WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура Передньої Азії і Стародавнього Сходу - Реферат

Культура Передньої Азії і Стародавнього Сходу - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Культура Передньої Азії і Стародавнього Сходу.
Найдавніші культури цього регіону включають Межиріччя (Месопотамію), Єгипет, Палестину, Закавказзя. Вже у первісно-родову епоху Західна Азія посіла чільне місце серед інших країн, звідси, мабуть, походить винайдення бронзи. Викопні рештки в Сузі і Тепе Гавра з ІУ т до н.е. свідчать про розвинуті форми мистецтва виробу посуду і прикрас. Посуд з Сузи збагачений оздобами, вишуканий формою, вироблений на гончарному крузі. М'які лінії згину, яскраво виражені рівні вертикальні смуги орнамент звфігурок тварин з узагальненим силуетом, підкресленням деталей ( перебільшено потужні роги, витягнуті динамічні тулуби показують намагання і вміння майстра підкреслити окремі характеристичні риси образу). Переважання зображень тварин свідчить про безпосередні і довірливі стосунки людини зі світом тварин, що висловлено і в найдавніших байках.
Історія давніх східний цивілізацій, на думку багатьох вчених, починається з ІІІ тис до н.е., а закінчується І ст. н.е. Там були найкращі умови для землеробства, виник іригаційний або річковий тип цивілізацій, вперше виявилося підкорення природи людиною. У кінці ІУ т до н.е. виникають локальні культури народів Близького і Середнього Сходу, виникають і падають держави Шумеру, Урарту і Ассірії, які заявляють про себе містами з десятками тисяч населення, храмами, палацами, потужними іригаційними спорудами, писемністю. Давньосхідні держави тримались централізованістю влади сакралізованого правителя і реалізовувалась через розвинений чиновницький апарат, спиралася на залежність формально вільних землеробів і ремісників.
Основою давніх деспотій було насильне присвоєння правителем родового тотему (наприклад, єгипетський яструб Горус став знаком царя). Рудименти тотему залишилися в одязі царя: шати з хвостом звіра.
Праця мала колективний характер. Влада була одночасно власністю. Сакралізація правителя = легітимізація влади = правитель посередник Господа. Давньосхідна людина завжди сприймала себе не окремим Я, а органом цілісного соціального організму, частиною соціуму, через нього включаючись у коло обіг космічного буття. Східна культура, отже, характеризується жорсткою спадкоємною соціальною диференціацією та ієрархічністю, регламентованістю культурних процесів, суворим дотриманням встановлених ритуалів, монументальністю, мілітаризмом.
Культура втрачає синкретизм і однорідність, розподіляється на окремі культурні системи, створені народностями, котрі саме тоді активно формуються. У давніх культурах починає переважати писемний тип культури, з писемними сакральними пам'ятками як зразками для повсякденного життя і настановами для майбутніх поколінь. Жерці як окрема каста, що покликана легімітивувати владу правителя-деспота, адаптували до цієї мети первісну міфологію і звичаї. Мистецтво, порівняно з первісністю, поступово відділяється від мас, появляються професійні поети, ювеліри, художники, будівничі. Єгипет і Месопотамія або були взаємопов'язані в своєму культурному розвитку, або незалежно, але подібно розвивалися. Приблизно в той же історичний час розвиваються деспотії в Китаї і Індії.
Межиріччя і Палестина формують культуру Передньої Азії, а Єгипет репрезентує свою самобутню культуру. Спільність міфології окремих локальних культур Сходу витворила загальноісторичний тип культури Стародавнього Сходу.
Що стосується давньої культури Месопотамії, то в свідомості людей Дворіччя відбувається розчленування простору (як поборення хаосу) на чотири сторони світу. Число чотири стає символічним, що позначувало всеосяжність і загал: бог Мардук мав чотири ока й чотири вуха, їздив у колісниці в чотири коні та чотирма супутниками-вітрами, чотиричленний орнамент (квадратні і хрестоподібні мотиви), чотирикутний план міста. Географічне середовище відкрите, люди підлягали частим і не передбачуваним катаклізмам. Це привело до відчуття швидкоплинності, минущості і хиткості земного існування, у словесній творчості віддзеркалено суєтність буття, яке зрівнює в смерті багатого й бідного, загубленість малої людини, підкореність її випадковостям Божого промислу. Специфіка художнього мислення: нечітке розділення суб'єкта й об'єкта, матеріального й ідеального, предмета і його відображення, одиничного і множинного, людини і природи; сприйняття асоціативне, як функціонального зв'язку частини з цілим; мислення за матрицею, концепція прообразу; традиціоналізм, орієнтованість на минуле.
Впродовж віків на цій території змінювалися держави і правителі. Пастуші племена сходили з гір і захоплювали родючі долини, і потім самі падали жертвами нових завойовників. Вони знищували попередніх богів і святині, писемні пам'ятки. Царі спиралися на священнослужителів, будували пам'ятки своєї могутності в жертву богам і на пам'ять нащадкам. Вони підпорядкували мистецтво і релігію своїм інтересам влади: був встановлений єдиний бог, який підкорив менших богів. Бог був суворий і жадібний до помсти. Єдиний вихід для пригніченої необмеженою владою людини - молитва і дотримання ритуалів. Знак у сформі слова і образу мав цілющу силу.
Шумерійська держава (ІУ т до н.е.), розквіт її припав на ІІІ т.до н.е. Держава впала під натиском кочовиків-семітів під проводом царя Саргона І. Семітська Вавілонська монархія розквітла в ХХ ст. до н.е. під царюванням Хаммурапі. Після Вавілону там же повстала Ассірія (цар Ашурбанапал, УІІ ст. до н.е.). Пізніше повстало Нововавілонське царство (УІ ст. до н.е.), а пізніше край завоювала Персія. Але економічна основа зберігалася тисячоліттями, а також традиції культури і мистецтва. Культура шумеру була підпорядкована прославленню заведеного порядку у художній формі алегорій. Тварини і дикі звірі з байок відбивали в алегоріях людські якості і поведінку. Звір був втіленням звіриної надлюдської зовнішньої сили, зокрема унаочненої в алегоричному образі дикого буйвола, тобто могутнього правителя, а також в образах лева, собаки, що було підкресленням домінуючої риси вождя - тваринної, надлюдської сили, дикості норову. Алегорією є стела жерця Дуду з Лагоша. Тут показана затятість битви орла зі змієм - отже, влада здобувається лише боротьбою (64/29). Орел над двома левами (орел - верховна влада - тримає їх під собою) в пізніших культурах став символом влади. Стелі властиві схематизм і геральдичність зображення, симетричність, що йде від повторності слів молитов і заклинань.
Рельєфи зображували царів і мас воїнів, збірної сили, які нагадувала абстрактний і
Loading...

 
 

Цікаве