WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Драматургія і театр в Україні в XIX столітті - Реферат

Драматургія і театр в Україні в XIX столітті - Реферат


Реферат на тему
Драматургія і театр в Україні в XIX столітті.
Зміст
Вступ..………………………………………………………………………… 3
Драматургія і театр………………………………………………………... 4
Висновок…………………………………………………………………… 12
Література…………………………………………………………………. 14
Вступ
Змалку я люблю театр. Мені дуже подобалися вистави лялькового театру, і я в захваті від мужніх героїв та прекрасних принцес. У місті Хмельницькому, де живе моя бабуся, є драматичний театр імені Петровського. Ще змалку мені мама і бабуся розповідали про вистави цього театру, а в 10 років я сама побувала там. Мені дуже сподобалося в театрі. Сидиш у залі й мимоволі стаєш учасником подій, які відбуваються на сцені, завдяки талановитій грі акторів й якійсь особливій атмосфері, що створена особливим мистецтвом - театр. Потім я ще декілька разів бувала в театрі, але те перше враження незабутнє.
Мені завжди цікаво було дізнатися про історію та розвиток театру взагалі, і в Україні, в окремості. Ось чому, як тільки нам було дано завдання розповісти про мистецтво України другої половини XIX ст., я вирішила знайти відомості про розвиток драматургії та театру у ті часи.
У другій половині XIX ст. відбувався подальший розвиток сценічного мистецтва. Передова різночинна інтелігенція бачила в театрі, як у літературі, один із засобів просвітництва, ідейно-естетичного виховання мас, трибуну для пропаганди передових, демократичних ідей. Незважаючи на адміністративно-цензурні утиски царського уряду, українська драматургія і театральне мистецтво досягли високого рівня розвитку. Це сталося завдяки подвижницькій творчій діяльності видатних письменників і майстрів сцени.
Українська драматургія розвивалася в ході виникнення й становлення національного театру, була нерозривно зв'язана з ним загальними інтересами. Українська драматургія спиралася на кращі здобутки усієї літератури, на драматургічні традиції І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, на досвід передової російської драматургії. Її розвиток нерозривно пов'язаний із театром, оскільки провідні драматурги були водночас організаторами і керівниками театральних труп. Класики української драматургії правдиво зображали життя та побут народу, намагалися показати соціальні протиріччя, які панували у суспільстві. В їхніх п'єсах виражалося співчуття до тяжкої долі трудящих, протест проти приниження людської гідності. Остаточно утвердившись на позиціях критичного реалізму, українська драматургія збагатилася десятками нових п'єс, нерідко першорядної суспільно-культурної та художньої цінності, в яких порушувалися важливі проблеми життя народу, висвітлювалися найголовніші конфлікти того часу, змальовувалася ціла галерея образів пореформеної доби.
Драматургія і театр
Визначним літературним явищем стала драматургія М.Л.Кропивницького (1840-1910), творчі пошуки якого тісно пов'язані зі становленням професійного театру в Україні. Драматургічна спадщина М. Л. Кропивницького - це понад 40 п'єс. Формування естетичних поглядів М.Л.Кропивницького відбувалося під впливом критичних статей М.Добролюбова та творчості О.Островського. Добре знаючи життя трудящих, Кропивницький постійно звертався до невичерпної скарбниці народної творчості. Він був представником демократичного напряму в літературі й мистецтві, метою якого було служіння народові, сприяння його визволенню. 1
Вже у першому творі Кропивницького "Дай серцю волю, заведе в неволю" поряд з побутовими, етнографічними епізодами зображені соціальні відношення у пореформеному селі, протиріччя поміж біднотою та багатіями.
Талант драматурга з особливою силою розвився у 80-90-ті роки. Його п'єси у цій період досягли високого реалістичного звучання, торкалася гострих соціальних питань. Драма "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" вже своєю назвою підкреслювала, що надії народу на полегшення свого положення після реформи даремні. Значну гостроту набули соціальні проблеми у драмі "Глитай, або ж павук". В ній відтворені реалістичні картини класового розшарування на селі, жорстока експлуатація сільської бідноти глитаями та ростовщиками. Серед інших п'єс Кропивницького є: "Дві сім'ї", водевіль "По ревізії", жарт "Пошились у дурні" та ін.2
У постійних творчих пошуках драматург ішов шляхом поглиблення психологічних характеристик своїх героїв, використання скарбів усної народної творчості, розширення жанрів української драматургії. Характерною особливістю Кропивницького є незвичайне вміння добирати і майстерно представляти типові соціальні явища, створювати характерні побутові сцени, малювати драматичні картини народного життя. Іван Франко писав про твори М.Л.Кропивницького: "Такого чистого, виблискуючого усіма виблисками поезії та гумору народної мови нам не в багатьох наших письменників трапиться зустріти. Широкою струєю пливе та мова у драмах Кропивницького. Пісні, жарти, приказки й вигадки, як перли-самоцвіти, сиплються нескінченною безліччю". 3
1 Історія України, книга 1, Київ "Либідь", 1991
2 Історія УССР, том 4, Київ "Наукова думка", 1983
3 Історія України "З прадавніх часів до сьогодення", Харків "Торсінг", 2000
Багатогранним був талант письменника і драматурга М.П.Старицького (1840-1904), автора численних історичних романів (трилогія - "Перед бурею", "Буря", "Біля пристані"; "Руїна", "Молодість Мазепи", "Розбійник Кармелюк"). Дбаючи про розширення репертуару українського театру, Старицький вправно обробив ряд мало сценічних п'єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів українських, руських та зарубіжних письменників - "За двома зайцями", "Різдвяна ніч", "Тарас Бульба", "Сорочинський ярмарок", "Утоплена", "Юрко Довбиш", "Циганка Аза" та ін. Переосмислені та значно художньо удосконалені, ці обробки стали по суті новими самостійними творами. Серед власних п'єс Старицького найвідоміші соціально-побутові драми "Не судилось", "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Талан", низка дотепних водевілів. У основі своїй творчість Старицького реалістична, демократична змістом і спрямуванням, перейнята гарячим почуттям любові до рідного народу та його героїчного минулого. Драматург широко освітив тему пригноблення глитаями сільської бідноти, виступив проти темряви, що панувала в українському селі, виражав думку про необхідність працювати на благо народові.1
Важливе місце в творчості Старицького займала історична тематика. В п'єсах "Богдан Хмельницький", "Маруся Богуславка", "Остання ніч", "Оборона Буші" показано героїчну боротьбу народних мас за соціальне та національне звільнення. Своєю творчістю Старицький збагатив репертуар українського театру, підняв його суспільно-виховне значення. 2
Найвизначнішою постаттю в українській драматургії другої половини XIX століття є І. К. Карпенко-Карий
Loading...

 
 

Цікаве