WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Структура моралі - Реферат

Структура моралі - Реферат

своїй якісній визначеності, виражаючи суспільну людську зрілість індивіда, почуття спільності, вираженої в співпричетності, є основою для подолання рамок індивідуального буття, розвитку його в межах роду людина, самоусвідомлення себе в контексті моральної форми суспільного зв'язку як людського індивіда, особистості в єдності з іншими, суспільством, у якому вона живе, і людством, до якого вона належить. Таким чином, моральна діяльність розкривається як спосіб конкретного існування людського, суспільного індивіда адекватно його людській сутності, спосіб її безпосереднього вираження в існуванні конкретного індивіда. Суспільність (те, що людина співвідноситься зі світом) як сутність людини є таке спільне, яке існує через відмінне, постає в неповторності індивідів як здійснювана в сутнісних силах їхня людська потенція, що реалізується в творчості.
Як діяльність мораль за своїм визначенням є ступенем, на якому моральне відношення в своєму розвитку досягає логічно завершеного вираження.
У моралі - формі суспільної свідомості, специфіка якої зумовлена специфікою морального відношення, відображається морально освоєна дійсність. Під цим мається на увазі не дзеркальне відбиття чи відтворення одномоментного акту моральної діяльності, навіть якщо його розуміти як взаємини між особистостями, виражені в своїй специфіці, в єдності морального спілкування та його відображення в почутті спільності.
Йдеться про діалектичний розвиток моральної індивідуальної свідомості в процесі моральної діяльності (морального спілкування) до моральної свідомості. Через розвиток почуття спільності в процесі моральних контактів, здійснюваних суб'єктами морального спілкування, розвивається не тільки механізм - моральне відношення, а й продукт ді-яльності, почуття спільності, шляхом зняття попереднього рівня в наступному. Таким чином відбувається концентрація, нарощування в багатоманітності моральних контактів їхнього стрижня, суттєвості, позначеної тут терміном почуття спільності, що проявляється в своїй специфіці через небайдужість (особливу заінтересованість в іншому як у людині), котра спонукає людину до співучасті, співпереживання й виступає підґрунтям для такого ставлення. Наприклад, від контакту, вираженого на рівні симпатії, до контакту, вираженого на рівні любові, почуття спільності змінюється якісно.
Те ж саме відбувається з почуттям спільності, коли в багатоманітності моральних контактів з іншими здійснюється його якісне збагачення, концентрація, скажімо, в русі від симпатії до дружби. В такому розвитку почуття спільності, єднання й відбувається усуспільнення людини, розвиток її людяності, її становлення в моральній діяльності й виділення як стрижня має об'єктивний характер і не підвладне моделюванню, привнесеній із зовні заданості. В цьому процесі й таким чином здійснюється типізація - спосіб узагальнення почуттів у формах людської чуттєвої діяльності.
Суттєве, закономірне для моральної діяльності - суспільність, людяність у багатоманітності її прояву - усвідомлюється, концентрується в процесі розвитку, узагальнюється, виділяючися з конкретних проявів в актах здійснюваного індивідом морального спілкування. Тепер, на рівні моральних ідей, виражених у формі почуттів, які в своєму розвитку "стали теоретиками", індивід підноситься до моральної свідомості, в якій спільність, людяність виражені в їхньому загальному значенні, містять у собі історично суттєве для колективного досвіду людей.
Стаючи носіями моральної свідомості, реалізуючи тенденції в її розвитку, індивіди підносяться до моральної діяльності відповідно до вираженої в нормах міри людяності, яка існує для них у формі категоричного імперативу, регламентована моральними цінностями й принципами моральної свідомості. Будучи виразниками моральної свідо-мості, індивіди розвивають її відповідно до збагаченої тепер моральної діяльності, реалізуючи в такий спосіб її тенденції до рівня їх загального освоєння.
Такий хід розвитку, збагачення норм, моральних цінностей, принципів - не одномоментний акт, а процес, у якому здійснюється становлення людини.
Мораль позаінституціональна. Вона не закріплена інститутами державності й не спирається на них у своєму функціонуванні. Тільки наявність реальної моральності, відповідно вираженої в моральній свідомості в своїй загальності через суспільну думку, є адекватною моралі формою її вираження. Особливу роль при цьому відіграють особистості, розвиток яких досяг рівня моральної діяльності. Подібно до художників, їхнє покликання - бути людиною, їм дано в своєму індивідуальному житті й творенні моралі виразити колективний досвід людства, здобутий у його русі до власної сутності, розкрити закони людяності в дії, стимульовані єдиним суддею - совістю.
Освоєні ними на рівні моральної діяльності норми, моральні цінності, принципи дістають певну завершеність у своєму вираженні. В цьому розумінні можна стверджувати, що мораль виражає узагальнену, об'єктивовану в принципах, моральних цінностях, нормах суспільну сутність моральної свідомості індивідів. Виражена в узагальненій, абстрактній формі в моральних цінностях, нормах, принципах, ідея людської спільності, єднання (родової суспільної сутності) і є мораллю.
У процесі освоєння моралі, в тому числі й через її інтерпретації в етичних концепціях, її зміст конкретизується, сповнюється своєрідністю індивідуального досвіду особистості й за умови їх збігу проявляється в її внутрішньому світі, змінюючи, перетворюючи її почуття та здатності. В цьому розумінні й слід тлумачити перетворюючу дію моралі на моральний світ людини, на індивідуальну моральну свідомість у плані її дальшого збагачення. Цим шляхом вироблені в моральному відношенні норми, в яких виражена міра людяності в багатоманітності її проявів, усвідомлюються, вичленяються в їхньому загальному, родовому значенні в імперативному характері моральної свідомості. Розвиток моральних почуттів до моральних цінностей, їхня духовна сутність визначає усвідомлений характер, добровільність у їх освоєнні й реалізації при виконанні людиною обов'язку в його моральній формі, регулятивне значення совісті при його виконанні.
Виражений у співвідношенні понять "моральності" й "моралі" діалектичний процес розвитку моральної діяльності в єдності двох його сторін у своєму дійсному втіленні в певних соціально-історичних умовах розкривався в суперечностях, аж до протилежності реальної моральності й моралі. Соціальна нерівність, антагонізм, виражені у сфері моральній у принципі індивідуалізму - принципі утвердження кожного над іншим, протипоказані моральному способові існування суспільної, людської сутності.Внутрішньо притаманне індивідуалізмові розсуспільнення, зруйну-вання моральної форми суспільного зв'язку людей викривляє, спотворює моральну діяльність.
Із процесу самовизначення людського індивіда, його самоздійснення, зі способу його справжнього ствердження в реалізації здібностей, почуттів, творчого, духовного потенціалу, з діяльності моральність перетворюється на поведінку згідно з формалізованими нормами етикету, позбавленими безпосередності сповнюючого їх змісту
Loading...

 
 

Цікаве