WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Драматургія і театр в Україні в XIX столітті - Реферат

Драматургія і театр в Україні в XIX столітті - Реферат

"взагалі людей, які не співчувають принципові беззасновних притиснень, особливо при заборонах виконання на малоруському говорі сценічних вистав й музики". У 1881 р. царський уряд розіслав губернаторам роз'яснення, в якому їм пропонувалось самим вирішувати, дозволяти або забороняти "малороссийские" п'єси. Це відкривало певні можливості для організації українського театру. 1
1882 р. М.Кропивницький створив першу українську професійну трупу. До неїбули запрошені актори-професіонали і аматори К.Стоян-Максимович, І.Бурлака, М.Садовський, Н.Жаркова, О.Маркова, М.Заньковецька, Л.Манько, О.Вірина, А.Максимович. До її репертуару увійшли "Наталка Полтавка" І.Котляревського, "Назар Стодоля" Т.Шевченка, "Чорноморці" М.Старицького, "Сватання на Гончарівці" та "Шельменко-денщик" Г.Квітки-Основ'яненка та ін. М.Кропивницький поповнив його своїми п'єсами "Глитай, або ж павук", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", етюдом "По ревізії". Вистави трупи різко виділялися на тлі тодішнього театру як змістом, так і виконанням. Кропивницький-режисер прагнув до ідейно-художньої цілісності спектаклів, до гармонійного поєднання таких компонентів, як акторська гра, художнє оформлення, музика, співи, танці. Кошти трупи складалися лише з касової виручки. Колектив не мав стаціонарного приміщення і був приречений на мандрівне життя.
У 1883 році директором трупи став М.Старицький, а М.Кропивницький залишився режисером і актором. Об'єднання найвидатніших діячів українського театру благотворно відбилося на творчому зростанню трупи. Її склад поповнився новими талановитими акторами (М.Садовська-Барілотті, Г.Затиркевич-Корпинська, П.Саксаганський, І.Карпенко-Карий, В.Грицай, Ю.Косиненко, М.Манківський та ін.), а репертуар - новими постановками ("За двома зайцями" М.Старицького, "Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, "Утоплена" М.Старицького та ін.). За короткий час молоді актори стали видатними майстрами сцени.
Безпосередню підготовку музичних та вокальних сил трупи здійснював М.Лисенко. Вона могла ставити й оперні спектаклі. У 1885 р. трупа, яка
1 Історія УССР, том 4, Київ "Наукова думка", 1983
2 Історія України, книга 1, Київ "Либідь", 1991
налічувала близько ста осіб, розділилася на дві - під керівництвом М.Кропивницького і під керівництвом М.Старицького.
У трупі М.Кропивницького були зібрані найталановитіші сили тодішнього українського театру: М.Заньковецька, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Садовська-Барілотті, Г.Затиркевич-Корпинська, А.Максимович, І.Загорський, А.Переверзєва, О.Маркова, Д.Мова, П.Карпенко, Л.Квітка та ін. Серед них виділявся сам засновник трупи Кропивницький - чудовий виконавець як комедійних, так і драматичних ролей. В скарбницю мирового мистецтва увійшов створений ним героїчний образ Тараса Бульби.1
Велика українська актриса М.К.Заньковецька натхненно розкривала тему жіночої долі. Вона була першою виконавицею головних ролей у п'єсах "Безталанна", "Наймичка" І.К.Карпенка-Карого, "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" М.Л.Кропивницького, "Циганка Аза" М.П.Старицького, "Лимерівна" Панаса Мирного. Неповторні, своєрідні характери створив Н.К.Садовський (Назар у п'єсі "Назар Стодоля" Т.Г.Шевченка, Микола у п'єсі "Наталка Полтавка" І.П.Котляревського та ін.).2 Керівник запровадив нову систему організації трупи - товариство на паях, до якого входило десять провідних акторів, що колегіально вирішували питання репертуару, маршруту, найму і звільнення, дисципліни. Трупа відновила вистави попередніх років, інсценізувала нові п'єси І.Карпенка-Карого - "Бондарівна", "Розумний і дурень", "Наймичка", "Безталанна", "Мартин Боруля". За роки своєї діяльності (1885-1888) трупа відвідала понад двадцять міст України, а також Петербург і Москву, де користувалася дійсно тріумфальним успіхом.3
Трупа М.Старицького (Є.Боярська, О.Вірина, М.Маньківська, В.Грицай, Ю.Косиненко, Л.Манько, Л.Ліницька, Ю.Шостаківська та ін.) також базувалася на товариських засадах. Ідейні та організаційні принципи, запроваджені Кропивницьким і Старицьким під час їхньої спільної роботи, і тут залишилися в силі. За роки своєї діяльності (1885-1891) трупа відновила вистави "Наталка Полтавка", "Назар Стодоля", "Сватання на Гончарівці", "Глитай, або ж павук", "Дай серцю волю, заведе в неволю", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "За двома зайцями", "Запорожець за Дунаєм", "Чорноморці", "Утоплена", "Гаркуша". Крім того, репертуар поповнився п'єсами "Не судилось", "Юрко Довбиш", "Крути, та не перекручуй" та ін. М.Лисенко написав музику до вистав "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Різдвяна ніч", "Ніч під Івана Купала". Трупа розширила територіальні межі діяльності українського театру: вона гастролювала у Криму, на Кубані, Поволжі, в Польщі, Білорусії, на Кавказі,
1 Історія України, книга 1, Київ "Либідь", 1991
2 Історія УССР, том 4, Київ "Наукова думка", 1983
3 Історія України "З прадавніх часів до сьогодення", Харків "Торсінг", 2000
відвідала Москву та Петербург. Сприйнявши кращі здобутки тодішнього репертуару, колектив торував нові шляхи в напрямі порушення суспільно значущих питань, відіграв значну роль у дальшому розвитку музичного жанру, підніс мистецтво театральної режисури.1
У подальшому кращі традиції перших українських професійних колективів продовжили нові великі трупи: М.Садовського (діяла з 1888 по 1898 р.), М.Кропивницького (1888-1893; 1894-1900), П.Саксаганського та І.Карпенка-Карого (1890-1909). Їхню основу складало сузір'я відомих нам акторів. З'явилися й нові талановиті сили - Ф.Левицький, Г.Борисоглібська, І.Загорський, Д.Гайдамака, В.Марченко, І.Мар'яненко та ін.
Крім великих драматичних колективів, у 80-90-х роках на Україні діяло кілька десятків українсько-російських труп, створених колишніми акторами. Українські провінціальні трупи часто гастролювали за межами України. Так, трупа Г.О.Деркача на протязі 20 років успішно виступала в різних містах Центральної Росії, Уралу, Сибіру. У 1893 році вона побувала на гастролях у Франції, показавши у Парижі "Наталку Полтавку" та "Назара Стодолю".2
Розвивалося в Україні також і російське театральне мистецтво. У великих містах, де існували спеціальні театральні приміщення, грали сезонні російські трупи. Серед них глибоким, творчим підходом до постановки вистав у 80-ті роки виділялась трупа М.М.Синельникова у Харкові. Багаточисленні російські мандруючі трупи гастролювали у невеликих містах та містечках (Н.Х.Рибакова, І.П.Киселевського, М.Т.Іванова-Козельського та ін.). 3
1891 р. у Києві був організований перший постійний російський театр М.Соловцова. Театр відрізнявся високим професіоналізмом акторів (М.П.Рощин-Інсаров, Є.Я.Нєдєлін, О.А.Пасхалова та ін.). Він знайомив глядачів з кращими образами російської драматургії -
Loading...

 
 

Цікаве