WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура Візантії - Реферат

Культура Візантії - Реферат

їхній основі розробити теорію співвідношення образа й архетипу, насамперед стосовно до образотворчого мистецтва. Були вивчені функції образа в духовній культурі минулого, здійснений порівняльний аналіз образів символічних і миметичних (наслідувальних), - по-новому осмислене відношення образа до слова, поставлена проблема пріоритетуживопису в релігійній культурі.
Найбільш повний розвиток одержав в ту епоху напрямок естетики, що орієнтувався на античні критерії прекрасного. Відроджувався інтерес до фізичної (тілесної) краси людини; одержувала нове життя естетика еротизму; знову користалося особливою увагою світське мистецтво. Нові імпульси знайшла також теорія символізму, особливо концепція алегорії; стало цінуватися садово-паркове мистецтво; відродження торкнулося і драматичного мистецтва, осмисленню якого присвячувалися спеціальні праці.
У цілому естетична думка у Візантії в VIII-XII ст. досягла, мабуть, вищого піку свого розвитку, роблячи сильної вплив на художню практику ряду інших країн Європи й Азії. Кризові явища перехідної епохи у візантійській культурі були особливо затяжними в сфері образотворчого мистецтва VII-IX ст., на долях якого сильніше, ніж в інших галузях, позначилося іконоборство. Розвиток найбільш масових, релігійних видів образотворчого мистецтва (іконопису і фрескового живопису) відновилося лише після 843 р., тобто після перемоги іконошанування. Особливість нового етапу полягала в тому, що, з одного боку, помітно зріс вплив античної традиції, а з іншого боку - усе більш стійкі рамки здобував іконографічний канон, що вироблявся в ту епоху, з його стійкими нормами щодо вибору сюжету, співвідношення фігур, самих їхніх поз, підбора фарб, розподілу світлотіней і т.п. Цьому канону в наступному будуть строго випливати візантійські художники. Створення мальовничого трафарету супроводжувалося посиленням стилізації, покликаної служити цілям передачі через зоровий образ не стільки людського лику, скільки укладеної в цьому образі релігійної ідеї.
Досягає в той період нового розквіту мистецтво кольорового мозаїчного зображення. У IX-XI ст. реставрувалися і старі пам'ятники. Відновлялися мозаїки й у храмі св. Софії. З'явилися нові сюжети, у яких знаходила висвітлення ідея союзу церкви з державою.
У IX-X ст. істотно збагатився й ускладнився декор рукописів, краще стали книжкові мініатюри й орнамент. Однак справді новий період у розвитку книжкової мініатюри приходиться на XI-XII ст., коли переживала розквіт константинопольська школа майстрів у цій області мистецтва. У ту епоху узагалі ведучу роль у живописі в цілому (в іконописі, мініатюрі, фресці) придбали столичні школи, відзначені печаткою особливої досконалості смаку і техніки.
У VII-VIII ст. у храмовому будівництві Візантії і країн візантійського культурного кола панувала та ж хрестовокупольна композиція, що виникла в VIст. і характеризувалася слабко вираженим зовнішнім декоративним оформленням. Велике значення декор фасаду придбав у IX-X ст., коли виник і одержав поширення новий архітектурний стиль. Поява нового стилю бути зв'язано з розквітом міст, посиленням суспільної ролі церкви, зміною соціального змісту самої концепції сакральної архітектури в цілому і храмовому будівництві зокрема (храм як образ світу).Зводилося багато нових храмів, будувалося велике число монастирів, хоча вони були, як правило, невеликі по розміру.
Крім змін у декоративному оформленні будинків, мінялися й архітектурні форми, сама композиція будівель. Збільшувалося значення вертикальних ліній і членувань фасаду, що змінило і силует храму. Будівельники всі частіше прибігали до використання візерункової цегельної кладки.
Риси нового архітектурного стилю проявилися й у ряді локальних шкіл. Наприклад у Греції X-XII ст. властиве збереження деякої архаїчності архітектурних форм (нерозчленованість площини фасаду, традиційні форми невеликих храмів) - з подальшим розвитком і ростом впливу нового стилю - тут також усе ширше використовувалися візерунковий цегельний декор і поліхромна пластика.
У VIII-XII ст. оформилося спеціальне музично-поетичне церковне мистецтво. Завдяки його високим художньої достоїнствам, ослабшав вплив на церковну музику музики фольклорної, мелодії якої раніше проникали раніше навіть у літургію. З метою ще більшої ізоляції музичних основ богослужіння від зовнішніх впливів була проведена канонізація лаотональної системи - "октоіха" (восьмигласія). Іхоси являли собою деякі мелодійні формули. Однак музично-теоретичні пам'ятники дозволяють укласти, що система іхосів не виключала звукорядного розуміння. Найбільше популярними жанрами церковної музики стали канон (музичнопоетична композиція під час церковної служби) і тропар (навряд чи не основний осередок візантійської гімнографії). Тропарі складалися до усіх свят, всім урочистим подіям і пам'ятним датам.
Прогрес музичного мистецтва привів до створення нотного листа (нотації), а також літургійних рукописних збірників, у яких фіксувалися пісноспіви (або тільки текст, або тексту з нотацією).
Громадське життя також не обходилося без музики. У книзі "Про церемонії візантійського двору" повідомляється майже про 400 співів.
Це і ходи-пісні-ходу, і пісні під час кінних процесій, і пісні при імператорському застіллі, і пісні-аккламації, і т.п.
З IX в. у колах інтелектуальної еліти наростав інтерес до античної музичної культури, хоча цей інтерес і мав по перевазі теоретичний характер : увагу залучала не стільки сама музика, скільки твору давньогрецьких музичних теоретиків.
Як підсумок до другого періоду я хотів би сказати, що Візантія в цей час досягла найвищої могутності і піку розвитку культури. У суспільному розвитку й в еволюції культури Візантії очевидні суперечливі тенденції, обумовлені її серединним положенням між Сходом і Заходом.
Занепад Візантійської імперії.
Третій же період (XII-XIV ст.) можна коротко охарактеризувати, як найвищий пік розвитку феодалізму і розвал Візантійської імперії. Через недолік матеріалу по даному періоді скажу лише, що, незважаючи на те, що Візантія проіснувала на 1000 років довше Великої Римської імперії, вона була завойована таки в XIV в. турками-сельджуками. Але, незважаючи на це, Візантія внесла величезний вклад у розвиток світової культури. Її основні принципи і напрямки культури перейшли до сусідніх держав. Практично увесь час середньовічна Європа розвивалася на основі досягнень візантійської культури. Візантію можна назвати "другим Римом", тому що її внесок у розвиток Європи й усього світу нічим не уступає Римської імперії.
Список використаної літератури:
1. "Культура Византии" у трьох томах.Вид. "НАУКА", М.,1984,1989.
2. Каждан А. ,-Византийская культура.- М.1968.
3. Лихачева В. Искусство византии.- М.,-1988.
4. Удальцова В. Византийская культура.- М.1988.
5. Українська та зарубіжна культура.- К.,2000.
Loading...

 
 

Цікаве