WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → В світі арабського танцю - Курсова робота

В світі арабського танцю - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
В світі арабського танцю
План
1. На крилах давнини.
2. Зачарування за межею прекрасного.
3. Нав'язливий образ.
4. Нові напрямки.
5. Сутність жінки.
6. Висновок.
?
1. На крилах давнини
У огня, у тлеющих поленьев, в ореоле света кружится веселая танцовщица. Танец ее превращает темноту в золотое сияние.
Абу Абд Аллах бен Аби-Эль-Хисал
Всі танці зароджуються в повсякденному житті, та частково, виходять з нашої потреби в самовираженні та наповнені існування смислом. Слово "dance" (танець) походить від санскритського танха, що означає "радість життя", в той час як арабське слово ракс та турецьке раккасе походять від ассірійського ракаду, що означає "святкувати".
Крім святкування значних подій, танець помагає нам звільнитись від енергії, яка назбиралась на протязі дня, та помагає виразити нашу індивідуальність в соціальній групі. В усі часи його використовували як засіб лікування та привертання партнера. Але свою функцію магічного ритуалу плодючості та урожайності в наш час танці зберегли тільки в племенах та в містах, віддалених від цивілізації.
Всі танці колись, а в декотрих культурах входять і тепер, в релігійні ритуали. В давнину релігія була частиною повсякденного життя, через неї осмислювались всі природні явища. Схід і захід сонця, час збору урожаю, життя та смерть здавались результатом дії могутніх та містичних сил, існуючих поза людського розуміння. Люди навчились справлятись з життєвими негараздами спочатку за рахунок створення світу духів (духи були всюди: під каміннями, в деревах, в повітрі...), а потім за допомогою поклоніння та ритуалів, могутність яких складалось в здібності зробити тайне доступним, не принижуючи його до рівня щоденності.
До винаходу мови тіло служило основним способом самовираження. Однак по мірі розвитку мови, вона поступово почала заміняти рухи тіла. Тим не менш, більшість і зараз неможливо виразити словами а тільки мовою тіла.
Люди давнини мали яскраве і поетичне уявлення про життя та заклинали не тільки духів природи, але й різноманітні жіночі та чоловічі божества, які на їхню думку відповідали за природні явища. Більшість етнологів рахують, що самі ранні і головні з цих божеств були жіночого роду. Існує припущення, що сперш люди поклонялись саме символу матері, а не отця, однак це питання до сих пір залишається спірним. В різних частинах світу знаходять статуетки крупних з широкими стегнами та повногрудих жінок-богинь з піднятими в танці руками. Віра в те, що божество-творець було жіночого роду, базується на очевидному факті, що саме жінки дають життя. Також рахувалось, що жінки володіють магічною владою і можуть впливати на ріст урожаю.
Музику і танці можна зустріти в усіх ритуалах, присвячені богиням плодючості. Історик другого віку Павсаній стверджував, що в класичних грецьких храмах жриці виконували танець, знаний під назвою кордакс, в якому обертали стегнами, вузько складаними ногами. Девадаси (храмові жриці) в Індії виконували чуттєві танці, які мусили сприяти плодючості, їх відображали на скульптурах, служивши прикрасою зовнішніх стін храмів.
Що ж відбувалось з релігійними танцями, присвячених плодючості, по мірі зміни цивілізації та витиснення, часто насильно, давніх віросповідній новими?
Існує декілька теорій про процес таких змін. Одна з них складається в тім, що коли чоловіки почали розуміти свою роль в створенні життя, вони стали помилково стверджувати, що тільки вони відповідальні за весь процес, а жінки - лише сосуд, для зберігання їх створіння.
На протязі століть образ Богині поступово подавлявся, але весь цей час жінки продовжували таємно поклонятись своїм божествам.
Між четвертим та восьмим віками нашої ери на Ближньому Сході стали домінувати християнство та іслам. Щоб утвердитись і християнство, і іслам були змушені знищити ритуали, пов'язані з поклонінням Богині, тому розпочинались спроби викоренити жіночий танець, присвячений сексуальності та плодючості.
Одно з рідкісних спогадів про жіночий танець можна зустріти в Новому Завіті, в оповіданні о Соломеї. Знов же, це оповідання -- адаптований для християнства язичний міф, бувший одним з найвеличніших лейтмотивів танців. Історія про Соломею заснована на міфі о вавилонський богині любові та плодючості Іштар, котрий оповідає про смерть та відродження природи. Коханий Іштар гине, його забирають в підземне царство, який так само являє собою плодюче лоно землі. Іштар вбита горем та, вбравши свій найкращій одяг, вона іде за ним, в надії його повернути. Для того щоб попасти в самі сокровенні місця підземного світу, їй приходиться пройти через сім входів, кожний з яких складається з семи воріт. Іштар змушена платити за кожний вхід одною прикрасою та одним з своїх покривал. За час її відсутності, на землі не росте урожай, нема любові та радості. Тільки коли вона повертається з коханим, в природі все знов розквітає після безплідних зимових місяців.
"Танець з покровами Іштар", також відомий як "Танець вітання" або "Танець Шалом", був перевернутий в Біблії, а його значення викривлене. В початковому міфі, Іштар повертає життя, а в Біблії Соломея забирає. ЇЇ мати, Іродиада, використовує Соломею для помсти Іоану Хрестителю, проголосивши недійсним її брак з Іродом. Саме Іродиада просить Соломею станцювати для короля Ірода в честь його дня народження, а коли цар пропонує Соломеї в нагороду все, що вона забажає, навіть півцарства, Іродиада наказує Соломеї потребувати голову Іоана Хрестителя, якого Ірод заключив до в'язниці. Так ця історія стала підтвердженням християнської теорії о руйнівної влади жінки, а не про добродійні жіночі чари.
Розподіл тіла та Духа -- основне положення християнства. Практикувались пости, самобичування та залишення себе земних благ для подавлені потреб тіла та досягнення стану просвітлення. Якщо всі спроби подавлені плоті не приводили до успіху, то людину піддавали до кастрації.
Поступово люди перестали поклонятись богиням, а також і здійснювати віднесених до них обрядів. В тих містах де обрядовий танець зберігся, він загубив своє релігійне значення та перетворися в світську розвагу, а пізніше -- в вид мистецтва. С часом професійні виконавці створили різноманітні форми цього танцю, відповідаючи особливостям тих областей, де він існує і тепер, наприклад, Африки або Полінезії.
2. Зачарування за межею прекрасного
Это было очень волнующе, лирика любви, коротую невозможно описать словами.
Г.В.Кертис
Європа та арабський світ почали своє спілкування ще до виникнення християнства та ісламу. В часи Римської імперії вони були частиною одної політичної системи, а обмін знань між ними продовжувався тисячоліттями. В результаті чого Захід увібрав в себе багато ідей східного світогляду, основна з них - ідея священної монархії, яка походить від перської релігії митраізм, де владика прирівнюється до Сонця. Доказом того, наскільки величезний вклад уніс Схід в розвиток західної цивілізації,служить той факт, що на протязі 2000 років, після знищення язичництва, Захід притримується християнства - релігії, народженої на Ближньому Сході.
Коли Наполеон відправився в Єгипет, він взяв з собою вчених, які змушені були вивчати культуру країни та її досягнення з давніх часів і до сучасного періоду. Окупація Єгипту Наполеоном тривала недовго, але величезна робота "Описание Египта", написана його вченими, виявилась унікальною по своєму значенню та викликало дивовижний інтерес до Ближнього Сходу.
В Каірі солдати Наполеона побачили гавазі, які жили в ал-Хоше Дер бек
Loading...

 
 

Цікаве