WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Загальна теорія мистецтва - Реферат

Загальна теорія мистецтва - Реферат

та взаємодія. Своєрідна динамічна рівновага: живі своєю творчою діяльністю, спираючись на освоєння набутого предками, збагачують, вдосконалюють інтелектуальні суспільні надбання, внаслідок чого у фіксованих формах щось відмирає, щось - уточнюється, стаючи передумовою дальшого розширення й поглиблення знань та удосконалення майстерності живих носіїв інформації. Коли цей взаємозв`язок, ця рухлива рівновага порушується, наступають катаклізми: фіксований багаж знань архаїзується, мертвіє, живим доводиться починати ніби все спочатку, настає застій, регрес і загибель цивілізації.
Отже, аби стати повноцінним членом суспільства, кожний, хто вступає у життя, повинен навчитись володіти цим загальносуспільним багатством, освоїти його, освоїтись у ньому. І подібно до того, як людина має навчитись користуватися створеними вже знаряддями повсякденного побуту (ложка, миска, зубна щітка, рушник, мило і т.д. і т.п.) та інструментами фізичної праці (молоток, ніж, серп, коса, лопата і т.д. і т.п.), так належить їй навчитись володіти інструментами людського спілкування: "знаряддями" суспільної свідомості - поняттями (від найпростіших, зафіксованих у назвах оточуючих предметів, донайскладніших, "закодованих" у категоріях науки, релігії, моралі, технологічних та технічних термінах), а також правилами користування ними (сформульованими в законах мовної граматики, формальної та художньої логіки, "зашифрованих" в традиційних обрядах, культових церемоніях, маніпуляціях тощо).
Тепер звернемо увагу на таку обставину. Нам здається цілком природним, коли людина, освоюючи якийсь інструмент звичайної роботи, пристосовує себе до нього - "наламує" руку (особливо це наочно видно у випадку навчання, наприклад, гри на якомусь інструменті) і (або) - його до себе (добирає за вагою, формою, розмірами і т.д.) Колись у деяких ремеслах звання майстра удостоювався, наприклад, тільки той із "підмайстрів", котрий доводив свою здатність виготовити для себе робочий інструмент: це й був вирішальний іспит на майстра (=майстерність). Подібно і в сфері розумовій. Різні "атестати", "сертифікати", "посвідчення" - від довідок про набуття певної загальної освіти до кандидатських, докторських та професорських дипломів - не що інше, як свідоцтва про певний ступінь оволодіння особою засобами людського спілкування. При цьому, так само, як і в інших сферах діяльності, - освоюючи знаряддя та навички мислительної праці (слова, поняття, терміни, правила їх застосування тощо), людина і сама "внутрішньо", тобто емоційно та розумово, змінюється ("наламує" мізки!), і ці знаряддя бодай трохи якось"деформує", ніби пристосовуючи їх до себе. Відбувається це ненавмисне, ніби само собою - в залежності від нахилів, зацікавлень, прагнень, зрештою - інтелектуальних можливостей. Ясна річ, що у цій сфері також визнаються майстрами люди, яким пощастить вдосконалити якесь знаряддя мислительної діяльності - уточнити поняття, а то і запровадити у вжиток ("виготовити"!) нове, сформулювати правила користування ними і т.д. (В цьому й полягає, за задумом, завдання підготовки різного роду дисертацій, інших науково-дослідних праць у галузі гуманітарних дисциплін, звідси зрозуміло, який великий трудовий подвиг здійснили ті учені, зусиллями яких створені й удосконалюються такі науки про мислення, як логіка, психологія та ін. Але мова зараз не про них, а про звичайних, "пересічних" людей).
Отож, об`єктивні знання та вміння, жорстко зафіксовані в певних знакових системах, машинах, технологіях, звичаях та обрядах, переходячи в процесі їх засвоєння кожною окремою людиною в її пам`ять, її здібності, її уміння (дослівно втілюючись у них!), суб`єктивуються. Тобто набувають, хай незначного, але особистісного характеру (смислу чи навіть його відтінку). Зрозуміло, що аби повернути їх, ці, трохи деформовані поняття, "назад" - у функціонуючу скарбницю об`єктивних значень, - необхідно кожній людині здійснити зворотний процес: "очистити" ці знаряддя від власної "суб`єктивності" - особистісного смислу чи навіть відтінку. Інакше спілкування виявиться неможливим ("моя твоя не понімай!).
Цей процес, ясна річ, незрівняно легший від набуття знань та вмінь, але також далеко не простий. Пошук відповідного загальновживаного, загальнозрозумілого слова чи поняття для вираження власного, суб`єктивного розуміння певного явища становить реальну трудність в перебігу постійного, що здійснюється не лише у поколіннях, але щоденно, щогодинно в житті кожної людини, переходу із світу власного, "внутрішнього" у світ "зовнішній". Навіть у буденному спілкуванні людей. Прислухайтесь уважніше до мови депутатів, інших публічних політиків, коли вони говорять, а не читають папірця! Їхня недорікуватість найчастіше походить не від глупоти - здебільшого це люди здібні і навіть розумні, - а від справжніх труднощів у процесі, так би мовити, синхронного висловлювання власних думок, тобто переходу від особистісних смислів до загальнозрозумілих.
У труднощах цього роду часто зізнаються люди. Не кажучи вже про самоіронічне "я - як собака: все бачу, розумію, знаю, а сказати не можу", це "проривається" у виразах типу "не знаходжу слів, щоб...", "не можу навіть сказати, як..." і т.п. (Звісно, в тому разі, коли останні не являють собою більш-менш свідомого ораторського прийому - одного з художніх засобів мистецтва красномовства. У науці та поезії ця трудність знаходить свій вияв у билицях та небилицях про пресловуті "муки творчості". Але поза всілякими перебільшеннями та спекуляціями у цій сфері - сфері вислову, вираження думки таки справді має місце певний конфлікт, отже, - драматична колізія. Основу напруженого драматизму, що ним сповнений "внутрішній рух розвинутої системи індивідуальної свідомості", за висловом психолога О. Леонтьєва, і становить постійно самовідтворюване неспівпадіння особистісних смислів, які несуть у собі "пристрасність свідомості суб`єкта і "байдужих" до них об`єктивних значень".
Ясно, що людство повинно було пошукати і віднайти, зрештою, - виробити засоби, придатні для більш менш адекватного відтворення й усвідомлення цього важливого аспекту руху людської свідомості. І ці засоби були знайдені й випробувані. За твердженням академіка О. Леонтьєва, "наукова психологія знає цей процес тільки в його окремих виявах: в явищах "раціоналізації" людьми їх справжніх спонукань, в переживанні муки переходу від думок до слова, і лише в творах художньої літератури, в практиці морального й політичного виховання цей процес виступає у всій своїй повноті". Екранні мистецтва з освоєнням внутрішнього монологу та нелінеарних композицій творів стали в рівень з мистецтвом
Loading...

 
 

Цікаве