WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Європейська мода другої половини XIX - початку XX ст. - Реферат

Європейська мода другої половини XIX - початку XX ст. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Європейська мода другої половини XIX - початку XX ст.
Французька революція 1848 р. ознаменувала кінець стилю бідермейєр.
Настав час безмірної розкоші, а разом із тим - еклектики в моді, тобто поєднання різноманітних стилів. З 1850 р. до кінця 1860-го панував "виставковий" стиль "другого рококо". Моду, як раніше, диктувала аристократія. Втіленням жіночності й предметом наслідування з 1853 р. стала імператриця Євгенія Монтихо, дружина Наполеона III (племінника Наполеона І). Розкішне вбрання з криноліном вимагало відповідної зачіски, оздобленої живими квітами. Імператриця мала гарне золотаве волосся, і жін-ки, прагнучи наслідувати Євгенію, намагалися висвітлювати волосся (рис. 4.18). У цей період перукарі Гуго й Річардсон розробили суміш для знебарвлення волосся, до складу якої увійшов перекис водню. Золотокосих красунь із цього часу стало більше.
Друга половина XIX ст. відзначалася великими науковими Відкриттями, дослідженнями, з'явилася фотографія, зросла кількість залізниць, промислових підприємств. Це був період активної жіночої емансипації. Захоплення наукою, мистецтвом, спортом дало можливість створити гідну конкуренцію чоловікам. Характерною рисою жіночих зачісок 50-60-х років XIX ст. був прямий проділ. Волосся укладали гладенькими півколами на скронях, над чолом робили валикоподібні форми, що нагадували зачіску Марії Стюарт. Закручували волосся у локони ідеальної форми і зачісували їх до потилиці (рис. 4.19 а, б, в, г).
Популярними були зачіски з низькими пучками на потилиці, до яких збоку й знизу кріпили штучні локони (рис. 4.20 а, б, в). Інша зачіска - "а-ля курон" (корона) нагадувала форму вінця із завитого волосся, до нього на потилиці приколювали шиньйон із буклів і локонів, обвитих косою. Цю зачіску доповнювали квітами, гребінцями, стрічками, а пучки покривали сіткою. Улюбленими головними уборами були плоскі капелюшки - капори, які зав'язували під підборіддям.
У перукарському мистецтві з'явилася електрична машинка для стриження волосся (1882), щипці Марселя Грато для ондуляції (тобто завивки, опdulепх - хвилястий) волосся гарячим способом (1875); ці інструменти постійно вдосконалювали, і до кінця сторіччя вони набули ве-ликої популярності.
У перукарському мистецтві ондуляція волосся зайняла особливе місце, стала улюбленим видом укладки. Ця технологія поширилася не тільки у Франції, а й далеко за її межами. Вся Західна Європа "ондулювала" волосся. Оформлення зачісок було різне. Частіше ондуляцію робили в напрямку до маківки, зберігаючи при цьому проділ. На потилиці волосся зверху донизу заплітали в три-чотири коси, підгортали їх потім усередину, кріпили заколками і прикрашали додатково штучною косою, викладеною у вигляді обідка.
Зачіски 70-80-х років XIX ст. характерні вертикальним подовженням деталей (рис-4.18) Цей період називають періодом "позитивізму" - демонстрації коштовностей, речей, одягу, прикрас. У моді панував розкішний еклектичний стиль, але без смаку.
Рис. 4.18. Імператриця Євгенія Монтихо,
дружина Наполеона III
а
Рис. 4.19. Зачіски із локонами у стилі Марії Стюарт:
а - з прямим проділом і півколами на скронях;
б - з валикоподібною формою над чолом;
в - "а-ля Ежені", що за силуетом нагадувала зачіску Марії Стюарт;
г - з вертикальними локонами, об'ємами на потилиці
б
Рис. 4.20. Зачіски з низькими пучками на потилиці:
а - з шиньйоном із кіс і локонів;
б - із штучною косою та буклями;
в - імператриці Євгенії та її фрейлін
Рис. 4.21. Зачіски з вертикальним подовженням деталей:
а - каскад локонів;
б- різновиди зачісок із локонами, буклями, косами
Каскади локонів, буклів, кіс від маківки спадали на потилицю, а потім на шию й спину (рис. 4.21 б). Популярними були зачіска в сітці, доповнення джгутами - торсадо із штучного волосся, квітами та декоративними заколками. Перукарі, які виконували зачіски, почали звертати увагу на індивідуальні особливості своїх клієнток, їхній вік, призначення зачіски. З'явилися зачіски домашні, для прогулянок (рис. 4.22), ранкові (рис. 4.23), вечірні, вихідні, для балів, салонні (рис. 4.24) та ін.
Великою популярністю користувалися крепони (підкладки), постижерні вироби, які часто брали навіть напрокат (рис. 4.25). Модними були зачіски з валиками на потилиці, вкладені в сітки. З боків на потилиці залишали "стрічки" волосся, які укладали поперек потилиці (назустріч одна одній) і сколювали брошкою. Над чолом волосся поділяли прямим проділом і з обох боків на скронях укладали об'ємні буклі у напрямку до маківки. В іншому варіанті цієї зачіски волосся над чолом укладали в об'ємний валик.
Зустрічалися зачіски з дрібно завитими чубками й каскадом локонів на потилиці. Вони мали назву "каскад із зефіром" (зефір - легкий вітерець).
Рис. 4.22. Зачіска для прогулянок Рис. 4.23. Ранкова зачіска
Рис. 4.24. Вечірня зачіска
Поступово чубки набули масивності, стали низькими. Зачіски здебільшого виконували із завитого волосся з використанням підкладок. Хвилеподібне волосся стало найпопулярнішим (рис. 4.26).
Наприкінці XIX ст. в моду увійшли зачіски на основі ондуляції - "бандо" (пов'язка). Вони були різних розмірів, гармонійно поєднувались із 5-подібним силуетом сукні. Волосся над чолом та на потилиці збивали в об'єми, загортали у напрямку до маківки і там формували невеликий пучок. На скронях об'єми були різні - від широко укладеного волосся до помірного об'єму. Ці зачіски стали настільки улюбленими, що жінки залишилися вірними їм і в наступному періоді розвитку моди (рис. 4.27).
Зачіски "сахарет" з'явилися паралельно з "бандо". За силуетом вони нагадували зачіски стилю бідермейєр. Оформлення "сахаретів" було хвилеподібним, часто конусоподібним. Доповнювали зачіски у цей час вигадливої форми капелюшки з вуалями, мереживом, стрічками, пір'ям, брошками, квітками.
Чоловічим ідеалом, як і раніше, залишалася ділова, міцна, розумна людина. Зачіски чоловіків мало змінилися порівняно з першою половиною XIX ст. Деякі чоловіки почали накручувати волосся щипцями або на папільйотки. Стрижка міцно закріпилась у моді. Зачіски урізноманітнювали проділами і використанням бріоліну, (спеціальної помади для волосся), олії, фабри. Ними надавали волоссю гладенької поверхні та блиску. Деякі знавці моди не відмовлялися від укладки волосся хвилями, застосовуючи для цього "холодний" або "гарячий" метод. Творчі люди носили романтичні зачіски з подовженого волосся, іноді загорнутого всередину (рис. 4.28).
Рис. 4.25. Зачіска із шиньйоном Рис. 4.26. Хвилеподібне волосся
і підкладками "каскад із зефіром"
Рис. 4.27. Зачіска на основі ондуляції - "бандо" (пов'язка)
Рис. 4.28. Романтичні зачіски з подовженого волосся
Бакенбарди, різні за формою і довжиною, залишилися в моді (рис. 4,29 а, б). Деякі з'єднувалися на підборідді, створюючи форму, що нагадувала "хвіст ластівки".
Оформлення борід було також різним. Носили круглібороди "жабо", квадратні, напівкруглі, клиноподібні, подвійні, "російські". Бороди, як правило, доповнювали вусами (рис. 4.30 а, б), часто їх фарбували хною й басмою.
Зустрічалися чоловіки, які гладенько голили підборіддя, залишаючи пишні бакенбарди з вусами (або без вусів). Можна було побачити і невелику вертикальну смугу на підборідді - еспаньйолку.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Будур Н. История костюма. - М.: Олма-Пресе, 2001.
2. Васіна З. Український літопис. Вбрання. - Т. 1. - К.: Мистецтво, 2003. 26 с.
3. Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. - М.: Иск, 1968.
4. Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия, 1986. - 320 с.
5. Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. - М.: Артист, 2000.
6. Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук, 2000. - с. 63.
7. Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. - СПб.. 1910. - 176 с.
8. Матейко К. М. Український народний одяг. - К.: Наукова думка, 1996.
9. Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. - К.: Наукова думка, 1996. - 112 с.
10. Мода й стиль. Современная єнциклопедия. - М.: Аваита, 2002.
11. Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. - М.: 2003.
12. Пономарьжов А. Українська минувшина. - К.: Либідь, 1993.
13. Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. - К.: Мистецтво, 1978. - 192 с.
14. Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. - К.: Наукова думка, 1993. - 168 с.
15. Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. - К., 1961.
16. Ясіевич В. Про стиль і моду. - К.: Мистецтво, 1968.
Loading...

 
 

Цікаве