WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Загальна теорія мистецтва - Реферат

Загальна теорія мистецтва - Реферат

мистецтво й через що - незамінне.
"Пізнавальні" мистецтва, подібно до форм теоретичного пізнання, позбавлені безпосередньої прив`язаності до матеріальних предметно-речових процесів, що перебігають у реальному поросторо-часовому континуумі. Вони оперують не самими предметами, але виключно їхніми ідеальними образами, не в реальних, а в уявних просторі та часі, де, на відміну від реальних, мають місце швидкості, властиві думці - тобто близькі до світлових. За цих умов вони мають унікальну можливість: події, які реально розігрувались (або могли б розігруватись) протягом кількох років чи й десятиліть, "стискувати" так, що оповідь (чи показ їх) вміщується в часові рамки реального читання книги, перегляду вистави чи фільму. Завдяки ідентичному "механізмові" сприйняття читач (абоглядач) за цей короткий проміжок часу встигає "розгорнути" спресовані події на тривалість цілого життя і, співпереживаючи тому, що зображається, ніби перевтілюється в учасника, принаймні свідка, тих подій - переживає їх як свої власні пригоди, - встигає пережити (ніби прожити) те, чуже життя, але й справді збагачуючись його унікальним досвідом.
Це виявляється можливим тому, що почуття, на відміну від думок, не бувають фальшивими. Вони завжди - справжні. Люди можуть помилятися у словесному вираженні своїх почуттів, в їх оцінці, можуть навіть умисне їх приховувати або спотворено витлумачувати (в таких випадках кажуть про щирість або нещирість почуттів), може виявитися згодом навіть невідповідність почуття характерові того, що їх збудило і т.д і т.п., - але при всьому цьому люди насправді відчувають (переживають) саме те, і тільки те, що відчувають: тобто свідчення своїх почуттів... У цьому відношенні почуття нагадують вогонь: він може бути запалений і штучно, і ненароком, і помилково, і навмисне, але обпікає він за всіх умов - по-справжньому . На цьому і засновується не тільки пізнавальна, а й повчальна сила мистецтва, що видається часом навіть магічною. До речі, в цьому і тільки у цьому й полягає смисл твердження "мистецтво - підручник життя".
Мистецтво як засіб перетворення світу . Подібним чином, щоб виявити специфіку мистецтва як засобу практично-духовного перетворення людьми світу (=пристосування його до потреб людей, з одного боку, та пристосування самих людей до умов життя, з іншого) належить зіставити його з іншими подібними по суті засобами - технікою та ідеологією .
По відношенню до техніки (від грецького ????? (техне) - мистецтво, ремесло, наука, а в перносному значенні - спритність, хитрість; також ???????? (технікос) - вмілий, майстерний, художній як сукупності засобів для здійснення процесів виробництва та обслуговування невиробничих потреб людини , то принаймні для мистецтв, які зародилися в галузях матеріального виробництва (архітектура, інші ужиткові М.), особливість мистецтва наочно видна. Зводиться вона до того, аби надавати людям, крім фізичних зручностей та комфорту, ще й особливої втіхи (переважно від споглядання), яка й називається естетичною насолодою.
Значно складніше з тими мистецтвами, які викристалізувалися у сфері суспільної свідомості, розвинулись у галузях ідеологічного виробництва, тобто продукування ідей, - таких, як література, театр, екранні мистецтва. Відмінність мистецтв у цій сфері від інших видів ідеологічного виробництва (мораль, політика, право, релігія, соціальні та гуманітарні науки) подвійна. Перша полягає в тому, що вони покликані водночас із представленням певних ідей задовольняти ще й естетичні потреби людини, спонукати її пережити при осягненні цих ідей певні почуття (любові й відрази, сміху й співчуття, піднесення й печалі і т.д.), які допоможуть засвоїти ці ідеї, зробити їх переконаннями, що спонукають до дії. Друга відмінність виходить із способу, яким це досягається: певна сума, певна логіка ідей (а це, власне, і є не що інше як ідеологія ) подається тут не в сухих схемах розумових операцій з більш чи менш абстрактними поняттями (істини й омилення, добра і зла, гріха і благодаті, права та обов`язку, злочину і кари і т.д.), а розгортається в живому й суперечливому, навіть примхливому русі людських взаємин, постає у барвистому вбранні людських образів та взаємодії різноманітних характерів. Іншими словами: логіка ідей тут постає в картинах плину самого життя. Ці картини можуть більшою чи меншою мірою відповідати реальним картинам життя (як вони постають перед неупередженим чи пристрасним поглядом, відтворюються у людській пам"яті чи комбінуються в мріях тощо) або ж ніяк не кореспондуватися з будь-чиїм реальним досвідом , але неодмінно це мають бути картини , тобто цілісні зображення, образи, ніби справжніх подій, ніби справжнього життя. Такою є одна з різноманітних і численних умовностей мистецтва.
Мистецтво як засіб суспільної комунікації. Комунікація (від лат. communicare - робити спільним, загальним, зв"язувати) - це спілкування . Цим словом також називаються і конкретні засоби та шляхи спілкування і його передумови - зв"язку.
Існує, як відомо, чимало різноманітних засобів спілкування людей між собою. Починаючи від жесту, гримаси обличчя і закінчаючи членороздільною мовою. (Втім, чи й справді "закінчаючи"? Адже достеменно встановлено, що існують й інші засоби спілкування людей як між собою, так і з тваринами, що не вписуються у рамки ні словесних, ні взагалі предметно-речових, наприклад, навіювання). Так чи інакше, але залишається незаперечним фактом, що мова - найдосконаліший засіб комунікації. Проте й вона, і як безпосередньо побутова мова, і як мовлення ( рос. речь ), і як витворені з її допомогою вже згадувані форми суспільної свідомості (такі як мораль, право, суспільні та гуманітарні науки), не є абсолютно досконалим засобом, - обставина, що породжує численні та багатоманітні труднощі у суспільному спілкуванні людей.
Справа ось у чому.
Кожна людина, вступаючи у життя, застає у суспільстві уже певний нагромаджений попередниками багаж знань та вмінь, оцінок та критеріїв вибору цілей, шляхів та засобів їх досягнення у діях і навіть прагненнях. Всі ці людські надбання, що становлять своєрідну ноосферу ( від. грецького ???? (ноос) - розум, думка, мисль) Землі, в кожний даний момент існують реально, принаймні, у двох варіантах (видах, формах чи "рівнях"). По-перше, - в жорстко фіксованих формах (наукові теорії, технології, інструменти, машини, будови тощо), по-друге, - у розсіяному серед людей вигляді конкретних знань та вмінь окремих людей , їхніх підходів, оцінок і т.д., втілених у прагненнях, почуттях, пам`яті і т.д. живих сучасників. Між цими двома формами існує (повинен існувати!) постійний зв`язок
Loading...

 
 

Цікаве