WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Зародження перукарства - Реферат

Зародження перукарства - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Зародження перукарства.
Кожній історичній епосі притаманні особливий стиль і мода. Вже у первісному суспільстві людина виконувала найпростіші перукарські процедури. Завдяки археологічним розкопкам й науковим дослідженням матеріально-культурної спадщини наших далеких пращурів можна дізнатися про перші вияви перукарства. Вкриваючи своє тіло шкурами тварин, пер-вісні люди розмальовували відкриті його ділянки орнаментами з магічною символікою, носили довге волосся. Перші зачіски чоловіків і жінок були дуже подібні (рис. 1.1). Однак на різних материках і островах земної кулі первісні племена розвивали свій власний стиль.
Рис. 1.1.
Зачіски первісних людей
У печерах на рівнях кам'яного віку археологами було знайдено стержні для фарбування брів, чубів, гострі риб'ячі кістки для татуювання, гребінці з кісток і дерева. Зачіски підв'язували гілочками, шкіряними смужками. Першими засобами, які використовували для вкорочування волосся, були вогонь і кремінь. Наші пращури використовували червону глину для фарбування волосся й тіла; носили головні убори і нашийні прикраси з мушель, камінців, зубів тварин, на браслетах робили геометричні візерунки. В цей період жіночі зачіски нагадували круглі та пишні головні убори (рис. 1.2).
Волосся збивали, накладали на нього обідки з гілок. Аборигени прикрашали своє волосся кістками риб, мушлями, пташиним пухом, пудрили червоною землею і вколювали в нього між пучками декілька великих пір'їн. На території сучасного Китаю носили волосся, зав'язане у вигляді пучка на маківці. В Заїрі (Африка) туземці використовували рицинову олію для створення зачісок, а представники багатьох інших племен змазували волосся грязюкою, роблячи з нього свого роду "скульптури"; їх доводили до досконалості протягом місяця. Такі зачіски закріплювали за допомогою тваринного жиру та глини, доповнювали листям, квітами, мохом, мушлями й пір'ям.
У період палеоліту, коли панував матріархат, скульптурні зображення уславлювали жінку-матір. Так звана "Венера" з Вілендорфа (Австрія) - жіноча фігурка з глини, на голові якої зачіска, схожа на вулик. Волосся зак-ручене джгутом і укладене по колу у вигляді "равлика" (рис. 1.3).
Чоловічі зачіски відзначалися подібністю до деяких жіночих; багато з них були дуже вигадливі й складні. Вони вимагали особливої майстерності й багато часу для створення. Волосся прикрашали рогами та пір'ям, уклада-ючи таким чином, що зачіска нагадувала тварину або птаха.
Чоловічі головні убори також прикрашалися рогами тварин (рис. 1.4). Первісні люди використовували маски тварин, щоб зласкавити добрих духів напередодні полювання та залякати злих. Втілюючись в образ тварини чи птаха, людина вірила, що спроможна отримати їхню силу.
Рис 1.2. Зачіска аборигенів. Барельєф "Жінка з рогом" (XV тис. до н. е.)
Рис. 1.3. Жіноча статуетка Рис. 1.4. Чоловічий головний убір
з Вілендорфа (палеоліт) періоду палеоліту
При вивченні культури та побуту племен, які ще зовсім недавно перебували в первісному стані, вчені-етнографи встановили магічний характер ставлення первісних людей до волосся. Існувало уявлення, що у волоссі зосереджена життєва сила. Химерні споруди з волосся учоловіків були не тільки окрасою, а й слугували підпіркою для величезних масок, які вони надягали під час священних танців. Тому в деяких племенах тільки чоловіки носили мистецьки зроблені зачіски, а жінки і діти просто коротко стигли волосся.
Більшість індіанців Північної та Південної Америки підрізували волосся або стригли у "скобку". Деякі посередині голови робили з волосся валики чи широкі локони. А ескімоси і полінезійці сколювали волосся вузлом на потилиці - де найпростіші зачіски людей первісних часів. Вони також змінювали або посилювали природний колір волосся за допомогою вапна та соків рослин різних видів, лужних природних розчинів, глини, вохри.
У могильниках того часу знайдені гребені й шпильки з кісток. Але тоді гребені частіше використовували для господарських потреб, ніж для розчісування волосся. Тільки в епоху бронзи (ІV-ІІІ тис. до н. е.) з'являються гребені для спорудження зачісок.
Первісні люди використовували дерев'яні, бамбукові та кістяні гребені найрізноманітніших форм (рис. 1.5). Наприклад, аборигени Вогненної Землі досі розчісують волосся щелепами дельфінів.
Цілком імовірно, що найпоширенішою формою гребінця була плоска в'язанка жорстких трав'яних стеблин або дерев'яних чи бамбукових паличок, їх зв'язували й робили зручну ручку.
а б
Рис. 1.5. Гребінці первісних народів: а - полінезійський; б - західноафриканські
Первісні люди використовували воду і мали засоби для миття волосся - глину та сік деяких рослин (юка, мильнянка). Але для волосся африканців такий спосіб миття не підходив, тому вони захищали зачіски від бруду і комах, утираючи олію, вапно й змочували їх сечею.
Чоловіки здебільшого носили бороди та вуса, однак наші пращури ще в кам'яну добу навчились голитися примітивною бритвою з кременя.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Будур Н. История костюма. - М.: Олма-Пресе, 2001.
2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. - К.: Мистецтво, 2003. 26 с.
3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. - М.: Иск, 1968.
4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. - 320 с.
5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. - СПб.. 1910. - 176 с.
8. Матейко К. М. Український народний одяг. - К.: Наукова думка, 1996.
9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. - К.: Наукова думка, 1996. - 112 с.
10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. - М.: Аваита, 2002.
11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. - М.: 2003.
12. Пономарьжов А. Українська минувшина. - К.: Либідь, 1993.
13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. - К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. - К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. - К., 1961.
16. Ясіевич В. Про стиль і моду. - К.: Мистецтво, 1968.
Loading...

 
 

Цікаве