WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Загальна характеристика видів мистецтв - Реферат

Загальна характеристика видів мистецтв - Реферат

олії).
Художній образ у живописі - це не фактичне зображення реальності, а враження від дійсності, що пройшло черездумки і почуття художника. Цей образ створюється за допомогою мальовничої образотворчої мови, до якої входить:
- колір як головний компонент живопису. Сполучення кольорів у картині створює її колорит. Колір у живописі є головним способом зображення. Колір створює емоційну напругу в картині (згадаємо, наприклад, картини Ель Греко). За допомогою кольору створюється і декоративність картини, він має і символічне значення (найбільше виразно це використовується в іконах);
- фактура - різні способи накладання фарб. Розрізняють загладжену і не загладжену фактуру;
- світлотінь - співвідношення світла і тіні в картині. Вона використовується як спосіб зображення, створюючи ілюзію простору, підкреслює центральні частини художнього образа (мальовничі прийоми Рембрандта), створює емоційний настрій, має символічне значення (картина Ярошенко "Кочегар");
- малюнок - один з найбільш виразних засобів у живописі;
- перспектива - спосіб створення просторового ефекту на площині. Історія живопису знає пряму і зворотну перспективу (ікони). Крім цього, розрізняють лінійну перспективу, де всі лінії картини сходяться в одній точці, яка розташована на 1/3 горизонту;
- ритм як композиційний спосіб також використовується при створенні мальовничих образів (наприклад, картина А. Дейнеки "Оборона Петрограда" чи Ван Гога "Прогулянка в'язнів");
- композиція - закони побудови, розташування окремих фігур, плям світла і тіні на полотні. Композиція повинна створювати цілісність зображення, вона часто несе змістовне навантаження. Таким чином, через композицію художник відображає тему й ідею свого добутку.
МУЗИКА завжди визнавалася особливим видом мистецтва. Музика - вид мистецтва, що, виражаючи різні емоційні стани, впливає на людину за допомогою особливих образів улаштованих звукових комплексів.
Основою музичного добутку є почуття, емоції; зміст створюється за допомогою пульсації ритму, мелодії і т.д. Розуміти музику - значить уміти глибоко і сильно почувати, через почуття вміти розрізняти глибокий життєвий зміст музичних образів. Головним виразним засобом музики є звук. Однак музичний звук істотно відрізняється від будь-якого іншого чи звуку шуму. Він оброблений, тобто зафіксований по висоті, і включений в особливу систему ладових (висотно функціональних) і метроритмічних (тимчасових) співвідношень, що склалися історично. Звуки створюють мелодію музичного добутку, що має інтонаційну природу. Відомо вислів: "Тон робить музику". Тому мелодія - це художньо осмислений ряд звуків різної висоти, що організований ритмічно і інтонаційно. Мелодія організується також за допомогою темпу (швидкості), метра, ритму (закономірного чергування звуків різної тривалості) і тембру (окраси звуку, тобто співвідношення основного тону й обертонів).
Сучасна музика багатоголосова. Розрізняють гомофонно-гармонійну музику, де головна мелодія супроводжується акордами, що знаходяться з нею в гармонійній єдності, гетерофонію, де наспів як би обростає сусідніми тонами, що групуються навколо його, і новими мотивами, і поліфонію, де розвиваються кілька мелодій, що мають рівноцінне значення (наприклад, творчість Баха).
Музику поділяють на інструментальну і вокальну. Але проблема музичних жанрів вирішена не цілком. Д. Кабалевський називав основними музичними жанрами пісню, танець і марш. Однак музична практика має багато жанрових різновидів, музичних форм. Серед них:
- хорал (від лат. "печу") - релігійне багатоголосся;
- меса (від франц. "католицька літургія") - хоровий добуток, що, як правило, називають по першому слову молитви;
- ораторія (від лат. "молю") - багаточасний хоровий добуток, пізніше в концертному виконанні стала супроводжуватися оркестром;
- кантата (від італ. "печу") - хоровий добуток, по масштабі менше, ніж ораторія, що не має драматичного розвитку сюжету;
- сюїта (від франц. "послідовність, ряд")- спочатку: танцювальна музика в концерті; пізніше - самостійний інструментальний добуток, що складається з декількох п'єс танцювального складу;
- фуга (від лат. "біг") - музична форма з яскраво вираженою ідеєю - темою, відбитої в іншій (чи інших) темах, що повторює головну в іншій тональності чи регістрі. Музика фуги випливає із супідрядності і сполучення цих проявів однієї думки;
- соната (від італ. "звучати") - трьохчастний інструментальний добуток; до XVІ сторіччя був частиною релігійної музики; відокремивши, до XVІІІ сторіччя розвивався як камерний жанр. У сучасному змісті соната позначає складний музичний добуток, що складається з декількох частин, об'єднаних загальною ідеєю, загальним змістом, але різних по ритму;
- симфонія (від гречок. "співзвуччя, згода") - сонатно-циклічна форма. Бере початок від оперної увертюри. Призначена для виконання симфонічним оркестром; являє собою вищу по своїй змістовності, по багатогранності звукосполучень, по розумності конструкцій і різноманіттю фактури музичну форму;
- опера (від італ. "праця, добуток") - свій початок бере в давньогрецькій хоревтє. Зараз великий музично-драматичний добуток, призначений для виконання в театрі. Перша світська опера за назвою "Орфей" була написана в 1607 році К. Монтеверді. У Росії першою національною оперою був добуток Аблесімова і Соколовського "Мірошник-чаклун, ошуканець і сват", що поставили в 1799 році. В опері використовуються різні типи співу: кантилена, речитатив, колоратура. Оперний спектакль складається з цілого ряду номерів: сольних - арія, каватина, монолог, балада, пісня; діалогів - дует, тріо, квартет, квінтет. Хор в оперному спектаклі виконує безліч функцій: він складає тло дії, може коментувати події, іноді виступає як головне діюче обличчя. Оркестр в оперному спектаклі окремими номерами виконує увертюру й іноді музичні антракти. По типах розрізняють оперу-серіа (серйозну оперу) і оперу-буф (комічну, як "Севильский цирюльник" Росини).
ХОРЕОГРАФІЯ. Сам термін відбувся від гречок. "хорео" танець і "графо" - пишу, споконвічно позначає тільки запис танцю. З кінця XІ сторіччя став використовуватися для позначення мистецтва танцю в цілому, у всіх його різновидах. Мистецтво хореографії будується на музично організованих, умовних, виразних рухах людського тіла. Початок образного виразнення притаманний людській пластиці вже в реальному житті. Вже в тім, як людина рухається, жестикулює, діє і пластично реагує на дії інших, виявляються особливості його характеру, своєрідність особистості. Так, "говорящие" характерно-виразні елементи, що народилися в реальності, називають пластичними інтонаціями і мотивами. У них містяться джерела образної природи хореографії. Вона заснована на тім, що характерно-виразні пластичні мотиви відбивають безліч реальних життєвих рухів, узагальнюються й організовуються за законами ритму і симетрії, орнаментального
Loading...

 
 

Цікаве