WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Практичні рекомендації з розвитку вокальної техніки естрадних співаків-початківців - Реферат

Практичні рекомендації з розвитку вокальної техніки естрадних співаків-початківців - Реферат

акцентувати увагу співака на відчуттях співу "без вібрато".
Рекомендація 14: акцентувати увагу співака на фразуванні - у цьому випадку співак менше уваги приділяє окремим звукам як самостійним одиницям і менше "вібрує". Одночасно слід орієнтуватися на рекомендацію 7.
Як досягти "красивого" тембру голосу?
Тембральні якості голосу пов'язані з так званими "резонаторами".
Резонатори (від латинського "резонаре" - звучний) - це гортанні, ротові, носові, гайморові порожнини, у яких звук проходить відповідну обробку, змінюючи своє забарвлення.
У дітей грудний резонатор практично не розвинений, переважає головний резонатор, тому голос у них дзвінкий. Широта і повнота звуку пов'язані з положенням гортані і ротової порожнини. Зменшення ротової порожнини в обсязі затемнює звук, при збільшенні - робить його яскравішим. Надмірно закритий рот не дає гарного звуку, надмірно відкритий - дає некрасивий "білий" звук (у побуті його називають "відкритим" звуком). Естраді властивий більш "відкритий" звук, але ця "відкритість" повинна мати свої межі, не перетворюючись у звук "вульгарний".
У зв'язку з цим -
Рекомендація 14: співати "на позіханні", максимально відкриваючи рот "всередині", але з урахуванням рекомендації 15. При цьому відчувати резонування ("деренчання") у голові при співі у високому регістрі (потилиця і чоло, але не ніс!) або грудній клітині при співі у низькому регістрі.
Рекомендація 15: губи округлити таким чином, щоб вони нагадували букву "о"; якщо звук затемнений - варто більше розкрити рота до "а". Не бажано співати, розкриваючи рот вширину (типу "е") - це призводить до "вульгарного" звуку.
Рекомендація 16: співати затуленим ротом, відчуваючи резонування в потилиці і верхній частині чола.
Рекомендація 17: добре допомагає імітація - наслідування співу різних співаків. При цьому імітацію бажано використати з розвитком вокальної техніки і роботою над сценічним іміджем.
Як правильно співати "високі" звуки?
Не існує "об'єктивно" високих звуків: для кожного співака вони виявляються відповідно до діапазону голосу. Таким чином, високі звуки - це ті, що знаходяться достатньо далеко вгорі від примарної зони - зони "природних звуків" співака. Вони важкі для виконання, мають некрасивий тембр; в альтів, тенорів, басів спостерігається прагнення перейти на фальцет.
Робота над " високими нотами " важлива й тому, що у процесі навчання голос можна розширювати доверху, поступово, від звуку до звуку, оволодіваючи навичками співу високих звуків.
Для оволодіння високими звуками -
Рекомендація 18. Ніколи не співати високі звуки окремо, завжди починати із "зручних" звуків і поступово переходити до верхніх. При співі верхніх звуків потрібно:
Рекомендація 18-а) залишатися в тій же вокальній позиції і "в тих же м'язових відчуттях" , що й у середніх частинах діапазону; ні в якому разі не "допомагати" собі підніманням голови, тиском на горло, лементом;
Рекомендація 18-б) співати на "повному диханні";
Рекомендація 18-в) дотримуватися динаміки відповідно до логіки музичної фрази, до складу якої входить високий звук;
Рекомендація 18-г) можна допомагати собі "легким вібрато", що дозволяє запобігти лементу.
Як досягти "активності" звуку?
У співаків-початківців часто спостерігається недостатня активність звуку в експресивних за характером творах і надмірно активна - у ліричних; в цілому - певний "універсальний", середній варіант.
Активність звуку ("атака звуку") обумовлена характером твору, що виконується. Співаку-початківцю потрібно запобігати "середини" й вчитися користуватися і м'якою, і твердою атаками.
Атака звуку - це засіб, яким починається звук. Під час співу видих може бути більш-менш енергійним; під тиском повітря зв'язки починають розмикатися і стулятися. Атака звуку характеризує активність цього процесу.
Існують три види атаки: тверда, м'яка і придихова. При твердій атаці зв'язки змикаються щільно, опираючись ущільненому повітрю. При м'якій атаці спостерігається менша щільність змикання, при придиховій неповне змикання зв'язок. У естрадному співі придихова атака часто використовується, проте співаками-початківцями часто неправильно, тоді виникає просто хрип.
Рекомендація 19. Для досягнення твердої атаки варто співати музичну фразу на складах, що починаються з приголосних, наприклад, на "па" ("пу", "по" і т.д.), "ба", "ді", "та", "ка".
Рекомендація 19-а). Для досягнення м'якої атаки варто співати музичну фразу без приголосних, на "а", "і", "о", "у".
Як правильно співати перший звук музичної фрази?
Перший звук співається відповідно до логіки музичної фрази і, що є важливим для техніки, з урахуванням закономірностей вокального звукоутворення.
Щодо логіки музичної фрази, то може бути, наприклад, м'яка або тверда атака і т.д. Проте потрібно пам'ятати, що у вокальних фразах початкові звуки переважно виконуються на меншій динаміці, і потім динамічно розвиваються.
Щодо технічної сторони, то вона багато в чому відповідає останньому твердженню. Якщо перший звук "беруть" голосно й активно, отримують його часто фальшивим з таким же фальшивим співом усієї фрази: настроювання на звук полегшується при тихому співі (рекомендація 1).
Рекомендація 20:
" взяти затриманий вдих;
" настроїтися на звук (уявити, як повинен звучати звук) і співати початковий звук тихо;
" переходити на інші звуки не відразу, а тільки після досягнення якості звучання. Для цього (у педагогічних цілях) можна на ньому затриматися;
" можна зробити легке вібрато;
" переходити на інші звуки з посиленням динаміки відповідно до рекомендацій 10, 11.
Список використаної літератури
1.Агикян М. О подготовке студента-вокалиста к педагогической деятельности.- М., 1948; 2. Антонюк В.Г. Постановка голосу: Навч. посібник.- К.: Українська ідея, 2000; 3. Вопросы вокальной педагогики /Сб. статей.- Вып. 1-6. - М.:Музыка, 1962-1982; 4. Голубєв П.В. Поради молодим педагогам-вокалістам. - К.: Музична Україна, 1983; 5. Гребенюк Н.Є. Вокально-виконавська творчість: Автореф.дис.…д-ра мистецтвознавства.- К.: Національна муз. академія України, 2000; 6.Далецкий О.В. Вокальные упражнения в воспитании певца. - М.: Музыка, 1974; 7. Далецкий О.В. Обучение певца-любителя: Учеб пособие.-М.: МГИК, 1990; 8. Дмитриев Л.И. Основы вокальной методики. - М.: Музыка, 1968; 9. Евтушенко Д. Вопросы вокальной педагогики. - М.: Музыка, 1962; 10. Луканин В.М. Обучение и воспитание молодого певца. - Л.: Музыка, 1977; 11. Люси Д.В. Развитие и сохранение певческого голоса.- К.: Музична Україна, 1988; 12. Менабени А. Самостоятельная работастудента при обучении сольному пению. - М., 1976; 13. Микиша М. Практичні основи вокального мистецтва.- К.: Муз.Україна, 1971; 14. Морозов В. Вокальный слух и голос. - М., 1976; 15. Назаренко Н. Искусство пения.- М., 1948; 16. Тронина П.Л. Из опыта педагога-вокалиста. Практические советы начинающим педагогам.- М.: Музыка, 1976; 17. Юссон Р. Певческий голос. Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса.- М.: Музыка, 1974; 18. Яковлев А.В. Физиологические закономерности певческой атаки. Тренировочные упражнения для воспитания вокалистов. -Л: Музыка, 1971
Loading...

 
 

Цікаве