 
 

Цікаве