WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Понятійний апарат законів про культуру - Реферат

Понятійний апарат законів про культуру - Реферат


Реферат на тему:
Понятійний апарат законів про культуру
Кажуть: закон - є закон.
Кажуть: закон - суворий, але - закон...
Кажуть: ліпше мати недосконалий Закон, ніж ніякого...
У нас саме така ситуація: ми маємо Закон про кінематографію, при тому - недосконалий...
Що за звір - "твір"? Або сценарій... "поза законом"
Насамперед: текст Закону містить цілий ряд істотних упущень щодо визначення термінів - основоположних понять цієї сфери діяльності.
Так, Ст.7. (Розд.ІІ), Ст.11 (Розд.ІІІ) Закону фактично заявляють розрізнення процесів створення і виробництва фільмів, проте в тексті наявна спроба визначити лише термін виробництво; термін (і поняття) створення фільму залишено без визначення. Тож неясно , чим власне в юридичному плані відрізняється процес створення від процесу виробництва взагалі, в кінематографії - зокрема й особливо. Більш того: в преамбулі Закону взагалі ігнорується поняття створення фільму:
"Цей Закон визначає правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулює суспільні відносини, пов`язані з виробництвом (!), розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів".
Та й визначення терміну виробництво не відзначається належною логічною ясністю:
"виробництво фільму - діяльність, що поєднує співпрацю авторів та виконавців фільму та інших суб`єктів кінематографії, спрямовану на втілення твору кінематографії технічними засобами".
Виходить, отже, що вже існує твір кінематографії до початку... виробництва фільму? Що ж у такому разі являє собою твір кінематографії? Чим же відрізняються терміни фільм та твір кінематографії? Можливо, мається на увазі сценарій (літературний, режисерський)? Так ні! - це слово взагалі навіть не зустрічається в тексті документу. Сценарій фактично опинився, так би мовити, "поза законом" .
У наступному за вищецитованим абзаці вираз твір кінематографії вживається у цілком відмінному від попереднього значенні:
"вихідні матеріали фільму - матеріальні носії оригіналу твору кінематографії, використання яких дає можливість виготовляти (тиражувати) фільмокопії".
"Вихідні матеріали" в реальності, як відомо, - це, по-перше, еталонний екземпляр фільму (!) та змонтована за ним - як за зразком- плівка з негативним зображенням: своєрідна матриця , з якої можуть бути виготовлені подальші копії (тиражування), по-друге,- пояснювальні та документуючі тексти ("монтажний лист", літературний та режисерський сценарії тощо)... Отже, "оригінал" твору кінематографії - змонтований "негатив"? Так що ж, зрештою, являє собою твір кінематографії згідно з "логікою" цього Закону?..
Що за птиця -"фільм"? Або: чи й, справді, "Звенигора" Довженка - не "фільм"?
Неточним, неповним, отже - хибним, є визначення й основоположного для Закону поняття (терміну) фільм:
"фільм - аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників. За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми поділяються на кіно-, відеофільми тощо".
За цим визначенням до категорії фільмів цілком "законно" можуть бути віднесені практично всі телевізійні передачі, попередньо чи й у момент виробництва зафіксовані на ту чи іншу плівку (слово фільм у перекладі українською саме й означає плівка): від інтерв`ю з перехожими на вулицях міста, рекламних "роликів"- відеокліпів аж до запису концертів по трансляції і навіть репортажу про футбольний матч. Бо вони, як правило, складаються з "епізодів" ( один з численних термінів, не визначених у Законі ), об'єднаних певним "творчим задумом" ( що це за "птаха" ?), і є результатом спільної праці авторів ( у випадку трансляції спортивних змагань такими є коментатор і режисер передачі), виконавців ( коментатор, режисер, оператори, звуорежисери і т.д .) і виробників ( продюсер чи продюсери ).
З іншого боку, за цим визначенням до категорії фільм не можуть бути віднесені навіть кінематографічні шедеври пори "німого кіно" (наприклад, "Звенигора" О.Довженка) - бо вони не належать до "аудіо візуальних творів кінематографії"! з розряду " фільмів " мають бути вилучені також кінематографічні твори, які "складаються" всього лише з одного "епізоду" - через те, що вони не "складаються з епізодів"...
Подібна логічна непроясненість фундаментальних для цього Закону понять ( твір , фільм, національний фільм, оригінал твору, національний екранний час, виробництво і створення фільму тощо) неминуче призводитиме до правових колізій при спробі практичного застосування тих чи тих його положень.
Найближчим каменем спотикання неодмінно виявиться спроба реалізувати норму цього Закону щодо демонстрування так званих "національних фільмів" при використанні так званого "національного екранного часу".
Дебош уявлень і понять, або: "національне" - "духом" чи "тілом "?
Згідно з затвердженим Кабінетом міністрів України "Положенням про національний екранний час та його використання суб'єктами кінематографії й телебачення" запроваджується 30-ти процентна квота для обов"язкового демонстрування "національних фільмів" при використанні "національного екранного часу".
Відразу виниають питання: що таке "національний екранний час"? що таке - "національний фільм"?
"Національний екранний час, - читаємо у Законі (Ст.3) - сумарний час, протягом якого здійснюється демонстрування (публічний показ) фільмів у кіновідеомережі та на каналах мовлення телебачення України".
При такому, сумарному, щоб не сказати оптовому, підході - як можна на практиці реалізувати цю вимогу без ускладнень, непорозумінь, скандалів? Якщо стосовно телеканалів ще якось можна вирахувати ці 30%, то як бути з окремими кінотеатрами, кіноустановками, відеосалонами і т.д.? По кожному зокрема? То так, певно, й належало б написати - коли не тексті Закону, то, принаймні в підзаконному Положенні...
Питання про національний екранний час, торгівлю ним як "оптом" так і "в роздріб" має, до речі, далеко не простий політикоекономічний зміст. Але про це далі. Зараз же спробуймо з`ясувати, що ж таке національний фільм "в законі":
"національний фільм - створений суб'єктами кінематографії України. Фільм, виробництво якого здійснено в Україні та авторське право чи право власності на який повністю або частково належить суб'єктам кінематографії України.
Спробуймо збагнути.
Залишимо в дужках, тобто осторонь, питання про те, що означає застосування поряд істотно відмінних між собою термінів створення та виробництво (Чи означає це, що створення "твору кінематографії" (?! літературний сценарій, режисерська експлікація і т.д. ? - див. вище) може здійснитись у Москві чи
Loading...

 
 

Цікаве